Реферат: Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави

1.2 Види фінансового контролю.

В основу класифікації видів фінансового контролю за організацій­ними формами, доцільно покласти структуру органів контролю, що виступають його суб'єктами. У свою чер­гу, це дає змогу розподілити контроль на зовнішній (державний, приватний) і внутрішній (відомчий або галузевий, позавідомчий і контроль власника). Така класифікація обґрунтовується тим, що спрямованість різних органів контролю різна, що державний контроль, наприклад, свою увагу в основному зосереджує на ключових позиціях економіки, господарської діяльності й збе­реження власності в різноманітних галузях народного господар­ства, міністерствах, комітетах, відомствах і на підприємствах.

Зовнішнім слід вважати контроль, що здійснюють спеці­альні, вищі стосовно до об'єкта, що перевіряється, або не­залежні від нього органи фінансового контролю. Відповідно внутрішнім контролем — контроль у межах однієї організації або галузі, відомства силами їх структурних підрозділів і штат­них працівників.

Зовнішній контроль доцільно поділити на державний, муні­ципальний та приватний. Державний контроль здійснюється усіма суб'єктами державного управління в межах їх повнова­жень (має багато різноманітних видів: парламентський, прези­дентський, господарський, відомчий тощо, які розрізняються за характером і обсягом, формами, методами проведення, юридичними наслідками, тобто мають свої особливості, завдя­ки чому є самостійними); муніципальний — місцеві ради депу­татів та їх комісії, місцеві органи самоврядування; приватний — Аудиторською палатою та підпорядкованими їй аудитор­ськими фірмами.

Внутрішній (внутрішньогосподарський) контроль слід розглядати у двох напрямках: відомчий (галузевий) та контроль власника. У свою чергу, відомчий контроль потрібно здійснюва­ти на державних підприємствах відповідно до чинного законо­давства на рівні штатних ревізорів. Контроль власника здійсню­ється з його ініціативи органом (міністерством, державним ко­мітетом, асоціацією), якому підпорядковане підприємство на правах власності згідно з законодавчими та іншими нормативни­ми документами.

Позавідомчий (міжвідомчий) контроль здійснюють держав­ні органи управління та органи спеціального контролю, зокре­ма Міністерство фінансів України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Ліцензійна палата України, відповідні установи банків тощо. При здійсненні цього виду контролю особливе місце має вивчення інформації про резуль­тати діяльності: виконання рішень; перевірка кошторисно-фі­нансової і розрахункової дисципліни; контроль за державною реєстрацією суб'єктів підприємницької діяльності та порядком видачі ліцензій; перевірка бухгалтерських документів і облі­кових регістрів.

Важливу роль при здійсненні позавідомчого фінансового контролю виконують Мінфін України і його місцеві органи. Вони концентрують свою увагу на питаннях фінансової політи­ки держави, контролюють на підприємствах і в об'єднаннях дотримання фінансово-кошторисної дисципліни. Крім того, Державна контрольно-ревізійна служба України, її органи на місцях провадять ревізії і перевірки діяльності в міністерст­вах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організа­ціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та держав­них валютних фондів, надають пропозиції щодо усунення вияв­лених недоліків і порушень і запобігання їм у подальшому.

На відміну від позавідомчого, відомчий контроль проводить в основному перевірки на тих ділянках і в тих сферах діяль­ності, де необхідні спеціальні знання, компетентність, а його функції спрямовані на перевірку законності, вірогідності і до­цільності господарських операцій на підпорядкованих підпри­ємствах.

Попередній контроль здійснюється до виконання господар­ської операції з метою запобігання незаконним діям, неефек­тивному використанню коштів і прийняттю необгрунтованих рішень. Вивчення змісту кожного виду контролю показує, що найефективнішим є попередній контроль, який здійснюється переважно на стадії погодження і затвердження кошторисів, договорів, під час підписання розпорядчих і виконавчих доку­ментів на здійснення господарських операцій. Незважаючи на велику ефективність попереднього контролю, за даними дослі­дження підприємств сфери матеріального виробництва, він займає в загальній системі контролю незалежну питому вагу (до 7%).

Попередній контроль повинен мати профілактичний харак­тер, сприяти попередженню неефективного, ненормативного, незаконного витрачання державних фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється в момент вчинення.гос­подарських операцій безпосередньо в процесі формування і використання коштів, допомагає оперативно усунути допущені порушення. Він проводиться керівниками підприємств, фахів­цями їх структурних підрозділів і працівниками бухгалтерсько­го обліку. Мета його — в оперативному втручанні в господар­ські операції і процеси, що дають _: можливість вчасно виявити недоліки, прорахунки, упущення й усунути їх.

Наступний контроль провадиться після здійснення госпо­дарських операцій і є контролем за використанням державних коштів (з установленою періодичністю або в разовому порядку) з метою перевірки правильності та ефективності їх викорис­тання, затвердження звітів і оцінки діяльності об'єктів конт­ролю. Він охоплює перевіркою господарську діяльність на всіх рівнях управління (підприємство, об'єднання, комітет). Одним із недоліків наступного контролю в умовах централізованої системи управління є постійне збільшення звітних показників для вищих органів, вирішення дрібних питань у централізова­ному порядку, що надає наступному контролю паперового ха­рактеру. Поряд із цим суттєвим недоліком наступного конт­ролю є паралелізм, в результаті чого значна кількість праців­ників відривається від основної роботи. Пояснюється це тим, що облік часу на виконання контрольних функцій не ведеться. а робота контролюючих інстанцій вищими органами управлін­ня не узагальнюється.

Документальний контроль встановлює зміст і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облі­кових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному й статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає у встановленні дійсного ста­ну об'єкта за допомогою зважування, розрахунку, вимірюван­ня, лабораторних аналізів тощо.

Документальний і фактичний контроль взаємопов'язані, а тому сукупне їх застосування дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

1.3 Методи фінансового контролю.

Термін финансовий контроль досить часто оттотожнюють із фінансово господарським контролем. На мій погляд для методів цей термін є більш вичерпним.

Фінансово-господарський контроль, здійснюючи функції управління, досліджує процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту згідно із законодавством і нормативно-правовими актами, які забезпечують раціональне господарювання в умовах ринкової економіки. У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод фінансово-господарського контролю у здійсненні своїх функцій характеризується використанням загальнонаукових методичних прийомів і власних прийомів контролю розширеного відтв