Реферат: Фауна прісноводних черевоногих молюсків
Нога добре розвинена, мускулиста, із широкою підошвою, що рясно зволожена слизом, виділюваним шкірними залозами. Завдяки такій будові ноги черевоногі можуть пересуватися навіть по зовсім гладеньких поверхнях. Голова відокремлена і несе дві пари щупалець. Верхні, більш довгі, є органами зору, тому що закінчуються очима, а нижні, більш короткі, являють собою органи дотику. Ротовий отвір також розташовується на голові.
Між стінкою внутрішнього мішка і мантією знаходиться мантійна порожнина, де розташовується анальний отвір, вивідний отвір нирки, протоки статевих залоз, знаходяться зябра (у зябродихаючих) чи легені (у легеневих). Мантійна порожнина відкривається дихальним отвором.
У деяких черевоногих на верхній стороні ноги є кришечка. У разі небезпеки тварина ховає в раковині голову і ногу, при втягуванні останньої кришечка закриває устя.
1.3 Внутрішня будова
Травна система представлена ротовою порожниною, глоткою, стравоходом, середнім і заднім відділами кишечнику, печінкою й іншими залозами. У глотці молюсків є терка (радула), усаджена безліччю зубців. Крім радули, у черевоногих є щелепа (наприклад, у виноградного равлика). В глотку відкривається пара проток слинних залоз. Задня частина стравоходу розширюється й утворює зоб. Середня частина кишечнику представлена шлунком і власне середньою кишкою, що утворює V-образний вигин. У середню кишку відкриваються печіночні протоки, а власне тіло залози (печінки) оточує з усіх боків шлунок і займає усі верхні обороти раковини, повторюючи їхню форму. Появу травних залоз, особливо печінки, розглядають як один з найважливіших ароморфозів в еволюції тваринного світу. Ферменти, виділювані цими залозами, сприяють більш повному засвоєнню їжі, що дає велику перевагу в боротьбі за існування в порівнянні з іншими нижчими формами, які не мають спеціалізованих травних залоз. Задня кишка закінчується анальним отвором, що відкривається на передній частині тіла в мантійну порожнину.
Кровоносна система незамкнена і складається зазвичай з двокамерного (унаслідок вторинної редукції одного передсердя) серця і судин:
1) тих, що приносять кров у серце - вени;
2) артерій, якими кров рухається від серця до всіх органів тіла;
3) капілярів.
Мал. 2. Внутрішня будова ставковика великого
8 – рот, 9 – язик, 10 – глотка, 11 – шлунок, 12 – печінка, 13 – кишечник, 14 – шлуночок серця, 15 – передсердя, 16 – легеня, 17 – анальний отвір, 18 – нервові вузли, 19 – нерви
Дихальна система може бути представлена або зябрами (ктенідіями) гребінчастої будови, або легенями, що представляють собою пронизану кровоносними судинами ділянку мантії в мантійній порожнині. При цьому, внаслідок асиметричності тіла, черевоногі мають усього лише одну зябру чи легеню. Кисень з мантійної порожнини просто дифундує через стінки судин у кров'яне русло, а вуглекислий газ, аміак і інші продукти обміну, навпаки, в мантійну порожнину, що сполучається з зовнішнім простором за допомогою дихального отвору. В деяких водних молюсків, що дихають атмосферним повітрям (мають легені), частина мантії з дихальним отвором може витягуватися в довжину, при цьому утворюється дихальна трубка, що виступає над поверхнею води. З її допомогою молюск, що знаходиться у воді, дихає атмосферним повітрям. Це явище спостерігається, наприклад, у південноамериканського молюска ампулярії. Целом представлений порожниною навколосерцевої сумки (перикард) і порожнинами статевих залоз.
Виділення продуктів життєдіяльності здійснюються ниркою (це також непарний орган). З одного кінця нирка відкривається воронкоподібним отвором з безліччю війок (подібно нефростому протонефридіїв у перикардну порожнину, а з іншого - вивідним отвором у мантійну порожнину поруч з анальним отвором. При цьому сам канал нирки тісно переплетений із судинами кровоносної системи, з яких у нього дифундують продукти метаболізму, що є еволюційно прогресивною ознакою.
Нервова система може бути або стовбурного типу (у нижчих форм) - складається з нервових тяжів, рівномірно розташованих нервових клітин, або вузлового (гангліозного) типу - представлена рядом вузлів, у яких концентрується основна маса нервових клітин, з'єднаних тяжами нервових волокон (комісурами та конективами).
1.3 Розмноження
Статева система у представників різних підкласів Черевоногих має різну будову. Серед равликів є і роздільностатеві, і гермафродітні форми. У останніх будова статевого апарату найбільш складна. Запліднення у більшості черевоногих внутрішнє. Способи нересту у черевоногих молюсків різні. Найбільш низкоорганізовані форми викидають яйця і сперму прямо у воду, де і відбувається запліднення. Деякі види огортають яйця слизом, формуючи шнури, кокони, слизові безформні маси. Такі агрегації яєць найчастіше молюски прикріплюють до субстрату - водоростей, порожніх раковин і до тіл інших водних тварин, закопують у грунт водойм. Розвиток черевоногих або здійснюється через стадію личинки, або прямий, тобто з яйцевих оболонок виходить маленький молюск з ще неповним числом оборотів раковини і недорозвиненою статевої системою. Але у всіх групах черевоногих поряд з прямим розвитком можна зустріти і живородіння, коли яйця розвиваються в спеціальних відділах статевої системи матері. В інших випадках прямого розвитку яйця, аж до вилуплення молоді, виношуються під захистом раковини або мантії.
Всі прісноводні молюски втратили стадію вільноплаваючої личинки, і з яйця в них виходить молодий молюск. Він менших, ніж дорослий, розмірів, з раковиною, яка має лише 1-2 обороту. Надалі відбувається ріст тіла молюска і збільшення обсягу раковини шляхом поступового збільшення нових обертів або шляхом розростання в ширину одного або двох останніх. Другий шлях зростання характерний для тих видів, у яких дуже сильно розвинена нога і які ведуть малорухливий спосіб життя, надовго прикріпляючись до якого-небудь субстрату. У черевоногих, що не мають вільноплаваючої личинки, поворот внутрішнього мішка і раковини зміщується на ранні етапи ембріонального розвитку, так що помітним залишається лише нерівномірне зростання правої і лівої сторін тіла. У результаті такого нерівномірного зростання мантійної порожнини дорослої тварини знову-таки лежить спереду, кишка утворює петлю, нервові стовбури перехрещуються. Серед величезного розмаїття видів черевоногих молюсків зустрічаються всі способи живлення, які притаманні типу молюсків. В цілому кажучи про живлення черевоногих, слід мати на увазі не тільки характер їжі, але і спосіб її добування. Так, серед черевоногих є види-фільтратори - це, в основному, молюски, які постійно живуть у нірках. Є серед черевоногих і паразитичні види. Вони по-різному пов'язані зі своїми господарями, про що буде сказано далі, Чимало серед черевоногих і хижаків. Хижі черевоногі зустрічаються як серед морських видів, так і серед наземних. Деякі хижаки попередньо отруюють жертву. Але основну масу черевоногих складають споживачі живих рослин і споживачі детриту. Серед черевоногих молюсків, які живляться вегетуючими рослинами і бактеріями найчастіше зустрічаються види, які за допомогою радули зіскоблювати тканини рослин, або бактеріальну плівку з рослин чи твердих субстратів.
Розділ 2. Видове різноманіття Черевоногих прісноводних молюсків Чернігівщини
2.1 Ставковик великий
У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці, бітинії. Котушки, живлячись мікроскопічними водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин та підводних предметів), є біологічними санітарами.
У ставках, озерах і тихих затонах річок на водяних рослинах завжди можна побачити чималого слимака – ставковика великого. Його тіло вкрите спірально закрученою (на 4 – 5 обертів) черепашкою з гострим верхом і широким отвором устя. Черепашка захищає м’які частини тіла молюска, із середини до неї прикріплюються м’язи. Черепашка складається з вапняку і покрита шаром зеленкувато-коричневої рогоподібної речовини.
Тіло ставковика поділяється на три основні частини: тулуб, голову і ногу, але вони різко не розмежовані. Через устя черепашки може висуватися тільки голова, передня частина тулуба і нога.
Нога в ставковика м’язиста. Коли на її підошві м’язи хвилясто скорочуються, молюск пересувається. Нога в ставковика міститься на черевній частині тіла (звідси назва класу – черевоногі ).
Тулуб має таку саму форму, як і черепашка. Він щільно прилягає до її внутрішньої поверхні. Зовні тулуб покритий складкою шкіри – мантією.
Спереду тулуб переходить у голову. На її нижній частині міститься рот, а з боків – двоє чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягує голову й ногу в черепашку. Біля основи обох щупалець є по одному оку.
Молюск живиться водяними рослинами. У роті в нього є м’язистий язик, покритий твердими зубчиками. Час від часу ставковик висуває язик, зіскрібає ним, як терткою, м’які частини рослин і ковтає їх. Через глотку та стравохід їжа надходить у шлунок, а потім – у кишку. Кишка петлеподібно вигинається всередині тулуба й закінчується на його правому боці, біля краю мантії, анальним отвором. Ставковик має печінку – травну залозу, клітини якої виробляють травний сік.
Хоча ставковик живе у воді, він дихає киснем атмосферного повітря. Щоб дихати молюск підіймається до поверхні води і відкриває з правого боку тіла біля краю черепашки круглий дихальний отвір, який веде до особливої кишені мантії - легені. Стінки легені густо обплетені кровоносними судинами. Тут кров збагачується киснем, і виділяється вуглекислий газ. Молюск підіймається на поверхню води для дихання 7 – 9 разів на годину.
Поряд з легенею є м’язисте серце, яке складається з двох камер – передсердя і шлуночка. Їхні стінки по черзі скорочуються 9 20 – 30 разів на хвилину ), проштовхуючи кров у судини. Великі судини переходять у тонесенькі капіляри, з яких кров виходить у проміжок між органами. Отже, кровоносна система молюска незамкнута, бо вона сполучається з порожниною тіла, і кров не весь час тече по судинах. З порожнини тіла кров збирається в судину, що підходить до легені, збагачується киснем і надходить у передсердя. Кров ставковика безбарвна.
Ставковик має лише один орган виділення – нирку. Будова її досить складна.
Основну частину нервової системи ставковика становить навкологлоткове скупчення нервових вузлів. Від них відходять нерви до всіх органів молюска.
Ставковики – гермафродити. Вони відкладають безліч яєць у прозорі слизисті шнури, що прикріплюються до підводних рослин. З яєць вилуплюються маленькі молюски, вкриті тонкою черепашкою.
2.2 Котушка рогова
Представник родини прісноводних сидячооких молюсків із завитою раковиною. Раковина коричнева (у котушки рогової звичайної - Planorbіs corneus vulgarіs ) або рожево-червона (у котушки рогової червоної - Planorbіs corneus var. rubra ), тонка, кругла, із приплющеними спіралями, ясно видимими як зверху, так і знизу. Діаметр раковини котушки рогової червоної - до 20 мм, роговий - до 35 мм, товщина до 10 мм. Сама тварина має конічну форму, дуже подовжену і плазує на досить широкій, плоскій нозі. Голова його постачена, як голови всіх равликів, двома ріжками - довгими, тонкими, щупальцями, при підставі яких на внутрішній стороні поміщені очі. Рот розташований знизу голови і розрізаний у формі букви Т, верхню губу його складає серпоподібна, рогова пластинка, а нижню - короткий язичок, покритий безліччю дрібних щетинистих зубчиків.