Реферат: Форми співучасті та види співучасників у злочині

2/ Регіональний контроль;

З/ Наявність загальних правил поведінки;

4/ Вербування нових членів;

5/ Тісний зв"язок з верхівкою традиційної злочинності;

б/ Масштабний характер злочинної діяльності,

7/ Політизація злочинної діяльності - тобто встановлення ОЗГ відносин з політичними партіями чи окремими політичними діячами

8/ Проникнення в легальний бізнес, встановлення контролю над банківсько - комерційною діяльністю,

9/ Легалізація /відмивання/ капіталу,

ІО/ Встановлення контролю над засобами масової інформації.

Ці ознаки вказують на особливість організованої злочинності, як форми злочинної діяльності. Саме вони підлягають доведенню в процесі кваліфікації діяння за частиною статті КК, яка передбачає обтяжуючу обставину - вчинення злочину організованою групою,

Отже, організоване злочинне у групування - це найвища форма злочинної співучасті.

РОЗДІЛ III

Види співучасників злочину

У ст.19 дається визначення окремих видів співучасників: виконавця, організатора, підмовника і посібника. В основу такого розподілу покладено об'єктивні критерії - ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні злочину.

Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної Із осіб, які діЮТь спільно, щодо виконання своєї ролі в учиненні злочину. характер участі визначав функціональну роль кожного співучасника в спільному злочину. Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, відмовника і посібника слід вважати характер дій, які вчиняв кожен із них.[21]

3.1 Виконавець.

Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо скоїла злочин. тобто виконала ті дії, які входять в склад злочину. При цьому вказані дії можуть бути виконанні повністю однією особою, або декількома по частинах, які будуть співвиконавцями злочину, Співвиконавцем буде і та особа, яка знаходячись разом з іншими на місці злочину, надала їм допомогу в скоєнні злочину[22] '

Проте злочин може бути скоєно з використанням малолітньої або неосудної особи, в такому випадку матиме місце посереднє виконання злочину. Тому визначення виконавця потрібно дещо розширити:

отже, виконавцем визнається особа, яка повністю чи частково, виконала діяння, що передбачено статтею Особливої частини КК.[23]

3.2 Організатор.

Організатором, визначається особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням /,ст,І9 КК/,

Дії організатора можуть бути різними і виражатись в:

І/ керівництві підготовкою і скоєнням окремих злочинів;

З/ складенні плану їх здійснення, вербуванні співучасників;

З/ розподілі ролей між ними і тд.

Найважливішим являється те, що організатор об'єднує зусилля інших співучасників, направляв їх спільну діяльність на стадії готування чи безпосереднього виконання злочину. Організатор завжди діє з прямим умислом, тобто він знає: про характер тих дій, які повинні бути виконані рядовими учасниками, знає про склад групи, про методи її злочинної діяльності.[24]

В якості організаторів частіше всього виступають небезпечні

злочинці з великим досвідом поможуть замаскувати своє роль в злочині.

3.3 Підмовник.

Підмовником визнається особа, 'о схилило до скоєння злочину, тобто умисно викликала в іншої особи, майбутнього виконавця впевНеНІСТЬ сКОїти ЗлОЧИН.

Специфічною рисою діяльності підмовника що відрізнять його від інших співучасників є те, 'що він здійснює вплив на волю особи і викликав в неї прагнення скоїти певним злочин. Підмовників може бути і кілька.

Підмовництво завжди конкретне. Не можна схиляти до скоєння злочину взагалі без вказівки визначеного об"єкту посягання. Тому не буде підмовництва, якщо хто - небудь, не викликаючи рішучості на скоєння певного злочину, розвиває в ін. особах нездорові погляди на ті чи інші явища життя чи навіть схвалює в загальній формі той чи ін, вид злочинної діяльності /наприклад проповідує /"воровську романтику"/.

З суб'єктивної сторони діяльність підмовника майже завжди характеризується наявністю прямого умислу, коли винний визнає, що своїми діями викликає рішучість у іншої особи скоїти конкретний злочин, активно направляє свою волю на досягнення саме цієї цілі, бажаючи, щоб було скоєно даний злочин. Проте можливі випадки підмовництва з непрямим або неконкретним умислом.

При наявності підмовника умисел на скоєння злочину завжди саме в нього, а підмовлений приймає рішення про скоєння злочинних діянь не самостійно, а під впливом підмовника /ч.5. ст.19 КК/.[25]

3.4 Пособник