Реферат: Функціональне зонування рекреаційних районів

- обмеженого;

- спеціального.

У системі зелених насаджень особливу роль здобувають природні парки, які є об'єктами обмеженого користування. Території природного парку мають внутрішнє зонування:

- наукового призначення (заповідники, заказники),

- рекреаційного користування (природного й організованого ландшафту),

- агропаркова,

- пішоходно-транспортних зв'язків.

Рекреаційні акваторії зонуються:

- за ступенем благоустрою (обладнані і природні узбережжя);

- за видами відпочинку (активного і пасивного);

- за видами водного дозвілля і спорту (рибальство, водні лижі, водні атракціони і т.д.).

Важливим елементом рекреаційних акваторій є пляжі, що розрізняється

- за видом акваторій (морські, річкові, озерні, на штучних водоймах),

- за функціональним призначенням (загальні, спеціалізовані),

- за способом пристосування пляжу (природні, насипні, відкриті площадки).

Рельєф найбільше впливає на функціональне зонування і планувальну організацію рекреаційної і селищної зон і транспортного зв'язку між ними.

Прийоми планувальної організації рекреаційних районів визначаються характером взаємозв'язку рекреаційної і селищної зон:

Лінійний - характерний для приморських районів;

лінійно-глибинний— для гірничо-приморських районів;

кущовий— для гірських районів;

компактний— для рівнинних районів.

Схеми транспортної комунікації також визначаються прийомами взаємозв'язку рекреаційних і селищних зон.

5. Транспортні комунікації

Транспортні комунікації це групи зовнішніх і внутрішніх доріг;

· внутрішні магістральні дороги які забезпечують зв'язок між районами;

· внутрішні дороги які забезпечують зв'язок між функціональними зонами певного району;

· внутрішні місцеві дороги які забезпечують зв'язок між громадським центром та рекреаційними комплексами;

· прогулянкові дороги для автомобілів;

· туристичні пішохідні дороги призначені для довготривалих прогулянок;