Реферат: Екологія як загально біологічна та гуманітарна наука 2

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком науково-технічного прогресу та якісні зміни місця людини в природі.

На перших етапах розвитку людства його вплив на природне середовище був незначним, а виробнича діяльність спиралась на природні сили навколишнього середовища (енергія води, вітру, викопні ресурси).

У ХХ ст. людина отримала можливість активно впливати на довкілля та користуватись раніше недоступними для неї ресурсами. Виникла ідея, що людина – хазяїн природи, а природа – невичерпне джерело потрібних їй ресурсів.

Розвинулась екологічна криза, яку спричинили:

а) стрімка зростаюча чисельність населення;

б) поява атомної енергетики;

в) розробка та створення озброєння нового типу, здатного знищити все живе;

г) супутникові та комп’ютерні технології.

Екологія першої половини нашого століття була наукою, що тільки пояснювала причини природних явищ та їх механізм.

Сучасна екологія – наука, що прогнозує та конструює результати того чи іншого впливу людини на природу.

Сучасна екологія розчленована на 4 взаємозв’язані розділи:

аутекологія – вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми;

демекологія – вивчає популяції та їх взаємозв’язок між собою і довкіллям;

синекологія – вивчає співіснування організмів, їх угрупувань одне з одним і умовами існування;

соціальна екологія – вивчає взаємодію людини та біосфери та місце людського суспільства у природі.

За думкою інших вчених (Г.Білявського та М.Падуна) екологія поділяється на:

біоекологію; геоекологію; техноеклогію;

соціоекологію; космічну еклогію;

Об’єктом екології є екологічні системи чи елементи екосистем планети.

Предмет дослідження – взаємозв’язки між живими і неживими компонентами екосистеми.

Основними завданнями екології є:

а) вивчення загального стану сучасної біосфери; взаємозв’язку біологічних систем з атом-, гідро-, літосферами та техносферою;

б) розробка методів збору інформації та аналізу біосфери;

в) розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронних територій;

г) розробка пропозицій щодо законодавства з питань експлуатації природних ресурсів та охорони природного середовища;

д) прогнозування на основі екологічних знань епідемій і проведення заходів щодо локалізації захворювань людини, тварин та рослин.