Реферат: Економіко-математичне моделювання та прогноз характеристик цінних паперів

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювались і доповідались на конференціях:

· вузівській науковій конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи: економічні науки. Донецьк, ДонДУ, 2005 р;

· VII науково-практичній конференції “Сучасний фондовий ринок України: розвиток законодавчої бази та проблеми оподаткування”, с.м.т. Партеніт, 5-8 червня 2005 року. Організатор: Українська асоціація інвестиційного бізнесу;

· IX науково-практичній конференції “Інвестиційний клімат: шляхи покращення”, с.м.т. Партеніт, 4-7 червня 2006 року. Організатори: Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв;

· науково-практичній конференції “Інвестор і емітент: кроки назустріч”, м. Київ, 23-24 лютого 2007 року. Організатори: Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Агентство України по керуванню державними корпоративними правами.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 11 наукових роботах загальним обсягом 4,1 д.а., із яких автору належить 3,2 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 150 найменувань, містить 10 таблиць, 15 додатків. Роботу викладено на 189 сторінках, матеріал дисертації ілюструють 65 рисунків.

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність, предмет і мету дослідження, наукову новизну результатів, практичну цінність дослідження, пропозицій і рекомендацій.

У першому розділі “Концептуальні аспекти обігу цінних паперів” визначено місце ринку цінних паперів у структурі сучасної ринкової економіки. Проведено аналіз характеристик цінних паперів та їх обігу в Україні. Досліджено існуючі методи і методики прогнозування характеристик цінних паперів та обґрунтовано необхідність їх подальших удосконалень.

Господарське життя України, як і інших країн постсоціалістичної співдружності в умовах зміни форм власності, зазнає динамічних коливань з наростаючою амплітудою економічних зрушень. Вирівнювання цих коливань залежить від законодавчої бази, виконавчої структури та організації інвестиційного процесу. Домінуючою складовою цього процесу є організація фондового ринку.

Регулювання ринку цінних паперів в Україні сьогодні здійснюється як державними органами, так і організаціями учасників фондового ринку, які саморегулюються.

До групи законодавчих актів, якими регулюються відносини на українському фондовому ринку, варто віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, “Про заставу”, “Про приватизаційні папери”, “Про банки та банківську діяльність”. Більш системна і цілеспрямована робота в напрямку розвитку законодавства України в сфері цінних паперів почалась після прийняття Указу Президента України від 12.06.04 р. № 446/5 “Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку” (ДКЦПФР) і Закону України від 30.10.04 р. “Про державне регулювання ринку цінних паперів України”. З прийняттям цього закону було створено законодавчу базу регулювання фондового ринку, визначено шляхи і засоби цього регулювання, надано широкі повноваження для здійснення єдиної державної політики на ринку цінних паперів відповідному державному органу - Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦП).

Емітентами цінних паперів в Україні є: Уряд України, державні підприємства, що перетворюються в акціонерні товариства, комерційні банки, діючі акціонерні товариства, комерційні структури, органи місцевого самоврядування, а також фізичні особи.

Обсяг випуску вітчизняних цінних паперів динамічно зростав і на кінець 2006 року Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку було зареєстровано емісій цінних паперів на загальну суму більш, ніж 24,5 млрд. грн. (без урахування державних цінних паперів), у тому числі: акції - 24,162 млрд. грн.; облігації підприємств - 0,137 млрд. грн.; облігації місцевих позик - 0,0005 млрд. грн.

Організаційно оформлений ринок у нашій країні представлено біржами і торгово-інформаційними системами (ТІС).

На сьогодні в Україні зареєстровано 6 фондових бірж, у тому числі Донецька фондова біржа (ДФБ).

Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках протягом 2002-2005 рр. мав тенденцію до зростання. Так, у 2004 році він склав 48,2 млн. грн., у 2005 році - 761, 9 млн. грн., а в 2006 році знизився до 688,5 млн. грн., тобто на 10%, на що вплинула осіння фінансова криза.

В Україні, на відміну від розвинутих країн, превалює позабіржовий неорганізований ринок. Це результат приватизаційних процесів попередніх років. На неорганізований позабіржовий ринок у 2006 році припадало близько 89% від загального обсягу угод по цінних паперах.

На даний момент на фондовому ринку України здійснюють свою діяльність 1630 професійних учасників фондового ринку.

У дисертаційній роботі розглянуто особливості обігу двох видів цінних паперів: облігацій і акцій. На фондових ринках країни мають обіг три види облігацій: державні, муніципальні, облігації підприємств. Державні облігації підрозділяються на облігації внутрішньої (ОВДП) і зовнішньої позики (ДОЗП).

Першу муніципальну позику в Україні було здійснено у 2003 році в місті Києві. За період 2003-2005 рр. рішення про випуск облігацій місцевих позик на загальну суму 400 млн. грн. були прийняті в 11 регіонах. Фактично ж облігаційні позики були здійснені в 10 регіонах на загальну суму 222 млн. грн. За станом на 01.01.2006 року в обігу знаходилося муніципальних облігацій на суму 192,5 млн. грн. У 2006 році Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку зареєструвала одну емісію облігацій місцевої позики обсягом 0,5 млн. грн.

Відсутність активного обігу облігацій місцевої позики на вторинному ринку пояснюється тим, що учасники фондового ринку не мають централізованого доступу до проспектів емісії муніципальних облігацій і інформації про кількісні результати проведення емісії.

Акції у сучасній практиці фондового ринку України проходять в основному через первинний ринок на біржових торгах, а вторинний ринок здійснює обіг цих активів через позабіржову фондову торговельну систему (ПФТС) і на позабіржовому неорганізованому ринку. Існуюча інформація щодо котування акцій не дозволяє зробити висновки щодо доходністі цих активів, а вторинний їх обіг відбувається через операторів, що володіють, найчастіше, конфіденційною інформацією про економічний стан емітентів, або про перспективи, що намічаються.

З вищевикладеного можна зробити висновок: фондовий ринок України регулюється законодавчими і нормативними актами на сучасній основі; ринок має біржову і позабіржову складові; активи облігацій представлено державними облігаціями внутрішньої і зовнішньої позики та муніципальними облігаціями; інформація про котування є неповною і поданою у перекрученому вигляді, що робить ринок непрозорим і не дає потенційним інвесторам можливості адекватно оцінити ситуацію.

У роботі розглянуто характеристики двох видів цінних паперів: облігацій та акцій.

Облігація має кілька якісних параметрів, визначення яких пов'язано з її номінальною вартістю. Поряд із різницею в цінах придбання, продажу і погашення облігацій складовою частиною доходу для інвестора будуть купонні виплати або купонний доход по облігаціях.

Період обігу облігацій і розмір купонного проценту мають прямо пропорційну залежність: чим більше термін обігу облігації, тим вище розмір купонного проценту для мінімізації інфляційного впливу. Крім того, купонний процент у вигляді плати за надану позику буде ще залежати і від оцінки як самого емітенту, так і його паперів.

Курс акції (ціна) визначається в першу чергу її цінністю (вартістю) для емітента та інвестора.