Реферат: Економічна діяльність ООН

1. Історія створення ООН.

2. Економічна діяльність органів ООН.

3. Україна і ООН.

Історія створення ООН.

Ідея створення системи колективної безпеки, ефективнішої, ніж Ліга Націй, виникла ще під час війни. 26 серпня 1941 р. у знаменитому документі, укладеному Черчіллем та Рузвельтом і названому Атлантичною хартією, передбачалося “запровадження загальної безпеки, створюваної на ширших засадах ”. Йшлося не про те, щоб просто відновити Лігу Націй у чистому вигляді. Її фіаско було очевидне, і психологічні наслідки її відновлення були б катастрофічні. Тому й виникла ідея створення нової організації. “Об’єднані нації” – назва, запропонована Ф. Д. Рузвельтом. Вперше вона прозвучала під час Другої світової війни в “Декларації Об’єднаних Націй” від 1 січня 1942 р., коли представники 26 держав зобов’язались від імені своїх урядів продовжувати колективну боротьбу проти держав “осі”.

Головна робота по створенню нової організації була виконана в Думбартон-Оксі, в США. Зокрема, було досягнуто домовленості з багатьох питань: ООН складатиметься з Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Міжнародного суду і (завдяки енергійним наполяганням американців) Ради з економічних та соціальних питань (тоді англійці та росіяни виступали за обмеження діяльності майбутньої організації лише проблемами безпеки). Вирішено було також, що СРСР, США. Англія, Франція та Китай стануть постійними членами Ради Безпеки. Проте було й декілька не вирішених питань: проблема голосування та проблема прийняття до ООН 16 союзних радянських соціалістичних республік, що з них складався СРСР, як окремих суб’єктів. Але будучи централізованою державою, СРСР отримав би в ООН 16 голосів. Тому членами ООН крім СРСР стали Україна та Білорусія, які номінально мали свої власні міністерства закордонних справ. Щодо голосування у Раді Безпеки, було вирішено, що постійні члени користуватимуться правом “вето” в усіх питаннях, крім процедурних. Цим були незадоволені малі та середні держави, оскільки вони мали менше прав, ніж великі держави. Конференція, яка відбувалася в Сан-Франциско з 25 квітня 1945 р. мала на меті підготувати конституцію нової організації, або Статут ООН.

Економічна діяльність органів ООН.

Робота, яка проводиться ООН протягом року, засновується головним чином на рішеннях Генеральної Асамблеї, тобто волі більшості членів, яка виражається у резолюціях, які приймає Генеральна Асамблея. Ця робота здійснюється:

1) комітетами та іншими органами, створеними асамблеєю для вивчення конкретних питань;

2) на міжнародних конференціях;

3) Секретаріатом ООН – Генеральним секретарем та його персоналом, який складається з міжнародних громадських службовців.

Рада Безпеки, згідно Статутом, несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. Рада складається з 11 членів: 5 постійних – Китай, СРСР, США, Англія, Франція і 6 вибраних Генеральною Асамблеєю на 2 роки. Всі члени ООН погоджуються підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх.

Функції та повноваження Ради Безпеки:

1) підтримка міжнародного миру та безпеки;

2) розслідування суперечок, які можуть привести до конфліктів;

3) надання рекомендацій, щодо методів врегулювання таких суперечок;

4) розробка планів для створення системи регулювання озброєння

5) закликати держав-членів організацій до застосування економічних санкцій та інших мір для попереднього або попередження або припинення агресій;

6) застосування військових дій проти агресора;

7) робити рекомендації відносно прийому нових членів;

8) робити рекомендації Генеральній Асамблеї відносно призначення Генерального секретаря.

Економічна і Соціальна Ради були створені Статутом в якості головного органу по координації економічної і соціальної діяльності ООН і спеціалізованих закладів та інститутів. Рішення Економічної і Соціальної рад приймаються простою більшістю голосів.

Економічна і соціальна ради наділені такими функціями та повноваженнями:

1)є центральним форумом для обговорення економічних і соціальних проблем глобального характеру;

2) здійснює дослідження, робить рекомендації у справах економіки, соціальної сфери, культури, освіти, охорони здоров’я;

3)слідкує за дотриманням прав людини.

Протягом року робота Ради проводиться в її допоміжних органах – комісіях і комітетах, які регулярно збираються і подають доповіді Раді. Головні з них – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, або ФАО, Європейська організація континентального транспорту, Міжнародна організація торгівлі, чи ІТО, Міжнародна організація у справах біженців, або ІРО, ООН з питань освіти, науки і культури, чи ЮНЕСКО, Міжнародна організація праці.

При створенні міжнародної системи освіти опіки Статутом була затверджена Рада з Опіки, в якості одного з головних органів ООН, і на неї була покладене завдання по нагляду за управлінням підконтрольними територіями, які були включені у систему опіки. Рада діє під егідою Генеральної Асамблеї, або у випадку стратегічного розвитку – під егідою Ради Безпеки. Рішення в Раді приймаються простою більшістю. Рада з Опіки вивчає і розглядає звіти урядів з політичного, економічного і соціального прогресу кожної з країн учасниць.

Міжнародний суд є головним судовим органом ООН. До юрисдикції Суду входять всі питання, які передається йому державами і всі питання передбачені Статутом ООН. При прийнятті рішень, суд спирається на такі джерела права:

1) міжнародні конвенції, визнані конфліктуючими державами;

2) міжнародний звичай як доказ всезагальної практики визнані в якості правової норми;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--