Реферат: Еволюція релігійних вірувань первісних людей

2)речі, які хоч раз торкнулися один одного, продовжують взаємодіяти на відстані й після припинення безпосереднього контакту.

Звідси й своєрідний імператив магічних операцій — «parsprototo» («частина замість цілого»). Волосся, крапля крові, зрізані нігті, слід ноги на землі чи снігу, будь-який (бажано — натільний) предмет одягу заміщують у магічному ритуалі ціле — саму людину. Частинами (замість цілого) «виганяється» з тіла неміч. Так само частинами «навіюється на людину» або «виводиться з неї» любовна жага. Навіть сама хвороба ніби ділиться на частини — окремі її симптоми.

Магія, як і релігія, передбачає символічний спосіб дій: чаклун не безпосередньо, а опосередковано прагне досягти певного результату. По суті, це вплив-дія за аналогією. Топиться віск — тане від кохання серце. Згорає зрізане волосся — гинуть в очисному вогні хвороба і неміч тощо.

Залежно від змісту ранніх релігійних вірувань магію поділяють на фетишистську, тотемістичну та анімістичну. У функціональному відношенні (за метою впливу) магія буває мисливською, лікувальною, любовною, лиходійною тощо.

Фрезер поділяв магію на позитивну (чаклунство) й негативну (табу). Оскільки метою позитивної магії є завдання зробити так, щоб бажана подія відбулася, то в її основі — імператив «дій так-то, щоб відбулося те-то». Метою негативної магії є блокування (недопущення) небажаної події чи явища. Тому її імператив — «не чини того-то, щоб не трапилося те-то».

Магію поділяють також на приватну і громадську. Перша складається з магічних обрядів і замовлянь, спрямованих на викликання корисного чи шкідливого для окремої особи, а друга відповідно — для всієї громади.

Фрезер проводив аналогію між магічним і науковим світоглядом і прийшов до висновку, що їх поєднує переконаність у наявності порядку в природних явищах, віра в те, що послідовність подій абсолютно визначена, підпорядкована незмінним законам і є циклічною. Чаклун, як і вчений, не має сумніву в тому, що однакові причини породжують однакові наслідки, тобто що здійснення необхідного обряду із певними замовляннями неодмінно дасть бажаний результат.

Інший англійський соціолог, етнограф Броніслав Ма-линовський (1884—1942) називав магію «псевдонаукою». На його думку, наука, навіть на рівні знань первісних людей, базується на спільному досвіді повсякденного життя, який набувається у процесі боротьби людини із силами природи, ґрунтується на спостереженнях і фіксується розумом. Магія ж народжується з переживань емоційних станів, у яких людина не стільки спостерігає природу, скільки переймається своїми відчуттями, коли істина осягається здебільшого не розумом, а емоціями. В основі науки лежать переконання в самодостатності досвіду й розуму, в основі магії — віра в певну містичну безособову силу. Наукове пізнання керується, як правило, логікою, магія — асоціаціями, які виникають під впливом пристрасного бажання. Структури раціонального і магічного знань мають різні традиції, різну соціальну й духовну природу, а тому передбачають і різні типи діяльності. За Малиновським, наука утворює сферу профанного, магія ж входить до сфери сакрального.


5. Генеза надприродного

Первісна релігія за своїм складом не є однорідною. У своєму розвитку вона поступово включає до своєї сфери фетиші, уявлення про духів предків і душу, віру в тотем тощо.

Поняття фетишизму, тотемізму, анімізму й певною мірою магії репрезентують перший, «чуттєво-надчуттєвий» тип надприродного, характерними рисами якого є уявлення про зрощеність надприродного з тілесним, взаємозумовленість «чуттєвого» і «надчуттєвого». При цьому «надчуттєве» є дифузним, індивідуалізованим, обмеженим у своїх діях, зведеним до розпорядницької функції.

«Чуттєво-надчуттєві» фетиші, тотеми, душі стали передумовою виникнення другого типу надприродного — демоністичного. Йому властиві уявлення про демонів (гр. daimon— дух), в основі яких лежить ідеалізація надприродного, перетворення його на духовну сутність, що існує поряд із тілесним і є незалежною від нього.

Демоністичний тип надприродного, особливо віра в духів-господарів, у свою чергу, передує зародженню й розпитку третього типу надприродного — теїстичного (політеїстичного), тобто вірі у богів. На відміну від фети­шів, тотемів, душ і духів, образи богів не зоо-, а антропоморфні: вони вже мають людську подобу і людські імена, є доброчинними, караючими й милостивими. Вони одружуються, вмирають, воскресають, учать, судять, контролюють тощо.

У теїстичних віруваннях формується й уявлення про ієрархію надприродного. У найдавніших формах віри не знайти жодного випадку, щоб один фетиш чи тотем панував над іншим, щоб одна душа була підпорядкована іншій. Та вже у Давньовавилонському царстві бог Мардук вважався царем богів. У стародавніх греків верховному богу Зевсу, що управляв усіма сферами, підкорялися, вико­нуючи його волю, всі інші боги. Прадавні українці творцем Всесвіту, Богом над богами вважали Рода. На їх погляд, він жив на небі, їздив на хмарах, дарував життя людям, звірам, птахам, лив дощ на посіви та давав людині долю. Тобто він уявлявся як заклинатель усього живого, розпорядник доль людей і богів, оскільки був творцем Ап-рію — українського Олімпу (Олімп у стародавніх греків — гора, на якій мешкають боги).

З'являється й деміургічна функція (функція творення) богів, якої не було в ранніх віруваннях. Хоча фетиші, тотеми, духи могли оберігати від хвороб, ворогів, викликати дощ, господарювати в лісах, горах, степах, водах тощо, вони не створювали їх. Боги ж уже творять предмети, явища і світ в цілому з нічого.

Отже, формування уявлень про надприродне та розвиток віри в нього є тривалим і складним процесом, що розпочався в сиву давнину. Кожен етап розвитку первісних вірувань має свої особливості.


6. Висновки

• Міфологіязїїінтелектуально-емоційно-вольовимставленнямдо світутапринципом«усеувсьому» («всеєвсе») закладаєпідвалинипоняттянадприродного, щопередбачаєвірувйогосубстанційність, уособ-леністьтавищість.

• Анімістичніуявленняпройшлиеволюційнийшляхвідвіривдухівприродногопорядкуй«чуттєво-надчуттєву»душудовіруваньубогів, підпорядкованихїмдухівтадушу, якімаютьдуховно-субстанційну форму.

• «Чуттєво-надчуттєве»увиміріфетишівуявлялосяяквнутрішня властивістьприродного, яктілесне, щонаділенетаємничимисилами, а томуздатневпливатинажиттялюдейіприродніявища.

• Тотемізм—ценелишеформаідеальноговідображеннясвіту, що корінитьсябезпосередньовродовійпрактиці, айсвоєріднасистемажиттєдіяльностілюдей, певнийсоціальнийінститутпервісногосуспільства.

• Уявленняпронадприроднезароджуєтьсявмежахсвіторозуміння, вякомуреалістичнийівірувальний«потоки»духовностібуливзаємозумо-вленіівключенівнедиференційованурозумово-практичнудіяльність.

• Первіснарелігіябуланеоднорідною: упроцесіїїрозвиткувній з'явилисяфетиші, уявленняпродухівпредків, душу, життяісмерть, віраувсепроникнумана, тотеми. Томуцюрелігіюнеможнавизначити тількияк, наприклад, «поклоніння«духам», «культпредків»чи«культприроди». Донеїналежатьанімізм, тотемізм, фетишизм, магія. Алепервіснарелігіянезводитьсядоних, якінеєпростоюїхсукупністю.


7. Використана література

ЛобовикБ. О. Віруваннядавніхукраїнцівтаіншихпращурів. — К., 1996.

МалербМ. Религиичеловечества. —М.—СПб., 1997.

МеньА. Истокирелигии. —Брюссель, 1981.

ПаскальБ. Думкипрорелігію. —Львів, 1995.

ТокаревС. Ранниеформырелигии. —М. 1990.

ПавленкоЮ. В. ДохристиянськівіруваннядавньогонаселенняУкраї­ни. —К., 2000.

ПенникН., ДжонсП. ИсторияязыческойЕвропы. —СПб., 2000.

ЧмиховМ. ВідЯйця-райцядоідеїСпасителя. —К., 2001.

К-во Просмотров: 227
Бесплатно скачать Реферат: Еволюція релігійних вірувань первісних людей