Реферат: Екологія людини 3
Поняття "індивід" виражає неподільність, цільність особистості конкретного об'єкта) що виникли вже на ранніх етапах еволюції людини. Індивід як цілісність — це продукт біологічної еволюції, в ході якої відбувається не тільки диференціація органів і функцій, а й їх інтеграція, їх взаємне поєднання (гіпотеза О. М. Северцова).
Індивід — це генотипне утворення, яке відрізняється тим, що його активне формування продовжується і в онтогенезі. Йдеться про утворення "сплаву" природних і набутих реакцій, про зміну предметного змісту потреб, про формування динаміки поведінки.
Чим вищі темпи еволюції, тим складнішими будуть життєві прояви прояви
індивідуума та їх організація, тим суттєвішою стає різниця міх уродженими й набутими особливостями.
Таким чином, в основі поняття "індивід" лежить факт неподільності цілісності суб'єкта і наявності властивих йому особливостей.
Індивід — це продукт генетичного розвитку в певних умовах існування. Він являє собою продукт розвитку життя у взаємодії з середовищем. Поняття "індивід" суттєво відрізняється від поняття "особистість".
Поняття "особистість, людина", як і поняття “індивід", також виражає цілісність суб'єкта життя. Але особистість не є цілісно, зумовленою генотипом. Особистістю не народжуються, а стають.
Особистість — це відносно пізніший продукт суспільно-історичного й онтогенетичного розвитку людини. Особистістю людина стає внаслідок суспільних стосунків, в які індивід вступає в процесі своєї діяльності. Біологічні особливості індивідуума не стають особливостями його особистості, хоч функціонування нервової системи, звичайно, створює необхідні передумови для розвитку особистості.
Фундаментальна різниця особистості від індивіда визначається природою відношень, які ії породжують. Це специфічні для людини суспільні відношення, в які вона вступає в своїй предметній діяльності.
У формуванні індивіда як особистості в конкретних соціальних умовах певну роль відіграють його здібності. Під здібностями найчастіше мають на увазі властивості або якості, які роблять людину здатною успішно виконувати будь-яку суспільне корисну діяльність. Ці властивості комплексні і складні. Вони розглядаються окремо від природних (загальних для всіх людей) властивостей.
Серед характеристик особистості суттєву роль відіграє характер. Ряд психологів визначають його як Психологічний склад" особистості, який виявляється в ії спрямованості і волі (Н. Д. Левитов, 1982). Для особистості характерний індивідуальний стиль діяльності — стійка система навичок, яких набуває людина з метою найкращого здійснення певної діяльності.
Суттєво впливає на стиль діяльності особистості ії темперамент — характеристика індивіда з позицій динамічних особливостей його психічної діяльності (темп, ритм, інтенсивність психічних процесів і становищ) (В. Д. Небидицин, 1982).
Зараз не виникає сумніву, що темперамент зазнає змін внаслідок якостей характеру людини. Виявлено також залежність між особливостями будови тіла людини та її характером. Людина — найскладніша жива істота на планеті. За влучним висловлюванням Д. Ж. Маркевича (1991): "Людина — тілесно-органічна, психічна, видова і суспільна, індивідуальна, кінцева та смертна істота”.
Як тілесно-органічна істота, вона складається з органів, які утворюють єдину функціонуючу систему і вступають в обмін речовин з природним середовищем. Як психічна істота, на підставі функціонування нервової системи (особливо головного мозку), має розвинуту психіку з її вищими формами проявлення. Поява на світ людини як видової та суспільної істоти відбувається в людському суспільстві. Але ж людина й індивідуальна істота, оскільки двох однакових людей зустріти неможливо.
Для людини як особистості найсуттєвішими є такі риси: творчі здібності, соціальність, суб'єктивність, цільність. Творчі здібності проявляються як здатність до змінювання світу і як внутрішня потреба людини до творчої діяльності.
Соціальність — як потяг до суспільного об'єднання в характері поведінки людини.
При психоневрозах людина зберігає свою орієнтацію в середовищі і контакт з реальністю, але страждає від невідповідності емоційних процесів зі свідомістю. Це заважає успішній адаптації до життєвих умов і є результатом інтенсивної боротьби особистості проти свого життєвого середовища і свого суперечливого "я".
У більшості випадків при ліквідації основних факторів стресу й інтенсивній терапії наступає часткове або повне відчужування.
Психози — це тяжкі психічні захворювання, в результаті яких відбувається серйозний розлад емоційних процесів свідомості людини. Вони можуть виникати внаслідок фізичних захворювань або бути наслідком психологічних проблем людини при взаємодії з соціальним середовищем чи в зв'язку з внутрішньою дисгармонією.
Життя у штучному середовищі, яке створює для себе людина, негативно позначається на й психіці й психічній цілісності. Нині у світі понад 120 млн. чоловік страждають від серйозних психічних захворювань, а до кінця сторіччя ця цифра досягне 200 млн. чоловік. Таке зростання психічних захворювань зумовлене як змістом трудової діяльності, так і характером праці. Останнім часом змінюється не тільки інтенсивність, але й характер праці. Сучасне автоматизоване виробництво звело нанівець фізичні навантаження, проте в багато разів збільшило психічні.
Психічній цілісності людини загрожує не тільки сфера праці, але і зміни в життєвому, суспільному і соціально-економічному середовищах. Останнє дуже нестабільне і неврівноважене. Впливає також і характер відношень між особистостями.
Серйозні перешкоди психічній цілісності особистості завдає участь молоді у військових діях. її наслідки отримали офіційну назву Посттравматичний стрес". До таких стресів слід віднести “в’єтнамський синдром" США, "афганський синдром" — у колишньому Радянському Союзі, Чеченський синдром" — у Росії.
Психологічні травми, які отримує молодь у ході війни, довгі роки позначаються на поведінці військових людей. Інколи вони зумовлюють непередбачені вчинки, часто є причиною багатьох правопорушень.
Особливої уваги заслуговує захист населення від потенційно можливої дії психотропної зброї. Розробка цього виду зброї ведеться в лабораторіях багатьох країн світу. Впливаючи полями електронних приладів на організм людини, можна викликати зміни поведінкових функцій, порушення в роботі функціональних систем, морфологічні зміни на клітинному і тканинному рівнях.
До психотропної зброї слід віднести також "феномен зомбіювання", масові сеанси гіпнозу і т. ін.
"Необхідно не допустити використання психотропної зброї, оскільки одним з головних завдань екології людини є збереження психічної цілісності особистості" (Труд, 1995. 5 жовг.).