Реферат: Форми єврокредитів та динаміка їх застосування

Технологію вкладення грошей в євробонди не описала жодна з компаній. У неформальній бесіді один з експертів пояснив: це ноу-хау кожного інвестбанку. По суті, виведення валюти за кордон не заборонене, але для цього потрібен дозвіл Національного банку. А він його за багаторічну історію не давав майже жодного разу. Ходять лише легенди про те, що пару років тому комусь удалося отримати на руки заповітний документ.

Володимир Грищенко

«Тому інвесторами в єврооблігації, як правило, виступають компанії-нерезиденти. Для українських інвесторів ця послуга обмежена одержанням індивідуальної валютної ліцензії», – відзначив Грищенко.

«Як правило, це інвестори, що контролюють іноземні компанії і мають банківські рахунки за кордоном. Інвестуючи в закордонні активи, вони прагнуть підвищити прибутковість свого капіталу, мінімізуючи валютні ризики», – додав Сандул.

Звідси і режим таємності при описі механізму вкладення. Юристи банків довго ламають голови і знаходять свою схему вкладення грошей саме українськими інвесторами. Звичайно, це набір цілком законних методів, хоча в цілому він може трактуватися інакше.

«Складний фінансовий продукт. Механізм абсолютно в рамках діючого законодавства на основі ліцензій, отриманих Phoenix Capital», – підкреслив Перевозчиков.

Якщо ж схему переказу коштів знайдено, механізм уже мало чим відрізняється від покупки українських облігацій.

«Для покупки іноземних цінних паперів необхідно укласти договір на брокерське обслуговування, депонувати гроші на брокерський рахунок і розмістити заявку на покупку або продаж активів у брокера. У вартість інвестування, крім ціни активу, що купується, входить брокерська комісія (у середньому до 1%) і щомісячна плата за послуги зберігача цінних паперів – у середньому до 200 доларів на місяць», – розповів генеральний директор Foyil Securities.

Гарантії…

Сандул упевнений: українські інвестори, вкладаючись у цінні папери емітентів із Західної Європи і США, ризикують менше, ніж в Україні. Інвестування на закордонних фондових ринках регулюється законодавствами тих країн, де зареєстровані емітент, біржа і брокер. У більшості країн з розвиненою ринковою інфраструктурою захист інтересів інвестора стоїть на першому місці.

Що стосується гарантій від обслуговуючої компанії, то вони не перекривають ризики, пов'язані з вкладенням грошей у єврооблігації. «Інвестуючи в єврооблігації, інвестор несе ризик емітента. Зокрема, у суверенних паперах – ризик країни, у корпоративних – корпоративного позичальника», – відзначає Грищенко.

«Інвестбанк може дати тільки гарантії коректного супроводження угоди», – додає Перевозчиков.

Сандул заявив майже те ж саме. «Інвестиційний брокер може дати гарантію тільки щодо виконання угоди. Інвестиції за кордон сполучені з тими ж ризиками, що й в Україні. Однак на закордонних площадках простіше мінімізувати потенційні збитки, у тому числі – пов'язані з дефолтом емітента. Це робиться шляхом хеджування – тобто, покупки деривативу, – або придбання банальної страховки від дефолту», – додав експерт.

Тому найважливіше – вибрати компанію з технологіями. Грищенко зазначає: зараз в Україні небагато компаній мають реальну технологію і здатність інвестувати гроші клієнта в єврооблігації.

Сандул додає, що основним критерієм вибору інвесткомпанії повинен стати її досвід на міжнародних ринках, у тому числі наявність надійних партнерів в інших країнах.

Перевозчиков додав, що це повинна бути інвестиційна компанія повного циклу з розвиненою інфраструктурою і виходом у систему Euroclear.

Утім, як стверджують в ASTRUM, стаж і гучне ім'я банку не завжди гарантують якість. Смолін розповів, що до нього одного разу телефонували з відомої компанії з питанням: «як виглядає технологія покупки єврооблігацій?».