Реферат: Форми cпівучасті

На практиці форми й види співучасті можуть пере­плітатися між собою. Наприклад, в рамках вчинення злочину організованою групою за наявності організа­тора, підбурювача й пособника можливе виконання об'єктивної сторони злочину (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду спів­участі, ролі кожного із співучасників злочину має зна­чення для визначення характеру й ступеню суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації злочину та їх відповідальності.

Що стосується групової злочинної діяльності, то закон (ст. 28 КК) передбачаєчотири види злочинних спільнот: 1) група без попередньої змови; 2) група з попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація. Критеріями такої диференціа­ції групової злочинної діяльності виступають наяв­ність і зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості.

2.3 Група осіб без попередньої змови

Група осіб без попередньої змови - це два або бі­льше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК). Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку ви­конання об'єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спон­танне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпо­середньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не зна­йомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони мо­жуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторо­ни злочину або долучатися до злочину, вчинення яко­го іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьо­му члени такої групи можуть застосовувати різні засо­би й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потер­пілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можли­вості змови між членами такої групи під час виконан­ня ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Діяльність осіб у складі групи без попередньої змо­ви характерна для вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 293, 294, 296 КК. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певний злочин ознаку (ч. 3 ст.152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 405, ч. 3 ст. 406 КК). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не вимага­ється попередньої змови між учасниками злочину, од­нак, якщо вона мала місце, то їх дії (за відсутності та­кої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину за по­передньою змовою групою осіб) кваліфікуютьсяяквчинені групою осіб.

2.4 Група осіб за попередньою змовою

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декілько­ма (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Домовитись про спільне вчинення злочину заздале­гідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до поча­тку виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин. Вона повинна стосу­ватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єк­ту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчи­нення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домов­леність може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розпо­діл функцій, за якого кожен співучасник виконує пев­ну роль. Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї безпосередньо при вчиненні вбивства, подолання опо­ру потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті ін­шим виконавцем тощо.

2.5 Організована група

Організована група - це стійке об'єднання декіль­кох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попе­редньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є:

1) наявність декількох осіб (трьох або більше);

2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів;

3) стійкість такого об'єднання;

4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану;

5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змо­вою. Вона відрізняється від групи з попередньою змо­вою: 1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов'язковою); 2) спрямованістю на вчи­нення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину); 3) кількістю учасників - організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою - з двох і більше.

Загально відома схема організованої злочинної групи - це пірамідальна структура, на верхівці якої знаходиться керівник (дон), радник, керівник загонів ("капітани, бригадири"), керівники груп ("лейтенанти"), рядові члени ("бики", "торпеди). Ієрархічність побудови приводить до чіткого розподілу владних і виконавчих функцій всередині структури, що викликає надзвичайні складнощі в питаннях прийняття до кримінальної відповідальності представників корінного ядра злочинної групи[5] .

Стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки, як правило, проявляються у наявності: постійних сильних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, орга­нізатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важ­ливою ознакою згуртованості є суб'єктивний момент - єдність наміру учасників групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання його з іншими особами в одну групу й прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не співпадати між собою.

Стабільність групи виражається у її міцності та пос-тійності. Ці ознаки проявляються у: тривалості, сис­темності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т. ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами так і з допомогою сторонніх осіб (у т. ч. шляхом під­купу службових осіб), наявності необхідних для функ­ціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв'язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність учасників організованої групи може ха-рактеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті.

2.6 Злочинна організація

Згідно з ч. 4 ст. 28 КК злочинною організацією ви­знається об'єднання осіб (суб'єктів злочину), яке: 1) є стійким; 2) є ієрархічним; 3) об'єднує декількох осіб (трьох і більше); 4) за попередньою змовою зорганізоване його членами або структурними частинами для спільної діяльності, метою якої (діяльності) є а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів; б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочинна організація відрізняється від організованої групи: 1) ієрархічністю, що свідчить про більш високий рівень зорганізованості такого об'єднання: 2)спрямованістю на вчинення тяжких або особливо тяж­ких злочинів; 3) можливістю визнання нею об'єднання, зорганізованого не лише для безпосереднього вчинен­ня його учасниками зазначених злочинів, а й керівни­цтва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Останній ас­пект свідчить про більш широке функціональне при­значення злочинної організації, яка, на відміну від ор­ганізованої групи, може створюватися не лише для вчинення злочинів її учасниками, а й для здійснення злочинної діяльності керівного (координуючого) та забезпечувального характеру. Особливістю злочинної організації є також те, що вона може складатися з від­повідних структурних частин, бути утвореною на базі кількох організованих груп (бути об'єднанням таких груп). У свою чергу, такі структурні частини можуть виступати як групи (за попередньою змовою чи орга­нізовані), чи окремі особи, діяльність яких полягає у вчиненні злочинів, так і групи чи окремі особи, які здійснюють керівництво, чи координацію злочинної діяльності, чи забезпечують функціонування відповід­них структур самої злочинної організації або інших злочинних груп.

Ієрархічність злочинної організації передбачає на­явність відповідної системно-структурної побудови об'єднання, яка включає в себе наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкова­ність рядових членів об'єднання його керівнику(ам) (у т. ч. керівникам структурних частин), вертикальні зв'я­зки між вищими та нижніми структурами об'єднання, загальновизнані правила поведінки і забезпечення їх дотримання учасниками злочинної організації.

Спрямованість на вчинення тяжких або особ­ливо тяжких злочинів означає, що злочинною ор­ганізацією може бути визнане лише таке об'єднання, діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочи­нів. Об'єднання, члени якого зорганізувалися з ме­тою вчинення злочинів невеликої або середньої тяж­кості, не може бути визнано злочинною організаці­єю, навіть за умови, якщо воно є стійким та ієрархі­чно структурованим. За наявності для того інших підстав воно може розглядатися як організована група. Разом із тим, спрямованість на вчинення чле­нами об'єднання, поряд з тяжкими (особливо тяж­кими), також злочинів середньої (невеликої) тяжкос­ті, не створює підстав для невизнання такого об'єднання злочинною організацією.

Визнання об'єднання злочинною організацією за ознакоюкерівництва чи координації злочинної дія­льності інших осіб передбачає спільну діяльність учасників такого об'єднання чи його структурних час­тин, яка полягає в організації вчинення злочину (зло­чинів) іншими особами, керуванні його (їх) підготов­кою та вчиненням. При цьому закон (ч. 4 ст. 28 КК) не передбачає, що така злочинна діяльність обов'язково повинна полягати у вчиненні тяжких чи особливо тя­жких злочинів. За цією ознакою злочин може бути ви­знаний як вчинений злочинною організацією й у разі, коли дії винної особи (осіб) полягали у керівництві чи координації вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.

Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об'єд­нань і здійснення ними злочинної діяльності. Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, прихо­вуванні її, контррозвідувальному, розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному забезпеченні, забезпеченні особистої охорони органі­заторів та керівників злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів, отриманих зазна­ченими об'єднаннями злочинним шляхом, забезпечен­ні їх прикриття від соціального контролю, у т. ч. від притягнення учасників таких об'єднань до криміналь­ної відповідальності тощо.

Але учасники злочинної організації несуть кримінальну відповідальність лише за ті злочини, в яких вони брали участь. Ті особи, які не брали безпосередньо участі в якомусь окремому злочині, підлягають відповідальності за членство в цій організації[6] .

Висновки

На завершення своєї роботи я хочу ще раз коротко відмітити її зміст та значення для правильності кваліфікації злочинів як курсантами так і практичними працівниками органів слідства.

Відповідно до ст. 26 ККспівучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.