Реферат: Гальванопластика
Особливістю гальванопластичного процесу є відносно нерівномірне осадження металу на виступаючих і поглиблених місцях металлизируемых предметів: на виступах товщина осаду більше. Ця нерівномірність згладжується зі збільшенням відстані від анода до катода (катодом є металлизируемый предмет). Тому, чим вище рельєф поверхні предмета, тим далі від анода треба його розміщати. Корисно мати кілька анодів, причому сумарна площа їх повинна в 2-3 рази перевищувати площа катода. Це також сприяє одержанню рівномірних по товщині опадів міді.
Катодна штанга - це пристосування, на якому підвішується предмет і здійснюється його контакт із мінусом джерела постійного струму. Конструкція цього вузла може бути самої різної. При невеликих предметах можна обійтися просто шматком проведення діаметром 0,5-1 мм.
Готування електроліту. У гальванічній установці відбувається електроліз розчину сірчанокислої міді (мідного купоросу), у результаті на катоді осаджується чиста мідь. Простий електроліт меднения складається з 720 м сірчанокислої міді, 27 мол сарною кислоти. І все доливається водою до 1 літра. Концентрація розчиненої речовини виражається в грамах на один літр розчину, а не на літр води, тому що обсяг розчину буде більше обсягу взятої води. Тому спочатку беруть 2/3 норми води, розчиняють у ній розрахункова кількість солі міді. Розчин остуджують і фільтрують. Потім обережно, тонким струменем при помішуванні доливають сірчану кислоту. Розчин сильно розігрівається, і його варто прохолоджувати. Увага! Не можна лити воду в кислоту - кислота при цьому розприскується й може викликати важкі опіки шкіри й око. В остиглий електроліт доливають воду до заданого обсягу.
Для електроліту годиться мідний купорос й акумуляторна кислота, що продаються в магазинах хозтоваров. Приготовлений електроліт заливають у ванну й відзначають на її стінці верхній рівень рідини. Справа в тому, що за рахунок випару води відбувається поступовий збиток електроліту, що заповнює долівкою води до первісного рівня. Кількість сірчанокислої міді в електроліті практично не міняється, а кількість сірчаної кислоти згодом знижується. Щоб не допустити надмірного зниження кислотності, що погано впливає на якість осаду міді, корисно виміряти ареометром питома вага (щільність) свіжоприготовленого електроліту й надалі при необхідності коректувати сірчаною кислотою його склад до досягнення вихідної щільності. Ареометри для контролю автомобільних акумуляторів є в продажі. З коректуванням електроліт може працювати протягом багатьох лет. Робоча температура електроліту 18 - 24°С. На 1 кв. дм металлизируемой поверхні повинне бути 3-4 літра електроліту. У процесі роботи електроліт забруднюється, і його варто можливо частіше фільтрувати через щільну тканину, наприклад, сукно.
Джерело постійного струму. Реостат. Для електроживлення гальванічної ванни можна використати кожної з наявних у продажі випрямлячів для зарядки автомобільних акумуляторів: вони дають струм до 4-7 амперів при напрузі 6 й 12 вольтів і мають убудований амперметр. Випрямляч можна зібрати й самостійно.
По міркуваннях безпеки струм в 10 ампер є гранично припустимим для аматорської гальванічної установки. Для регулювання струму, що протікає через ванну, необхідний реостат - дротовий, ламповий або рідинний. Для аматорів найбільш доступні два останніх - їх нескладно зробити самим.
У ламповому реостаті використається опір нитки розжарення освітлювальної лампи. Чим більше потужність лампи - тим менше її опір. Лампи на 127 У мають менший опір, чим такі ж на 220 У, наприклад, 200-ватні лампи мають "холодне" опір відповідно 6,5 й 17 Ом. При паралельному включенні декількох ламп загальний опір реостата буде зменшуватися, а струм, що протікає через нього, зростати. Спочатку включають одну лампу, скажемо, 100 Вт, і по амперметрі спостерігають сталу величину струму. Потім, змінюючи кількість включених ламп й їхня потужність, регулюють струм у ванні відповідно до розрахунку. Застосовувати ламповий реостат доцільно при струмі, що не перевищує 2,5 А.