Кожен співучасник злочину в певній мірі допомагає здійсненню намірів інших співучасників. Але він не викликає невідворотньоЇ дії, оскільки співучасник по своїх волі вирішує, чи брати йому участь спільному злочині» Міх співучасниками існує взаємообумовлюючий зв"язок, тобто така об"єктивна залежність, при якій дії співучасника одного служать умовою дій іншого.

Найбільш значний елемент спільності скоєння злочину - причинний зв'язок між дією кожного співучасника і загальник для співучасті злочинним результатом. Причинний зв'язок в даному випадку означає таку об'єктивну залежність, при якій дія будь-якого співучасника за часом передує настанню наслідків і закономірно, невідворотньо викликає його, 3 вказаного зв'язку за часом випливає, що суб"єкт може приєднатися до задуманого чи розпочатого посягання тільки на стадіях попередньої злочинної діяльності або в процесі закінчення злочину, але до його тактичного завершення. Якщо ж злочин вже закінчено, будь-які наступні дії осіб - заздалегідь не обіцяні ними - співучасть у цьому злочині за кримінальним правом України визнаватися не можуть. [5]

Особливістю спричинення злочинного наслідку при співучасті є в тому, що він викликається спільними зусиллями спільно-діючих осіб. Наслідок тут один і неподільний на частини за числом співучасників, але це не виключає принципу персональної відповідальності.

Випадки, коли особи беруть участь, здавалося б в одному замаху, але прагнуть до досягнення різних наслідків, не створює співучасті.

Отже, для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідні ні:

І/ спільність дій кількох співучасників,

2/ спричинення одного й того самого, єдиного для всіх співучасників, злочинного результату,

З/ причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і єдиним злочинним результатом.

1.3 Суб'єктивні ознаки співучасті.

Обов'язковою суб'єктивною ознакою співучасті є умисел. В ст.19 КК вказано на "умисне спільне" скоєння злочину при співучасті, тобто спільна діяльність співучасників об"єднуеться умислом , спрямованим на досягнення одного і того самого результату. Лише за наявності умислу співучасник підлягає відповідальності не тільки за дії, які він сам вчинив, але й за результат дій усіх інших співучасників.

Співучасть передбачає наявність у кожного з співучасників прямого умислу що до спільних дій і прямого або непрямого умислу стосовно злочинного результату.[6]

Інтелектуальні елементи умислу включають:

а/ усвідомлення суспільної небезпеки власної дії.

б/ усвідомлення суспільної небезпеки дії іншого /інших/ співучасників.

в/ передбачення настання спільних наслідків.

Суть вольового моменту умислу в тому, що співучасник бажає настання спільних наслідках, або свідомо допускає їх настання. Випадки, коли винні об'єктивно допомагають один одному, при скоєнні злочину, але не усвідомлюють цієї взаємодії, не відносяться до співучасті.

Вид умислу частково залежить і від ролі суб"єкта в спільно скоюваному злочині. Організатор і підмовник діють, як правило, з прямим умислом; виконавець і посібник можуть діяти і з непрямим умислом.[7]

Якщо в диспозиції статті Особливої Частини вказується ціль чи мотив, то співучасником визначається тільки той, хто знає про наявність вказаної цілі, мотиву в спільному діянні і свідомо допомагав їх здійсненню.

За суб'єктивними ознаками співучасть відрізняється від не узгодженого співпадання умисних дій двох і більше осіб за місцем часом від тісно пов'язаних необережних дій винних, а також від поєднання умисного посягання однієї особи з необережною дією іншої.[8]

Не є співучастю необережне сприяння умисному посяганню, або, навпаки, умисне сприяння діянню, що скоюється з необережності.

Отже, для наявності суб'єктивної сторони співучасті необхідний умисел співучасників, який включає:

І/ взаємну проінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного або когось із них;

2/ невідомлення кожним із співучасників того, що він своїми діями спільно з діями інших вчиняє злочин або сприяє його вчиненню;

З/ бажання або свідомо допускання настання єдиного злочинного результату. /ДОДаТОК №І/

РОЗДІЛ II

Форми співучасті у злочині

Форма співучасті – це зовнішня сторона, що розрізняється по способу об¢єднання діянь двох і більше осіб в єдине посягання, тобто по способу взаємодії винних. Формою співучасті визнається зовнішній прояв злочинної діяльності двох і більше осіб. Розподіл співучасті за Формою має значення не тільки для розуміння його зовнішнього образу, але я для вивчення внутрішніх якостей, для всіх елементів співучасті, Встановлення форми співучасті необхідне для правильної кваліфікації спільних посягань і для визначення меж відповідальності кожного із співучасників.[9]

Форми співучасті розрізняють:

1/ за об'єктивною ознакою - проста і складна співучасть,

2/ за суб'єктивною ознакою - співучасть без попередньої змови,

співучасть з попередньою змовою, злочинна організація.[10]

2.1 Проста форма співучасті.

Проста форма - це форма співучасті, при якій всі спільно діючі особи безпосередньо виконують об"єктивну сторону злочину. Вона розділяється на: спІввиконавство без попереднього порозуміння та співвиконавство з попереднім порозумінням.