Партія рівності(Мусават)- праволіберальна, відтворена в 1992 політичними діячами, які входили до складу Народного фронту.У 2000 отримала 2 місця в парламенті.Лідер - Іса Гамбар.

Партія національної незалежності- утворена в 1992, права.Створена колишніми членами Народного фронту.У 2000 отримала 2 місця в Міллі меджлісі.Лідер - Етібар Мамедов.

Діють також:Ліберальна партія(лідер - Лала-Шевкет Гаджиєва);Демократична партія(лідер - Расул Гулієв);Партія Альянс заради Азербайджану(1 місце в парламенті);Партія соціального благоденства(ліволіберальної, 1 місце в парламенті);Партія батьківщини(1 місце в парламенті);Партія співвітчизників(1 місце в парламенті, лідер - М. Сафаров);Партія справедливості(лідер - Ільяс Ізмаїлів),Сучасна партія рівності(лідер - Хафіз Гаджієв),Соціал-демократична партія(лідер - З. Алізаде) та інші.

Збройні сили

Одним з перших кроків, що послідували за проголошенням незалежності, було створення міністерства оборони, в завдання якого входило реформування збройних сил.В даний час збройні сили включають сухопутні війська, військово-морський флот, військово-повітряні сили, сили протиповітряної оборони та прикордонні війська.Чисельність збройних сил становить 69,5 тис. осіб.Військові витрати Азербайджану оцінюються в 30-40 млрд. манатів.

Зовнішня політика

21 грудня 1991 Азербайджан вступив до Співдружності незалежних держав (СНД). 2 березня 1992 він був прийнятий в ООН, а пізніше приєднався до інших міжнародних організацій.Особливі стосунки підтримуються з сусідніми мусульманськими державами - Туреччиною і Іраном.До невирішеним міжнародних питань відносяться карабаської проблеми і відсутність угоди про кордони між Азербайджаном, Іраном, Казахстаном, Росією і Туркменістаном у Каспійському морі.

Азербайджан має статус запрошеного члена в Раді Європи та є членом Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), організації "Ісламський конгрес" (ОВК), ОБСЄ, програми НАТО "Партнерство заради миру", Всесвітньої організації торгівлі (СОТ) зі статусом спостерігача та ін

Обсяг ВВП Азербайджану в 2003 оцінювався в 26,65 млрд. дол США (14% припадає на сільське господарство, 46% - на промисловість, 40% - на сферу послуг), що відповідало 3400 дол на душу населення.Ок.49% населення живуть нижче офіційного рівня бідності.

Структура господарства

Економіка Азербайджану протягом майже 70 років розвивалася як частина економіки СРСР, з орієнтацією головним чином на російський ринок.Основними галузями господарства були нафтовидобувна і нафтопереробна промисловість і сільське господарство.У 1960-1980-ті роки в республіці розвивалися машинобудування, хімічна, текстильна, харчова та інші галузі промисловості.Війна в Карабаху і політична нестабільність призвели до значного падіння виробництва у 1988-1994.Після укладення вірмено-азербайджанського угоди про припинення вогню в зоні конфлікту в травні 1994 і стабілізації політичної обстановки економічний спад був зупинений.

З 1997 відбувається швидке зростання ВВП (5,8%, у 1999 - 7,2%, у 2000 - 11,3%, у 2001 - 9,9%), що забезпечується в основному сектором послуг на тлі незначного підйому промислового виробництва та триваючого скорочення сільськогосподарського виробництва.Однак частка тіньової економіки оцінюється у 25% ВВП.

Співпадіння сектором економіки залишається нафтогазовий (58% від ВВП).У 1997 р. було видобуто 9 млн. т нафти (99,2% від рівня 1996) і 6 млрд. куб. м природного газу (95% від рівня 1996).Збільшилися на 20% виробництво бензину і дизельного палива і експорт його в країни СНД.

Нафтогазові запаси Азербайджану привабливі для іноземних нафтових компаній.Азербайджан лідирує серед країн СНД за темпами росту іноземних інвестицій (від 10 до 50% на рік).Можливі маршрути транспортування азербайджанської нафти (по Північному Кавказу або Закавказзю, до Чорного або Середземного моря) є джерелом політичних розбіжностей і конфліктів на міжнародному та регіональному рівнях.

Другий за значенням сектор - сільське господарство.Із загальної площі країни на сільськогосподарські землі приходиться 46% (близько 4 млн. га), причому половину з них займають пасовища.Вирощують зернові, технічні (бавовна, тютюн), субтропічні (гранат, чай, цитрусові, хурма) культури, виноград.Виробляється натуральний шовк.У 1997 площі під зерновими культурами збільшилися на 3%, а площі під кормовими та технічними культурами скоротилися на 55%.Країна забезпечує себе продовольством лише на 10-15%.У 2000 виробництво зерна збільшилося на 40,7% і досягло 1538,8 тис. т, картоплі було зібрано 468,6 тис. т, фруктів і ягід 407,9 тис. т, баштанних 260 тис. т, винограду 75,6 тис . т, тютюну 13,8 тис. т, зеленого чайного листа 625 т, бавовни 90,5 тис. т.На тлі скорочення виробництва деяких культур (бавовни, винограду, зеленого чайного листа) загальний обсяг продукції рослинництва у 2000 збільшився на 18,6% в порівнянні з попереднім роком.

У 2000 виробництво м'яса склало 195 тис. т у живій вазі, молока - 1070 тис. т, яєць - понад 550 млн. штук, вовни - 12 тис. т, коконів шовковичного хробака - 70 т. Виробництво продукції тваринництва зросло на 3,7%, а в цілому сільськогосподарської продукції на 12%.

З другої половини 1990-х років відбувається зростання капіталовкладень в різні галузі економіки (у 1996 він збільшився на 65%, в 1997 - на 67%, в 1998 - на 45%), насамперед за рахунок позабюджетних коштів.За період з 1996 по 2000 сума іноземних інвестицій склала 5 млрд. дол До 50% закордонних інвестицій надходить на розвиток машинобудування, засобів зв'язку, у харчову промисловість, сектор послуг і ін (у 1996 частка "ненафтового" сектору інвестицій становила 33%) .

Економічні реформи

За оцінками Міжнародного валютного фонду (МВФ), падіння виробництва в Азербайджані за період після проголошення незалежності в 1991 по 1995 склало бл.60%.Однак у 1996 з'явилися ознаки економічного підйому.

У міру здійснення програми реформ вже до кінця 1997 інфляція була знижена до мінімуму і в даний час складає 1-2% на рік (у 1994 - 1600%, у 1995 - 85%, в 1996 - 28%), зміцнився манат (девальвація 2 -3% на рік), а сумарний ріст ВВП за 1995-2001 склав 40%.При цьому активізуються зусилля, спрямовані на зниження безробіття й усунення кризи в галузях економіки, не пов'язаних з нафтою.Важливим кроком на шляху економічних перетворень стало прийняття закону про земельну реформу, що ввів приватну власність на землю для громадян країни.Після 1995 було ліквідовано понад 1300 колгоспів та радгоспів і створено бл. 35 тис. фермерських господарств.Для підтримки реформ у сільському господарстві в 1999 прийнятий закон про звільнення на 5 років виробників сільськогосподарської продукції від податків, про списання боргів по податках у бюджет і про продаж за пільговими цінами палива.

Після проголошення незалежності була проведена приватизація торгівлі.В даний час у приватному секторі зосереджені бóльшая частина роздрібної торгівлі, об'єкти громадського харчування та служби побуту.Розпочато приватизація середніх і великих промислових підприємств.Ведеться підготовча робота з приватизації важливих об'єктів стратегічного значення (металургії, машинобудування, паливної галузі, нафтохімічної промисловості).

2000 відзначений будівництвом важливих виробничих об'єктів: здана в експлуатацію Енікендская ГЕС, пущена в дію газотурбінна електроустановка на Бакинської ТЕЦ-1, заробила бурова установка Гуртулуш, розпочаті реконструкція ГРЕС Північна і будівництво автомобільної дороги Алят - Газімагомед та ін

Трудові ресурси

Традиційно в республіці найбільше число кваліфікованих фахівців становили росіяни і вірмени, які з 1988 почали залишати Азербайджан.У 1991 з 3,9 млн. працездатного населення мали роботу 2,7 млн. чоловік, але лише чверть незайнятих отримала офіційний статус безробітних.У 1994 реальний рівень безробіття склав 24,6%.Подальша стабілізація економіки дозволила знизити безробіття до кінця 1997 до 2,5% (за неофіційними даними рівень безробіття набагато вище).Багато азербайджанці працюють у Росії, Казахстані, Туркменії в сфері торгівлі та нафтогазовому секторі.У галузевій структурі зайнятості переважає сфера послуг (52,6%), потім йдуть сільське, лісове та рибне господарство (32,1%) і промисловість (15,3%).

Транспорт

Протяжність залізниць - 2125 км, причому більше половини з них електрифікована.Дві залізничні магістралі, за якими здійснюються основні вантажні та пасажирські перевезення, з'єднують Азербайджан з сусідніми державами - Росією і Грузією: Баку - Махачкала (Дагестан) і Баку - Тбілісі (Грузія).Менш завантажені залізні дороги між Баку і Нахічеванська Республікою, а також між Баку і Ленкорань.Залізничне сполучення з Єреваном та Іраном припинено.Приблизно третина залізничних шляхів сильно зношена й вимагає реконструкції, тому на багатьох ділянках швидкість руху поїздів обмежена (шлях до Тбілісі займає 20 годин).

Паралельно Основна залізнична магістраль йде шосе: уздовж Каспійського моря з Росії через Баку до Ірану і з Баку до грузинської кордоні.Від міста Євлах (на магістралі Баку - Тбілісі) на південь відходить шосейна дорога в Нагорний Карабах.Після 1991 обсяг дорожньо-ремонтних робіт був скорочений.В даний час бл. 60% доріг потребують ремонту та реконструкції.Проте між Баку і великими містами республіки, а також з Дербентом, Тбілісі, Тегераном і Стамбулом налагоджено регулярне автобусне сполучення.

Баку - портове місто і перевалочний пункт в основному для нафти, нафтопродуктів, лісу та пиломатеріалів.Порт має 17 причалів (5 призначені для транспортування сирої нафти і нафтопродуктів, 10 - для перевезення лісу та інших вантажів, 2 - пасажирських).Порт може обслуговувати судна вантажністю до 12 тис. т і має в своєму розпорядженні критими складськими приміщеннями площею 10 тис. кв. м і відкритими - площею 28,7 тис. кв. м.Торговий флот налічує 55 суден загальною водотоннажністю 248 155 брутто-реєстрових тонн (кожне водотоннажністю понад 1000 брутто-реєстрових тонн) і включає 12 вантажних, 40 нафтоналивних танкерів, 2 порома і 1 пасажирське судно.Вантажі направляються до Туркменії (порт Туркменбаші, що сталось.Красноводськ) і в Іран (порти Ензелі і Бендер-Торкемен).Пасажирське судно курсує на Туркменбаши приблизно три рази на тиждень з 300 пасажирами на борту.

Азербайджан має у своєму розпорядженні 1130 км трубопроводів для транспортування сирої нафти, 630 км - для транспортування нафтопродуктів і 1240 км газопроводів.За основним трубопроводу нафту через територію Грузії надходить в Батумі, а звідти йде на експорт - або в сирому вигляді, або після переробки на Батумському нафтоочищувальні заводі.Два газопроводу слідують паралельно нафтопроводу в Тбілісі, а звідти на північ через Великий Кавказ в Росію та Західну Європу.

Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою авіасполученням.Найбільший аеропорт знаходиться в Баку, звідки здійснюються регулярні рейси до Москви, інші міста Росії і країни СНД.

Азербайджан посідає важливе стратегічне положення на шляху з Європи в Азію, на так званому Великому шовковому шляху.У 1993 ЄС була прийнята спеціальна програма створення транспортного коридору з Європи через Чорне море і Кавказ до Центральної Азії, розширення регіональної торгівлі та відновлення зв'язків, втрачених після розпаду СРСР. У 1998 12 держав в рамках розвитку цієї програми підписали багатосторонню угоду, так звану Бакинську декларацію, про економічну співпрацю з метою відновлення і розвитку транспортної інфраструктури.Новий "Шовковий шлях" став реальністю, а обсяг торгівлі по ньому вже перевищив початкові плани.Одним з останніх успішних проектів став Таузського міст в Азербайджані, реконструкція якого дозволила подвоїти обсяг торгівлі між Азербайджаном і Грузією.

В останні роки зростає обсяг транспортних перевезень.Так, у 2000 автомобільним транспортом було перевезено 80 млн. т вантажів і 880 млн. пасажирів.Близько 55% вантажоперевезень і 84% пасажироперевезень здійснюється транспортними засобами недержавного сектору.

Зовнішня торгівля

Розпад єдиного економічного простору колишнього СРСР призвів до суттєвих змін у торговельній орієнтації Азербайджану.Торгівля з Росією і Україною скоротився, одночасно збільшився обсяг торгівлі з Туреччиною, Іраном та ОАЕ. У 2000 обсяг зовнішньоторговельних операцій оцінювався в 2796 млн. дол (збільшення на 88% у порівнянні з 1999).Частка експорту склала 63,3%.Позитивне сальдо - 680 млн. дол Торговий оборот з країнами далекого зарубіжжя виріс в 2,2 рази і склав 80,7% від загального обсягу зовнішньої торгівлі, а з країнами СНД збільшився на 18%.

Основні зовнішньоторговельні партнери Азербайджану - Туреччина, Росія, Іран, ОАЕ, Туркменістан, Німеччина, Україна, Грузія, Казахстан і США.

Банківська система

Функції центрального банку країни виконує Азербайджанський національний банк (АНБ).У перші роки перехідного періоду негативний вплив на фінансову систему надала політика вільного кредитування.У 1996 АНБ відновив контроль за зростанням грошової маси і ввів більш жорсткі банківські правила.В даний час в Баку діють кілька іноземних і змішаних банків: "Бейбанк" (Туреччина), Іранський національний банк і британський Банк Середнього Сходу, "Азертюркбанк" (за участю найбільшого державного банку Туреччини "Зірайет").Найбільшими азербайджанськими банками є Міжнародний банк, Азербайджанський агропромисловий банк і приватні банки - "Азкомбанк", "Бакобанк", "Ренесанс", "Інпатбанк" і "Гуна".

Основні іноземні інвестори