Реферат: Електронне растрування

Рисунок 3 – Передача градацій за допомогою точок еліптичної форми

Стрибок тону, що супроводжує змикання точок, розбивається на два менших і стає менш відчутним. Ступінь відхилення форми точок середніх тонів від правильної круглої або квадратної характеризують їхньою еліптичністю.

Растрові точки круглої форми рекомендуються для факсимільного відтворення в газетному друці і для виводу шкал контролю друкарського процесу. Кругла форма точки може контролюватися простими методами і призводить до найменших значень розтискування.

5 Растрові викривлення

Просторова дискретизація, що супроводжує формування автотипної растрової структури, руйнує дрібні деталі та контури зображення. Викривлення цього роду вимагають спеціальної корекції.

В процесі репродукування безперервний на оригіналі розподіл тону піддається дискретизації кілька разів з частотами:

· розкладання зображення при скануванні й аналого-цифровому перетворенні;

· генерації поліграфічного растра;

· растрової функції.

Зони відліків, як правило, майже на порядок перевищують розміри елементів синтезу і не можуть бути істотно зменшені. Інакше зростають і без того великі обсяги ілюстраційних файлів. Відповідно зростає ємність пристроїв збереження, час обробки й обміну інформації між різними модулями і робочими місцями додрукарських систем, час передачі або займана смуга частот при дистанційному репродукуванні. На практиці обмежуються лише дворазовим перевищенням частоти відліків над лініатурою. Такі режими і системи репродукування умовно відносять до систем типу coarse scan / fine print (грубе зчитування / чіткий друк). Кількість відліків дорівнює кількості субелементів синтезу, тобто режими типу fine scan / fine print зустрічаються лише в комп'ютерних видавничих системах або струменеві-крапельному цифровому друці при відносно малих форматах зображень, низьких роздільних здатностях вводу (порядка 12–24 лін/мм) і в цьому зв'язку невисоких лініатурах.

Лініатура растра встановлюється в умовах компромісного задоволення суперечливим вимогам, з одного боку, високого контрасту і плавної тонопередачі, а з іншого боку, геометричної точності контурів і дрібних деталей. В останньому випадку традиційні растрові системи значно недовикористовують роздільну здатність формного і друкарського процесів. Друк, призначений для відтворення тонових ілюстрацій з лініатурою 80 лін/см, здатний передавати елементи і пробіли розміром 20–25 мкм. Це відповідає роздільній здатності 400–500 лін/см. У цьому випадку растрова клітинка має розмір 125 мкм. Мінімальний розмір деталі оригіналу, переданої на відбитку без втрати контрасту, складає 250 мкм, а частота відтвореної штрихової міри не перевищує 20–40 лін/см. Такий резерв роздільної здатності ефективно використовується лише під час друку тексту і штрихових зображень.

6 Методи експериментального визначення характеристик одноколірних відбитків

Під час прогнозування результатів обробки образотворчої інформації необхідно враховувати також особливості друкарського процесу: вид друку, характер подачі фарби тощо.

Крім перерахованих вище факторів, значний вплив на кінцевий результат репродукування має і величина оптичного розтискування фарби.

В поліграфії виміри площі точки широко використовуються для контролю якості на різних стадіях технологічного процесу:

· контроль якості оригіналів, проміжних носіїв інформації (фотоформ, друкарських форм) і друкарських відбитків;

· лінеаризація пристроїв виводу інформації;

· створення колірних профілів пристроїв введення, відображення і виводу графічної інформації.

Вимірювання відносної площі растрових елементів здійснюють такими методами:

– планіметричним, при якому проектують збільшене зображення елемента на масштабну сітку, обводять його контур і встановлюють площу;

– мікрометричним, при якому растровий елемент приймають за конкретну геометричну фігуру (квадрат, коло), на мікроскопі вимірюють лінійний розмір його сторони або діаметр і розраховують площу;

– порівняльним, при якому досліджуваний зразок порівнюють із шаблоном у вигляді набору растрових полів з різними відносними площами елементів даної лініатури;

– денситометричним, при якому за допомогою денситометра вимірюють оптичну щільність растрових полів і за допомогою відповідних формул знаходять відносні площі растрових елементів;

– сигмометричним, при якому за допомогою сигмометра безпосередньо вимірюють відносні площі растрових елементів.

Для практичних цілей найбільше значення мають денситометричний і сигмометричний методи, які можна застосовувати, якщо растрові елементи мають високу копіювальну щільність, досить різкі, без ореолу краї, прозорий просвіт. Крім того необхідно, щоб під час вимірів у поле зору діафрагми вимірювального приладу потрапило близько 30 растрових елементів. Необхідний для цього розмір можна визначити за формулою

(1)

де – діаметр обмірюваної частинии растрових елементів, мм; L – лініатура растра, лін/см.

7. Модуляція образотворчої інформації у високому і плоскому видах друку

Ланка, що модулює, надзвичайно важлива для відтворення образотворчої інформації. Вона застосовується для перетворення тонового зображення у форму, придатну для поліграфічного відтворення. Розглянемо, як це здійснюється в трьох видах друку: високому, плоскому і глибокому.

Під час поліграфічного відтворення різні відтінки тональності передаються різною кількістю фарби. Так, у високому і плоскому друці товщина шару фарби на площинах друкарських елементів однакова, а в залежності від оптичної щільності оригіналу змінюється площа друкарського елемента. Кількість фарби в глибокому друці розрізняється в залежності від оптичної щільності оригіналу завдяки різній товщині шару фарби.