Реферат: Еквівалентність перекладу при відображенні функціонально-ситуативного змісту оригінала

You are not fit to be in a boat.

Тебе не можна пускати в човен.

· У випадку третього типу еквівалентності зберігаються три частини змісту оригіналу: ціль комунікації, вказівка на ситуацію, і спосіб її опису.

London saw a cold winter last year.

Торік зима в Лондоні була холодною.

That will not be good for you.

Це може для вас погано скінчитися.

· У випадку четвертого типу еквівалентності окрім цілі комунікації, вказівки на ту ж ситуацію і спосіб її опису, зберігається і частина значення синтаксичних структур вихідного тексту.

Open flew the gate and in came the coach.

Ворота розгорнули навстіж, і карета вже була в дворі.

Him I have never seen.

Я його ніколи й в очі не бачив.

· У п'ятомутипі еквівалентності досягається максимальний ступінь близькості змісту оригіналу і перекладу, що може існувати між текстами у різних мовах.

The house was sold for 10 thousand dollars.

Будинок був проданий за 10 тисяч доларів.

Не was sure we should both fall ill.

Він був впевнений, що ми об идва знедужаємо.

Характеристика еквівалентності другого типу

В другому типі еквівалентності загальна частина змісту оригіналу і перекладу не тільки передає однакову ціль комунікації, але і відбиває ту саму позамовнуситуацію. Ситуацією називається сукупність об'єктів і зв'язків між об'єктами, що описується у висловлюванні. Будь-який текст містить інформацію про щось, співвіднесений з якоюсь реальною чи уявною ситуацією. Комунікативна функція тексту не може здійснюватися інакше, як за посередництвом ситуативно-орієнтованого повідомлення. Не можливо представити зв'язний текст, що був би «ні про що», як не може існувати думка без предмету думки.

Більш повне відтворення змісту оригіналу в другому типі еквівалентності в порівнянні з першим типом, де зберігалася лише ціль комунікації, далеко не означає передачу всіх змістових елементів оригіналу. Збереження вказівки на однакову ситуацію супроводжується в перекладах цього типу значними структурно-семантичними розбіжностями з оригіналом. Справа в тому, що ситуація, що позначається, являє собою складне явище, що не може бути описане в одному висловленні цілком, у всьому різноманітті його сторін, властивостей і особливостей. Кожне висловлення описує відповідну ситуацію шляхом вказівки на якісь окремі її ознаки.Одна й та сама ситуація може описуватися через різні комбінації властивих їй особливостей. Наслідком цього є можливість і необхідність ототожнення ситуацій, що описуються з різних сторін. У мові з'являються набори висловлювань, що сприймаються носіями мови як синонімічні («ті, що означають те ж саме»), незважаючи на повну розбіжність складових їхніх мовних засобів.

У зв'язку з цим виникає необхідність розрізняти сам факт вказівки на ситуацію і спосіб її опису, тобто частина змісту висловлювання, що вказує на ознаки ситуації, через які вона відображається у висловлюванні. Ті, що користуються мовою здатні усвідомлювати ідентичність ситуацій, що описані зовсім різними способами. А це означає, що в змісті будь-якого висловлювання присутня інформація, що дозволяє судити як про те, яка ситуація в ньому описується, так і про те, які ознаки використані для її опису.

Різниця між ідентифікацією ситуації і способом її опису відображає своєрідність відносин між мовою, мисленням і описуваною реальністю. Зрозуміло, що в змісті висловлення присутні не самі ситуації і їхні ознаки, а лише їхні розумові образи, що передаються у вигляді якихось зведень чи інформації, тобто у вигляді якогось повідомлення. Характер відображення ознак, що обираються, і внутрішня організація інформації про них складають свого роду логічну структуру повідомлення. Підкреслимо, що мова йде саме про організацію інформації, а не про її конкретний зміст в індивідуальному мовному акті. Ознаки конкретної ситуації, що виділяються, описуються шляхом включення їх у широку понятійну категорію. Одиниці змісту, що відображають окремі ознаки ситуації, являють собою загальні поняття чи змістовні категорії. Наприклад, в основі опису ситуації «деякий предмет лежить на столі » можуть знаходитися поняття: «стан», «сприйняття», «активна дія». Можна сказати: «Книга лежить на столі» (стан ), «Я бачу книгу на столі» (сприйняття) чи «Книгу поклали на стіл» (активна дія). Іншим прикладом можебути можливість вибору між фразами: «Він сюди не приходить» (рух), «Він тут не буває» (буття), «Я його тут не бачу» (сприйняття), «Його сюди не запрошують» (активна дія).

Різні способи побудови повідомлення зазначеного типу поєднуються тотожністю описуваної ситуації. Спільність їхнього змісту цілком ґрунтується на екстралінгвістичному досвіді комунікантів. З реального досвіду нам відомо, що, для того щоб людину можна було б побачити в даному місці, необхідно, щоб вона туди прийшла, тобто там була, знаходилася. Звідси робиться висновок, що висловлювання «Вона там майже не буває» і «Ми її там рідко бачимо» означають «те саме». В самих же описах немає чи майже немає спільних семантичних ознак (спільних сем), які б виправдовували прирівнювання їхнього змісту.

Аналогічним образом неважко знайти реальну основу спільності змісту й в інших випадках опису ситуації за допомогою різних змістовних категорій, наприклад:

Ніч уже майже мин ула. - Незабаром наступить світанок.

Вона нікуди не виходить. - Вона веде відокремлений спосіб життя.

Він добре зберігся. - Він виглядає моложе сво їх років.

Ми такими справами не займаємося. - Це не по нашій частині. До нас це не має відн ошення.

У подібних випадках між різноструктурними повідомленнями виявляються різні логічні, головним чином, причиннонаслідкові зв'язки.

Ідентифікація ситуації - це відображення в змісті висловлення якоїсь реальної ситуації шляхом одного з можливих способів її опису. В свою чергу, спосіб опису ситуації - це відображення в змісті висловлення тих ознак ситуації, що використані для її ідентифікації й узагальнені у вигляді змістовних категорій.[ Паршин А. “Теорія і практика перекладу” 4 глава]