Реферат: Функції банків

Правда, за даними вищезгаданого опиту є і позитивні показники. Серед опитуваних 98% самими надійними фінансовими інститутами назвали банки. Спочатку наш народ жахався епітета “комерційний”, вважаючи, що довіри заслуговують тільки держструктури. І раптом – епідемія наївності. Фінансові і страхові компанії, трасти, фонди, які обіцяючи золоті гори, лопалися як мильні бульбашки, або просто зникали разом з грошами вкладників. Про зростання довіри до банків свідчать і дані Національного банку України: на початок 1996 року вклади населення в Ощадбанк склали 36118 млрд. крб., в комерційні банки – 14310 млрд. крб.

У середині лютого НБУ прийняв рішення, яке суттєво зміцнить довіру населення до банківських депозитних вкладів. Це рішення про формування міжбанківського фонду обов’язкового страхування вкладів фізичних осіб.

За українським чинним законодавством у разі банкрутства банку, в першу чергу, належні йому гроші, одержує бюджет, потім юридичні особи і аж на останньому місці, стоять фізичні особи. Тому положенням про формування страхового фонду передбачається, що після початкового внеску ( 1% від статутного фонду ) банки будуть робити щоквартальні відрахування в размірі 0.5% від залишків вкладів фізичних осіб. У разі досягнення сумою страхових внесків, гарантованого для відшкодування розміру вкладів перерахування страхових внесків банком до страхового фонду припиняється, і поновлюєтья у випадку збільшення загального разміру залишків кладів.

Таким чином, якщо банк збанкрутував, відшкодування надається вкладникам у межах фактичних залишків вкладів у процентному співвідношенні до суми вкладу:

- вклади до 300 ЕКЮ 100%;

- від 300 до 500 ЕКЮ 80%.

Відшкодування проводиться шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкланика у вказаний ним комерційний банк України.

Негативним наслідком цього рішення може стати той факт, що, або проценти по депозитах впадуть, або проценти по кредитах зростуть. Таким чином за більшу надійність кожному вкладнику доведеться платити тим, що він буде одержувати меньші доходи на свій депозит.

Рішення відкрити депозитний рахунок на перший погляд виглядає банальним. Але навідь валюту сьогодні вигідніше зберігати в банку, а не в “тумбочці”. У першому кварталі 1996 року комерційні банки міста Ужгород приймали валютні вклади від населення під 15 – 18% річних. Загальноприйнятим способом збереження грошей у населення є купівля вільно конвертованої валюти (зокрема долари США ), оскільки її курс постійно росте. Але самий простий аналіз свідчить, що набагато вигідніше тримати карбованці на депозитному вкладі. Так, у першому кварталі 1996 року банки приймали від населення карбованцеві вклади під 100 – 120%. Що становить 25 – 30% в квартал, тоді як курс готівкового долара з 1 січня по 31 березня зріс на 5% ( графік №2 ). Аналіз депозитного ринку в 1995 році показує, наскільки чутливо реагує населення на економічну політику держави. Графік №3 дає уяву про співвідношення депозитів в національній і іноземній валюті. Неважко прослідкувати логічну залежність. В періоди відносно повільного росту іноземної валюти, доля карбованцевих депозитів збільшувалась, але з ростом інфляції пішла на спад.

Склад юридичний осіб неоднорідний, тому їх самих можна кваліфікувати в залежности від товариства, форми власності, характеру інвестицій, інших характеристик.

Вклади в банках можуть розміщати уряд і місцеві органи влади, підприємства і організації всіх галузей народного господарства, кредитні і фінансові установи, громадяни.

В залежності від часу і порядку зняття, депозити поділяються на вклади до вимоги і на термінові.

З точки зору призначення депозити можна поділити на три групи: вклади до вимоги, термінові, ощадні.

Вклади до вимоги призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються в комерційних банках на поточних, або контокорентних рахунках. Ці вклади можуть бути, в будь-який момент, частково або повністю поновлені. В будь-який момент власник рахунку має право і на зняття певної суми, яка б не перевищувала його фактичний залишок. На контокорентному рахунку можливий як кредитовий, так дебетовий залишок, тобто власник рахунку може не тільки зняти свій вклад, але і отримати на певний строк банківський кредит. Зняття коштів з вкладів до вимог здійснюється як у готівковій формі, так і з допомогою різних безготівкових розрахунків. При регулярному використанні коштів, що зберігаються на поточних рахунках у більшості клієнтів все одно залишаються певні невикористані залишки грошових коштів. Банк, обслуковуючи клієнтів, використовує кредитові залишки по їх рахунках шляхом проведення активних і інших операцій в цілях отримання прибутку.

Вклади до вимоги нестабільні, що обмежує їх використання комерційними банками. Тому власникам поточних рахунків виплачується низький депозитний процент або не виплачується зовсім. Але слід мати на увазі, що власник такого рахунку повинен оплачувати послуги комерційному банку по його веденню, а для процентних рахунків комісія утримується з депозитного проценту. Деякі комерційні банки замість покриття операційних витрат по веденню безпроцентних поточних рахунків вимагають від власників підтримки на них раніше обумовленого звлишку грошових коштів. При порушенні власником цієї умови, тобто при пониженні раніше обумовленого залишку коштів, він здійснює оплату всіх операційних затрат по веденню поточного рахунку. Це сприяє тому, що власники рахунків більш уважно підходять до питань, пов’язані з веденням поточних рахунків.

До термінових депозитів відносяться грошові кошти, які зберігаються на протязі певного часу, що встановлюється при їх відкритті угодою між клієнтом і банком.

Вкладчику, який має значні грошові кошти на вкладі до вимоги і ним не передбачаються в перспективі значні витрати на будь-які цілі, невигідно тримати вказані кошти на поточному рахунку за відносно невеликий процент або навіть без виплати такого. Йому вигідніше розміщати вільні кошти на строковий ( терміновий ) вклад. Потім, коли наступає час, він може зняти грошові кошти з термінового депозиту і здійснити намічені витрати. При цьому він отримає додатковий прибуток. Для строкових вкладів характерні стрибкові зміни розмірів, а також те, що на них містяться значні грошові кошти. Отже головним завданням при розміщенні коштів на термінових вкладах є отримання клієнтом більш високих процентів ніж по вкладам до вимоги.

Той факт, що власник термінового вкладу може розпоряджатися ним тільки по закінченню раніше обумовленного строку у ряді випадків не обмежує можливості дострокового отримання ним в комерційному банку своїх грошових коштів. При достроковому зняттю грошових коштів розмір проценту по цьому вкладу суттєво знижується. Але в Україні вкладник повинен прораховувати чи покриють проценти по депозиту знецінення коштів в процесі інфляції. Аналізуючи графік №4, ми бачимо, що український вкладник намагається не ризикувати. Тобто до червня 1995 року ( період незначного подіння курсу карбованця ) доля строкових вкладів збільшувалась у порівнянні з вкладами до вимоги. Із збільшенням інфляції ми бачимо збільшення вкладів до вимоги і зменшення стокових вкладів, яке свідчить про те, що вкладники намагаються зберегти гроші від інфляції, пускаючи їх в обіг.

Ощадні вклади призначені для нагромадження чи вкладення грошових коштів. Для них характерно повільне зростання і те, що грошові кошти використовують через тривалий період часу. Слід мати на увазі, що до ощадних вкладів не відносяться грошові вклади, що призначені для здійснення платежів або вкладені на раніше визначений строк. Особливістю ощадних вкладів є те, що їх власниками видаються іменне посвідчення про наявність вкладу у формі ощадної книжки, де вказується особистість власника і правила користування цим рахунком, а також відображаються всі операції по рахунку. Ощадна книжка виписується лише при внесенні на рахунок в комерційному банку певної суми грошових коштів, тобто її не можно отримати на кредитній основі. Але так як на Україні гроші не виконують своєї функції нагромадження через високу інфляцію, то майже ніхто зараз не тримає національну валюту на ощадних вкладах.

Треба мати на увазі, що цей процес тормозиться такими причинами, як:

- недовіра населення до банківської системи в цілому;

• неоднарозові грошові реформи в колишньому Радянському Союзі, які часто носили конфіскаційний характер;
• таке явище, як замороження валютних вкладів на рахунках колишнього ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО БАНКУ.

Але всі зобов’язання які взяв на себе філіал по валютним депозитним вкладам ним виконані і виконуються.

Звичайно, що більші грошові кошти філія отримувала від юридичних осіб, з якими були заключені договори. Депозити є важливим джерелом ресурсів комерційних банків. Але їм, як джерелу формування банківського капіталу окремо взятого комерційного банку, притаманні деякі недоліки. По-перше, операції по залученню грошових коштів на вклади вимагають значних зусиль у маркетингу, а також матеріальних і грошових затрат комерційного банку. Це не дозволяє комерційному банку при необхідності оперативно отримати грошові для проведення активних операцій, здійснення непередбачених платежів. По-друге, частину залучених депозитів і вкладів комерційні банки повинні зберігати в НБУ. По-третє, мобілізація грошових коштів у вклади і депозити в більшості випадків залежить від вкладчика, а не від комерційного банку, якому часто буває важко, а то і неможливо досягти додаткового залучення коштів через депозити. І нарешті, загальний об’єм тимчасового вільних грошових коштів в рамках окремо взятого регіону об’єктивно обмежений. На сьогоднішній день інтерес до залучення валютних коштів суттєво знизився. Це пов’язано з введенням НБУ ставки обов’язкового резервування по залученим валютним коштам і залишкам на валютних рахунках, на рівні 15%. Це разом з створенням фонду страхування вкладів суттєво збільшить витрати банків. Тому для оперативного залучення додаткових грошових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів. На цьому ринку проходить продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами.

Друга функція – кредитування клієнтів.

Коли продавець продає свої товари покупцю, з відстрочкою оплати, він може відчувати нехватку коштів. Це зв’язано з тим, що продавець витратив свої кошти на виробництво і доставку товару, но нічого не отримав взамін. Аналогічним чином, коли покупець здійснює передплату, в нього може виникнути нехватка коштів і тоді він вимушений звернутися в банк за позикою. Цей термін в банківській практиці носить назву “фінансування торговця”, тобто він узагальнює собою всі послуги по короткостроковому кредитуванню, які надає банк. В цьому підрозділі я спробую розглянути види короткострокових кредитів які застосовуються в Україні і перспективи їх розвитку.

Найбільш традиційними видами короткострокового кредитування в Україні, на сучасному етапі, є короткострокова позика і овердрафт. Вид кредиту як правило залежить від того на які цілі направляє його підприємство. Фінансування обігових коштів, значною мірою, здійснюється за допомогою короткострокових кредитів. На відміну від овердрафту кредит надається, як правило, під якесь забезпечення ( майно, цінні папери і т.д.). Ці кредити можуть бути одноразові і ті, що поновлюються ( кредитна лінія ). Суть одноразових кредитів полягає в тому, що питання про надання кредиту розглядається кожен раз в індивідуальному порядку. Позика надається для забезпечення певної цільової потреби в коштах. Цей метод застосовується при видачі кредитів на конкретні строки, тобто строкових позик. Для обслуговування одноразового кредиту клієнту відкривається простий позичковий рахунок. Погашення заборгованості по цим рахункам здійснюється в узгоджені з позичальником строки, на основі строкових зобов’язань-доручень. Підприємству може бути відкрито зразу декілька простих позичкових рахунків, якщо воно користується кредитом під різні об’єкти, і відповідно, позики надаються на різні строки і під різні проценти.

При відкритті кредитної лінії, позики надаються банком в межах встановленого ліміту кредитування, котрий використовується клієнтом в міру потреби в коштах. Розрізняють поновлюєму і непоновлюєму кредитну лінію. У випадку відкриття непоновлюємої кредитної лінії після видачі позики і її погашення кредитні відносини між банком і клієнтом закінчуються. При поновлюємій кредитній лінії ( револьверний кредит ) кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично. Кредитна лінія може бути також цільовою (рамочною), якщо вона відкривається клієнту для оплати ряду поставок певних товарів в рамках одного контракту, що реалізується на протязі певного періоду часу. При відкритті кредитної лінії клиєнту відкривається спеціальний позичковий рахунок. Позичальнику може бути відкритий тільки один спеціальний позичковий рахунок. Але це не виключає можливості відкриття йому паралельно простих позичкових рахунків, якщо банк вважає за можливе прокредитувати окремо якісь господарські операції клієнта.

Часто виникає ситуація коли підприємству необхідно профінансувати не обігові кошти, а ліквідувати розрив у виробництві ( торговій діяльності ). Так діюча в Україні система розподілу надходжень в іноземній валюті змушує експортерів продавати 50% виручки в інвалюті через біржу. Між відправкою валюти на біржу і отриманням карбованцевого еквіваленту проходить певний час ( 3 – 5 днів) під час якого підприємство відчуває нестачу оборотніх коштів. Особливо це відчутно для тих експортерів які, здійснюють регулярні відвантаження. В такому випадку підприємству більш вигідно просити обслуговуючий його банк про контокорентний кредит ( овердрафт ). Овердрафт – це сума, в межах якої банк кредитує власника поточного рахунку шляхом виплат з цього рахунку. Овердрафтний кредит надається тільки в разі відсутності або нестачі коштів на розрахунковому рахунку клієнта в межах овердрафтного ліміту, передбаченого в кредитному договорі. При такому кредитуванні на погашення кредиту йдуть всі суми, що поступають на рахунок. За овердрафтний кредит кредитоодержувач сплачує проценти, виходячи з суми фактично наданого кредиту. Крім плати, передбаченої в договорі, кредитоодержувач сплачує банку комісійну винагороду за обслуговування овердрафтного рахунку.

Овердрафт має деякі переваги над револьверним та рамочним кредитами:

• кліент сплачує проценти за користування кредитом тільки тоді, коли його витрати перевищують залишок на рахунку;
• банк має можливість періодично переглядати умови і порядок надання послуг, погоджуватись на додаткові пільги або знижувати вже надані.