Реферат: Формування екологічної культури учнів при вивченні хімії

Все це спонукає учнів замислитися, до яких наслідків може призвести наукове відкриття, що будь-яке відкриття може мати як позитивний, так і негативний результат. яким він буде, залежить від людини.

Чи вміє людина використовувати наукові відкриття? Чому вона використовує їх на шкоду собі?

Чому раніше люди не говорили про кислотні дощі? Чому виникла ця глобальна проблема? Її не можна залишити поза увагою під час вивчення теми “Кислоти”.

Адже всі ми спостерігаємо вплив кислотних дощів на екосистеми, людей, архітектурні пам’ятники. Людина повинна використовувати альтернативні джерела енергії, пам’ятаючи один з основних законів природи: за все треба платити.

Однією з найскладніших проблем сучасності є радіоактивність. Тоді, коли це явище тільки було відкрите, мало хто задумувався над наслідками його використання. Але, як говорив К. Ушинський: “про все у світі ми дізнаємося не інакше, як через порівняння.” Тому під час вивчення теми “Ізотопи. Поняття про радіоактивний розпад хімічних елементів” увагу учнів звертаю на такий факт: при опроміненні насіння злакових культур дістали можливість одержувати велику кількість сортів, стійких до захворювань. Такі сорти мають добру якість зерна, міцні стебла, підвищену врожайність, рано достигають.

І поряд інші факти: за офіційними даними, середні індивідуальні дози опромінення населення становлять від 5 до 10 бер. У 1,2 % населення вони коливаються від 15 до 17,5 бер, а у 1,5 млн. людей, у тому числі в 160 тис дітей у віці до 7 років, дози опромінення щитовидної залози дорівнювали: у 875 дорослих і 48% дітей до 30 бер, в 11% дорослих та 35% дітей – від 30 до 100 бер, у 2% дорослих та 17% дітей – понад 100 бер. Зареєстровані випадки лейкозів, спровоковані радіацією.

Екологічні проблеми неможливо розв’язати швидко. Це завдання не з простих Перехід промисловості до прогресивних технологій – справа надзвичайно складна. Вона вимагає не тільки часу і засобів, а й фахівців нового типу. У формуванні таких фахівців можемо допомогти ми, учителі. Наше завдання – розвивати здібності учнів, давати їм знання, вчити думати. Бо, як писав Гете:

Думати і діяти,

діяти і думати.

Ось мета нашої мудрості…

Те і інше, як вдих і видих,

повинне чергуватися;

як питання і відповідь,

одне не повинне бути без іншого.

А замислитись є над чим. В Україні:

- уже зникло 20 тис. малих річок;

- розорено земель утричі більше, ніж у США;

- непридатні для використання 60% чорнозему;

- відходи промисловості займають 200 тис. гектарів;

- у 21 місті концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує допустимі норми в 15 разів;

- із 45 великих міст тільки в 4 концентрація шкідливих речовин не перевищує норми.

І як шкода, що вже не є реальністю опис нашої України М. Грушевським: “…Сії розкішні дикі пустині, сей край хрещеного світу, манив до себе людність. Земля там дає неймовірні урожаї, вертає посів у сто раз. Трава така висока, що волів ледве видно в ній. Бджоли така сила, що не тільки в дуплах дерев, але в ями наносили меду…Ріки повні рибою… Птахів сила ймовірна… Хлопці цілі човни набирають яєць диких качок, гусей, журавлів, лебедів. І таке інше…”

Що можемо ми зробити нині, щоб наблизитися до такого стану навколишнього середовища?

Великим пророком був М.В.Ломоносов, коли ще в 1751р., на світанку сучасної хімії, говорив: “Широко простягає хімія руки свої у справи людські…” Минули віки, а слова ці не втратили свого змісту. Звичайно, сьогодні тієї хімії, яка існувала за часів Ломоносова, вже немає взагалі.

Відбуваються хімічні реакції – і літак піднімається в повітря, відбілюється льон, деревина перетворюється на тепло, цукровий буряк – на цукор, річковий пісок – на скло. Тільки за останні роки хіміками створено сотні нових виробів і матеріалів, прогресивних технологічних процесів.

Наука і практика – два боки однієї медалі, назва якої – науково-технічний прогрес. За останні роки у світі значно зросло виробництво мінеральних добрив, синтетичних тканин, пластичних мас, мийних засобів, лікарських препаратів. Звичайно, цим можна пишатися. Надзвичайно довго цивілізація розвивалася під девізом: “Продукт будь-якою ціною”. Надзвичайно довго критерієм прогресу були мільйони хліба, сталі, нафти, мільярди кіловат – годин енергії. І дуже довго ми не думали про мільярди тонн відходів, про мільйони гектарів непридатної землі. І тому важко сподіватися, що охорона навколишнього середовища стане насущною потребою людини. Цю потребу необхідно виховувати на всіх ступенях освіти.

Екологічні знання відображають тісні взаємозв’язки між різними явищами природи. Тому вони повинні мати комплексний характер, тобто враховувати міжпредметні зв’язки хімії з біологією, фізикою, географією. Це сприяє формуванню в учнів цілісного погляду на природу.

Завдання вчителя – звертати увагу учнів на практичне застосування речовин, їх вплив на навколишнє середовище, сприяти посиленню екологічної та прикладної спрямованості, щоб наблизити дітей до їхнього життя, життя суспільства. Ми, учителі, повинні олюднити хімічні знання, які набувають учні. І тільки тоді можна сподіватися, що наші вихованці стануть авторами принципово нових економічно й енергетично вигідних технологій, які забезпечують гармонійне існування людини і природи.