Еластичний і нееластичний попит. Залежно від абсолютного значення еластичності попиту можна виокремити три його категорії:

1. Якщо Ed >1, то попит є еластичним. Відносна зміна у величині попиту є більшою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D1 – відносно еластична.

2. Якщо Ed <1, то попит є нееластичним.

Відносна зміна у величині попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D2 – відносно нееластична.

3. Якщо Ed = 1, то попит має одиничну еластичність.

Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні в ціні. Крива попиту D3 – одинично еластична.

Поряд з вищеназваними трьома випадками , можливі екстремальні випадки:

1. Якщо Ed = 0 , то маємо нульову еластичність. Величина попиту абсолютно не залежить від зміни ціни. Тобто незалежно від того, що відбувається з ціною, величина попиту не змінюється. Крива попиту D4 – абсолютно нееластична і набирає вертикального вигляду. Це лише теоретичний випадок, бо фінансові ресурси завжди обмежені, хоча в певній ціновій категорії (реальній) такі випадки можливі.

2. Якщо Ed = ¥, то маємо безмежну еластичність.

Крива попиту D5 – абсолютно нееластична і набирає горизонтального вигляду. Це також теоретичний випадок, бо за таких обставин покупці мусіли б повністю відмовитись від певного товару при зростанні ціни на нього або ж купити необмежену його кількість, що перечить закону обмеженості ресурсів. Проте, як і в попередньому випадку, така ситуація можлива на якомусь певному проміжку ціни.

Таке положення кривої попиту можливе і в інших, більш реальних, умовах. Така ситуація складається, коли на ринку існує абсолютна конкуренція і один виробник не може вплинути на загальний ринок. Отже, підвищивши ціну на товар, компанія не зможе продати свою продукцію, бо цей товар пропонує багато продавців по нижчій, загальнодоступній ціні. Оскільки ціна залишається постійною, то кожна додаткова продана одиниця збільшує загальний дохід на величину ціни. У випадку конкуренції крива попиту, що стосуєтья окремої фірми, і крива граничного продукту співпадають.

Дугова еластичність попиту дає загальний метод визначення “середньої” еластичності на проміжку відрізка АВ кривої D. Важливо зауважити , що крива попиту має різну еластичність для кожного відрізка. Тому для точного визначення еластичності використовують точкову еластичність попиту, яка дає змогу виміряти еластичність попиту в характерних точках кривої попиту D.

Тут можливі наступні випадки:

1. Точка А перебуває вище середини кривої D.

Edв точці А буде визначатись за формулою 0Р/РТ, де

0 – початок координат,

Р – ціна,

Т – точка перетину кривої попиту Dз вертикальною віссю.

Оскільки ОР>PT, то Ed в точці А більше за одиницю. Отже, попит у точці А є еластичним. Це дає змогу зробити висновок, що в усіх точках, які знаходяться вище від середини кривої попиту D аж до перетину її з вертикальною віссю, попит буде еластичним Ed > 1.

2. Точка А перебуває нижче від середини кривої D. Тоді Edв точці А = ОР/РТ.Оскільки ОР < РТ , то Edв точці А менше за одиницю, отже попит в точці А буде нееластичним. З цього випливає, що у всіх точках, розташованих нижче від середини кривої D аж до перетину з горизонтальною віссю, попит буде нееластичним. Ed < 1.

3. Точка А знаходиться на середині кривої D. Тоді Edв точці А = ОР/РТ. Оскільки ОР=РТ, то Edв точці А є одинично еластичним. Ed = 1.

У точці перетину кривої попиту Dз вертикальною віссю попит буде безмежно еластичним. Ed =¥.

У точці перетину кривої попиту Dз горизонтальною віссю попит буде абсолютно нееластичним. Ed = 0.

Із сказаного вище випливає наступний висновок: якщо крива попиту має постійний нахил, то еластичність попиту різна в кожній точці кривої D. У точках, які знаходяться вище від середини кривої D, попит еластичний (Ed > 1). У точці, що перебуває на середині кривої D, попит є одинично елатисчним (Ed = 1). І у точках, що знаходяться нижче від середини кривої D, попит є неелатичним (Ed < 1). Тобто точкова еластичність попиту зменшується під час руху вниз по кривій D.

Чинники еластичності попиту

Досліджуючи еластичність попиту, економісти згрупували чинники, що впливають на неї по групах і виявилось, що найбільшу роль на зміну еластичності попиту мають наступні фактори: замінюваність товару, питома вага видатків на товар у бюджеті споживача, належність товару до предметів розкоші чи до предметів першої необхідності, доповнюваність товару, період часу за який простежується зміна еластичності. Щоб краще зрозуміти вплив цих чинників, варто розглянути їх детальніше.

Замінюваність.

Великий вплив на еластичність товару має наявність товарів-замінників (товарів субститутів). Ми знаємо, що підвищення ціни на товар сприяє підвищенню попиту на товар-субститут так, як покупці переходять на інший товар, зазвичай, дешевший. Відповідно для товару, у якого є товар-субститут з дуже близькими показниками і ціною, попит буде відносно еластичним, бо для покупців не справлятиме великих клопотів перехід на інший товар. Це може бути гречана крупа: при підвищенні ціни на цю крупу, покупці зменшать споживання її і перейдуть на іншу, приміром, на рис чи іншу, схожу. Протилежним прикладом є сіль – товарів замінників немає, отже покупці не зможуть перейти на інший товар, відповідно, попит на сіль є відносно нееластичним (а якщо говорити про харчову сіль – абсолютно нееластичним).

Питома вага видатків на товар у бюджеті споживача.

Питома вага товару в бюджеті покупок має прямо пропорційний вплив на еластичність попиту – чим більша частка, тим вища еластичність. Тобто товари, які коштують багато (дорогий одяг, дорогоцінності, автомобілі, нерухомість), характеризуються високою еластичністю, адже споживач задумається чи купляти йому нову машину або ж квартиру, чи почекати поки ціни впадуть. Що ж до дешевих товарів (супутніх), то тут ситуація протилежна - споживач не реагує так сильно на зміну ціни і продовжує купляти ці товари. Попит для них є відносно нееластичним. Прикладом можуть бути сірники, пакети для сміття, кульки.