Реферат: Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності фірми

- планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом та економія від зниження їх собівартості.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, необхідно враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості.

До її складу включають: заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав; нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати; резерв для наступних платежів. Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої потреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:

М = (О - П) - (К1 - К2),

де О - очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П - планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К1 - наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К2 - перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком "+", - це свідчить про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак "-" - це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів. Причиною цього може бути збільшення обсягу будівельно-монтажних робіт або накопичення запасів.

Планові нагромадження включають у кошториси будівництва за визначеними нормами (відповідно до собівартості будівельно-монтажних робіт) і враховують у джерелах фінансування капітальних вкладень, які виконуються господарським способом. Планові нагромадження у вигляді прибутку включаються в кошторис будівництва в розмірі 30% собівартості будівельно-монтажних робіт або 28,3% кошторисної вартості. Економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт досягається в результаті здійснення заходів для зниження планової собівартості будівництва.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на інвестиційну діяльність.

До позичених та залучених коштів належать:

- довгострокові банківські кредити;

- позики інших підприємств;

- кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань;

- кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

- фінансування з благодійних засобів;

- іноземні інвестиції.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України [19, c. 173].

2. Порядок фінансування та оцінка ефективності інвестиційної діяльності

2.1. Порядок фінансування капітальних вкладень

Оформлення фінансування будівництва в обслуговуючій установі банку - початковий етап процесу фінансування капіталь­них вкладень. Порядок оформлення фінансування залежить від того, чи є капітальні вкладення державними, чи вони здійснюють­ся за рахунок підприємства. Банки оформлюють фінансування державних капітальних вкладень при дотриманні замовником та­ких умов, як включення його до плану капітального будівництва, забезпеченість проектно-кошторисною документацією, дотри­мання ним норм виділення капітальних вкладень по роках будівництва тощо. Ці умови підтверджуються наявністю у замов­ника плану капітального будівництва і титульного списку з будівництва, копії зведеного кошторисного розрахунку вартості, договору підряду й інших необхідних документів.

Оформлюючи фінансування будівництва, банк здійснює контроль за нормативними строками будівництва, станом про­ектно-кошторисної дисципліни, забезпеченістю будівництва джерелами фінансування. Банк розробляє і вносить відповідним орга­нам державного управління пропозиції, спрямовані на забезпе­чення виконання завдань щодо введення в дію виробничих потужностей та основних фондів. Оформлення фінансування дер­жавних капітальних вкладень завершується складанням висновку банку про відповідність поданих йому документів вимогам до них. Потім виписується розпорядження бухгалтерії банку про відкриття фінансування будівництва. В умовах переходу до ринкових відносин, поглиблення са­мостійності підприємств відповідальність за ефективність використання капітальних вкладень відповідно до Закону про інвес­тиційну діяльність покладається насамперед на безпосередніх учасників інвестицій і регулюється укладеними між ними кон­трактами. У зв'язку з цим капітальні вкладення за рахунок власних коштів підприємств здійснюються без оформлення фінансування в установах банку. З метою забезпечення безперебійних розрахунків у капітальному будівництві банк за бажанням підприємства може фінансувати такі капітальні вкладення на до­говірних умовах. До таких капітальних вкладень належить придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також фінансування заміни морально застарілого і фізично зношеного устаткування, будівництво окремих об'єктів. Ці витрати фінансуються в межах фонду нагромадження, створюваного на підприємстві, кошти якого зберігаються на поточному рахунку підприємства [19, c. 175].

В практиці господарської діяльності підприємств застосо­вують два способи здійснення капітальних вкладень: підрядний і господарський.

Підрядний спосіб - це проектування і здача проектів під "ключ", коли підрядна організація займається підбором обладнан­ня, замовляє і монтує його, запрошує різних субпідрядників. Прак­тика будівництва в нашій країні часто представляє собою поєднання підрядного і господарського способів. Підрядник будує, мон­тує, але замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову обладнання, а також будматеріали і конструкції.

При підрядному способі будівництва виконані будівельно-монтажними організаціями роботи оплачуються замовником з ра­хунку фінансування, а якщо будівництво користується довгостроко­вим кредитом - з позикового рахунку. Оплата здійснюється за до­говірною ціною, що є підставою для укладання договору підряду на капітальне будівництво. Договірна ціна в будівництві формується з урахуванням попиту на будівельну продукцію та пропозиції, кон'ю­нктури вартості матеріалів, машин і устаткування, що використову­ються, розв'язання завдань розвитку соціальної сфери і будівельної бази підрядних організацій, одержання необхідного прибутку.

У договірну ціну входять: кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт; інші витрати, що відносять до діяльності підрядника; вартість інших робіт, що доручаються за договором підряднику (проектні роботи, забезпеченням устатку­ванням тощо); резерв коштів на непередбачені роботи й витрати, роз­рахований на підставі вартості будівельно-монтажних робіт та інших витрат у розмірі, встановленому за до­мовленістю між замовником і підрядником; витрати, пов'язані з формуванням ринкових відносин, що не знайшли відбитку в державних нормах і цінах. Порядок розрахунків за виконання будівельно-матері­альних робіт самостійно визначають у договорі підряду замовник з будівельною організацією. Застосовуються такі основні їх види:

-за готову будівельну продукцію, тобто за закінчене будівництво підприємства, готового до випуску про­дукції і надання послуг, чи його окремих об'єктів;

-за закінчене будівництво окремої будівлі чи споруди;

-за етапи (комплекс) будівельних робіт;

-за закінчені укрупнені конструктивні елементи і види робіт на об'єктах;