Реферат: Етична культура юриста 2

Професійна тайна чи конфіденційність є одним із складових успішного створення професійної діяльності юриста,

виконання його професійного боргу. Вона виражається в нерозголошенні конфіденційної інформації – яка находиться в володінні юридичної особи.

В діючому законодавстві України при відсутності чіткого поняття професійна тайна , закріплені окремі її види: тайна всиновлення, лікарська тайна, службова таємниця, банківська таємниця, таємниця слідства, адвокатська та нотаріальна тайна.

Вміння володіти професійною таємницею - це дуже важливе етичне вимога яке складається з двох основних принципів:

- нерозголошення службової таємниці громадянина;

- нерозголошення службової таємниці колегам, які не мають відношення до розглядає мого діла.

Юрист зберігає право секретності в відношенні до кожного клієнта, не має значення постійний він чи випадковий. Це правило діє і тоді, коли юрист вже не веде діло клієнта за певних причин.

Часткове розголошення інформації може бути необхідним у тому разі, коли юрист подає протест позову в процесі розглядання діла клієнта. Юрист може розголосити тайну партнерам по фірмі та неюридичному персоналу у тому випадку, коли клієнт не проти цього. Та у всякому разі юрист повинен попередити подальше розповсюдження інформації.

Санкціоноване розголошення таємниці можливе у випадках:

1) розголошення потребується по закону чи з відповідності до судового порядку, при цьому юрист повинен бути дуже уважним та не розголошувати інформацію у більшому об’ємі, чим потрібно;

2) розголошення інформації необхідно для попередження порушення і юрист має обґрунтовані причини вважати, що є ймовірність таким шляхом попередити порушення;

3) розголошення має бути оправдано захистом юриста чи його колег від усілякого звинувачення у їх протизаконної дії чи неправомірній поведінці чи в отриманні взятки, але тільки в необхідних для діла рамках.

8. Моральна відповідальність юриста

Моральна відповідальність юриста – це необхідність давати звіт у своїх справах, поступках, поведінки, відношеннях у процесі практичної юридичної діяльності. Якщо умовно поділити моральну відповідальність на внутрішню (совість) та зовнішню (суспільні санкції), то центром її тяжіння приходиться на відповідальність юриста-спеціаліста перед собою . Разом з тим, юристи-практики находяться під контролем у суспільстві, та юрист який порушує норми моралі, повинен нести моральну відповідальністьперед колегами та суспільством.

Великі неприємності виникають, коли випускник юридичного вузу, який бажає працювати на совість, потрапляє до колективу з низьким рівнем етичної культури. Не завжди починаючий юрист вміє відстояти незалежність своїх моральних принципів.

Особистість зокрема людських факторів, почуває на собі вплив діяльності колективу навколо нього. Саме колектив являється тим морально-правовим полем, де здійснюються основні запроси особистості. Здолання потрібності окремої особистості працювати по закону та совісті, веде до тяжких морально-психологічних конфліктів, що негативно сприяє на свідомість юриста так і на рішення юридичних справ. Тому що рішення багатьох юридичних справ потребує колективної роботи. Таким чином відповідальність за порушення, які допустив окремий юрист, повинна лягати на колектив та його керівника.

Ще частіше проявлення, це коли юрист сам приймає аморальне рішення, та виправдовуває його прийняття давленням зі сторони колектива. Але юрист як особистість має моральну свободу, та вибір варіанта поведінки. Якщо юрист морально стійкий, опирається у своїх діях на норми моралі та права, він зможе прийняти важливе рішення без морально-психологічного давлення колективу.

9. Висновок

Наприкінці вивчання цієї теми я же більше усвідомила необхідність кваліфікованих спеціалістів у юридичній галузі, які повинні у наш час перехідного періоду нашого суспільства та держави, які супроводжуються кризами в економіці, політиці та духовному житті людей, саме юристи, як носії високих етичних принципів, повинні бути зразком у виконанні своїх професійних обов’язків.

Юрист має великий державно - власний вплив, йдучи по державним ступіням він повинен не забувати про те, що не можна використовувати аморальні прийми для досягнення корисних у свою користь цілей. Кар’єру він повинен зробити чистими руками.

Юрист працює як в державних так і в комерційних сферах, та повинен пам’ятати про збереження як державної, комерційної так і особистої тайни клієнта.

Опит діяльності юристів у юридичній сфері зазначає то, що за основу низької службової дисципліни, проступків та навіть злочинів, скоєних ними (порушення службового боргу, розголос професійної тайни, порушення присяги та інше), лежить не тільки слабкий професіоналізм, а й ще більше низька етична культура.

Та за період вивчання цієї теми, я хочу сказати, що мені дуже прикро, що наша країна має великі таланти, але усі вони приховані через непрофесіоналів у своєму ділі. Я зрозуміла та запам’ятала на все життя, що етична культура, це насамперед перше враження, яке має вплив на клієнта, а далі вже йде знання свого ділу, віртуозність у аспектах та вміння працювати. І своєю подальшої роботою я хочу зробити певний круг людей більш ввічливими, більш поважними та гарнішими. Тому що більшість людей коли починають мати більше матеріальних благ, забувають, що навколо них є люди, які потребують їх допомоги, і не заслуговують на принижуюче відношення з боку спеціаліста. Увесь світ кращім не зробиш, але я вірю у те що більшість перемагає і від усього серця бажаю, щоб наше покоління було надзвичайними юристами.

Для усвідомлення усього цього мені допомогла саме розкриття теми етичної культури юриста, тому що кожен день ми не замислюємось над цим, ми не зважаємо на це уваги, а потрібно, якщо кожна людина, хоча б раз прочитала, усе те що написано у підручниках про цю тему, вона зрозуміла б що люди можуть бути лагіднішими та доброзичливими, але для цього потрібне тренування не тільки свого характеру, а й освідомлення усієї важливості кожної професії на землі.

Список використаної літератури:

1. Скакун О.Ф., Юридична деонтологія – Х.: Еспада, 2002

2. Бризгалов І.В., Юридична деонтологія – К.: МАУП, 1998

3. Гусарєв С.Д., Юридична деонтологія – К.: ВІРА, 1999

4. Кобликов А.С., Юридична деонтологія – М.:НОРМА, 2002

5. Кукушин В.М., Твоя професійна етика – М., 1994

6. Афанасьєва О.В. Етика та психологія професійної діяльності юриста – Р.,2000

7. Букрєєв В.І., Римська І.Н., Етика права – М.:Юрайт, 1998