Реферат: Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави

Фінансова політика є важливим засобом реалізації політики держави у будь-якій сфері суспільного життя, оскільки спря­мована на формування максимально можливого обсягу фінан­сових ресурсів, які є матеріальною основою реалізації тієї чи і ншої державної програми економічного і соціального розвитку.

Фінансова політика — це система заходів держави, спрямо­ваних на мобілізацію, розподіл і використання фінансових ре­сурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку.

Під час розроблення фінан­сової політики визначається обсяг фінансових ресурсів, їх склад, структура, джерела мобілізації. До завдань фінансової політи­ки належать встановлення раціонального розподілу і викорис­тання фінансових ресурсів.

У ході здійснення фінансової політики складається фінансо­вий механізм, який представляє собою сукупність видів, форм і методів організації фінансових відносин.

Фінансова політика держави, як і політика взагалі, склада­ються з трьох основних елементів: "вибір і встановлення голов­них цілей, конкретизація перспективних і поточних завдань, які необхідно вирішити для досягнення стратегічних цілей за певний період життя суспільства"; "розроблення методів, за­собів і конкретних форм організації відносин, з допомогою яких дані цілі досягаються в найкоротші терміни, а ближчі і перс­пективні завдання відповідним чином оптимізуються"; "підбір і розставлення кадрів, здатних успішно вирішити поставлені завдання"

Оскільки кінцевим призначенням фінансових ресурсів є забезпечення розширеного відтворення і задоволення суспіль-Іних інтересів та потреб, то кожний громадянин і держава в цілому надзвичайно зацікавлені в їх ефективному використан­ні. Звідси об'єктивно виникає потреба в управлінні фінансови­ми ресурсами, а відтак і фінансового контролю.

Термін "контроль" походить від французького слова "controle" — список, який ведеться у двох примірниках; повторне повер-/ нення до раніше розглянутого питання, його перевірка. Функція і контролю у державному регулюванні економіки полягає в ана-і лізі та порівнянні фактичного стану економіки з вимогами поставлених державною політикою завдань та причин відхилень, \а також в оцінці діяльності й доцільності саме такого шляху.

На мій погляд, вичерпне визначення фінансового контро­лю пропонує І. Стефанюк: "Фінансовий контроль — це система І активних дій, що здійснюються органами державної влади, міс­цевого самоврядування, суб'єктами господарювання та грома­дянами України, по стеженню за функціонуванням будь-якого об'єкта управління в частині утворення, розподілу та викорис­тання фінансових ресурсів із метою оцінки економічної ефектив­ності господарської діяльності, виявлення та блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному вико­ристанню майна і коштів, розширеному відтворенню вироб­ництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб та удосконалення управління економікою"

Надзвичайно важливе значення для ефективного функціо­нування державного фінансового контролю в цілому є розумін­ня і правильне використання всієї сукупності елементів систе­ми контролю, особливо з огляду на необхідність запобігання втраті контролю за діяльністю певних секторів економіки і утворенню неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, попередження паралелізму та дублювання при здійсненні контролю.

Система контролю — взаємопов'язана сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій та контрольованого об'єкта.

Контроль, в тому числі фінансовий, стає можливим насам-/перед завдяки суб'єкту, який його здійснює. Відсутність і суб'єкта унеможливує контроль. Контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) — це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи, що перебувають в оточуючому господарському середовищі.

У контрольному процесі суб'єктами виступають носії прав і обов'язків — особи та органи, що мають повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльні-і стю підприємства (установи, організації), а також право втру-' чатися в його оперативну діяльність та притягувати винних до відповідальності.

Суб'єкти державного фінансового контролю — міністерст­ва, інші центральні органи виконавчої влади, які наділені по­вноваженнями на здійснення фінансового контролю, їх само­стійні контрольно-ревізійні підрозділи або інші їхні підрозділи (особи), які наділені такими повноваженнями.

Іншою обов'язковою умовою є наявність об'єкта, на який спрямовується контроль. У випадку відсутності об'єкта конт­роль стає недоцільним. Підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) — це суб'єкти господарювання, на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії. До них належать юри­дичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, їх відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є суб'єктами підпри­ємницької діяльності, а також постійні представництва нере­зидентів, через які повністю або частково здійснюється під­приємницька діяльність, якщо такі суб'єкти беруть участь у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні активів, що належать державі, а також використовують кош­ти, що залишаються у зв'язку з наданими пільгами за плате­жами до бюджетів чи державних цільових фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України, за винят­ком розташованих на території України іноземних дипломатич­них представництв, консульських установ, представництв між­народних організацій, а також представництв нерезидентів, які не провадять підприємницької діяльності.

Нарешті, можливість контролю обумовлюється певним зв'яз­ком між суб'єктом та об'єктом. Відсутність цього зв'язку при-( зводить до неможливості здійснення контролю.

Контрольні дії — це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб'єкта з певною нормою, здійснювані контролюючими суб'єктами з метою знаходження і блокування відхилень від цих норм.

Контрольний захід — це сукупність способів і методичних прийомів фінансового контролю, які застосовуються суб'єкта­ми державного фінансового контролю в межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими актами законодавства, що регулюють їх діяльність, і спрямовані на повний комплекс (систему) або окремі процеси (етапи) фінансово-гос­подарської діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Роль державного фінансового контролю в системі державно­го регулювання економіки полягає у вирішенні двох проблем:

1)підвищення ефективності державного регулювання еко­номіки;

2) дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою.

Контроль не може обмежуватись тільки реєстрацією окре­мих недоліків, порушень законодавства і державної дисцип­ліни. Основне призначення контролю полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєднання попередження, виявлення і ліквідації недоліків та порушень, відшукання і швидке введен-, ня в дію невикористаних резервів інтенсифікації виробництва підвищення його ефективності.

Звідси випливають функції державного фінансового контролю.

Інформаційна функція полягає в тому, що під час здійснен­ня контролю отримані результати (інформація) є підставою для прийняття відповідними суб'єктами рішень і проведення коригуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функ­ціонування об'єкта, що контролюється. Інформація повинна бути правдивою, об'єктивною, своєчасною та оперативною,-а також містити лише необхідні дані, що дозволяє її швидше вивчати і на її основі приймати оптимальні управлінські рішення.

Профілактична функція полягає у попередженні можливості здійснення зловживань, виявлення різного роду порушення дисципліни і законності. У процесі контролю виявляються не тільки недоліки, але й позитивні аспекти діяльності.

Інструктивна (мобілізуюча) функція контролю, полягає у застосуванні суб'єктами контролю набутих наукових знань, прогресивних прийомів і способів вивчення об'єктів контролю.

Функції державного фінансового контролю безпосередньо пов'язані з поняттям економічної безпеки України, рівень якої необхідно підвищувати. Економічна безпека — це комплексний показник, елементами якого виступають: бюджетна безпека, фінансово-кредитна, податкова, інвестиційна та інші види без­пеки.

Фінансовий контроль із боку держави, на думку В. В. Бурцева, має забезпечити дотримання принципів законності, доцільності й ефективності розпорядчих і виконавчих дій з управління (включаючи стадії планування, формування, розподілу і вико­ристання) державними фінансовими ресурсами, матеріальними цінностями і нематеріальними об'єктами, їх збереження і при­множення.

Принцип законності передбачає перевірку дотримання за­конів та інших нормативно-правових актів фінансового харак­теру, дає змогу підтримувати стійкість бюджетних процесів і стабільність державного фінансового устрою, вчасно виявляти відхилення від заданих нормотворчими органами правил і про­цедур, а також вносити до них необхідне коригування.

Принцип доцільності передбачає перевірку цільового витра­чання державних коштів і використання набутого за рахунок цих коштів майна, а також відповідності діяльності накрес­леним цілям, програмам і пріоритетам.