Реферат: Геноцид голодом на Вінниччині (Поділлі) у 1932-1933 рр.: передумови, причини та наслідки
22 березня. Панове старшини та козаки.., ми сформували бойову частину і розпочали визволення неньки України від чужинців, тому ми повинні діяти воєдино, як рідні брати...
27 березня. Звернення до червоноармійців. Ми козаки 114 повстанської Надбужанської дивізії запитуємо вас, для чого ви прийшли на Україну? Навіщо мучите наших жінок, сестер, матерів? Ми вас просимо піти геть, поки не пізно, Не заставляйте нас проливати вашу кров...”40
З повстансько-партизанським штабом, який знаходився на території Польщі і який очолював Юрій Отмарштайн, тісний зв¢язок підтримували повстанські отамани Гальчевський, Шепель, Заболотний, Яворський, Якубенко, Кравченко, Дорошенко, Годзиківський, Харченко...41
Але селянська війна не зупинила більшовиків – втратити Україну – було смерті подібно, і, проти наростаючого опору селянства „Постійна Нарада по боротьбі з бандитизмом” (створена в лютому 1921 р.) у квітні – травні 1921 р. вводять крайньо репресивні заходи: систему заручників, систему відповідальників (відповідачів); організовують діяльність „надзвичайних трійок”; формують „летючі ескадрони”, завданням яких стало переслідування повстанських загонів до їх повної ліквідації (повстанці в 1921 р. змінили тактику боротьби з червоноармійськими частинами, діючи невеликими загонами).42
Влада дала зрозуміти селянству, що на будь-який акт непокори вона відповість новими репресивними заходами.
Особливо відчутно вразили по бойовитості повстанців системи заручників, відповідачів і „надзвичайних трійок”. Ці репресивні засоби були спрямовані на те, щоб ліквідувати основу, кореневу систему, яка живила повстанський рух, – вони призначалися для всього непокірного селянства України.
1.3 Єдиний сільськогосподарський податок
Важливим, насамперед, у дослідженні податкової системи більшовицької держави, є аналіз статей закону про єдиний сільськогосподарський податок 1927/28 „окладного” року, який дає змогу зробити висновок, що вже на той час норми оподаткування були значно завищеними і стрімко розорювали одноосібні селянські господарства.5
У вказаному законі читаємо: „Розділ І. Загальні твердження. П. 1. Єдиному сільськогосподарському оподаткуванню підлягає вся людність, що займається сільським господарством...
Розділ ІІ. Вирахування оподатковуваного прибутку. П.13. Прибутки кожного окремого господарства обкладувані єдиним сільськогосподарським податком, вираховуються в грошових одиницях (карбованцях і копійках)...
П. 20. Для союзних республік встановлюються такі пересічні норми прибутковості нижчепозначених джерел з десятини землі (в карбованцях)”:
| Союзнареспубліка | Засіяної десятини | Ріллідес– ни | Сіножаті дес - ни | Городу й баштанів | Садкудес – ни | Вино-градника | Тютюнудес – ни |
| РСФРР | 42 | 31 | 20 | 150 | 125 | 200 | 200 |
| Укр. СРР | 52 | 36 | 30 | 150 | 150 | 180 | 200 |
| Біл. СРР | 50 | 33 | 25 | 175 | 120 | - | - |
| ЗСФРР | 45 | 30 | - | 140 | 150 | 200 | 250 |
| Узб. СРР | 30 | - | - | 200 | 200 | 330 | 310 |
| Турк. СРР | 35 | - | - | 300 | 300 | 500 | - |
Зазначені цифрові дані засвідчують, що українське селянське господарство повинне було сплатити протягом року податок за користування сімома десятинами (одна дес. - 1,1 га)6 землі, яку вони орендували в держави,7 у розмірі 798 крб.
Переважна більшість подільських господарств були малоземельними (0,75 дес. на особу),8 тому в середньому одне господарство орендувало у більшовицької держави тільки біля 2-х дес. землі (на Вінниччині: від 1 до 2 дес. – 57 % селян, від 2 до 3 дес. – 24 %, від 3 до 4 дес. – 11 %).9 У зв’язку з цим, зазначена вище загальна грошова сума суттєво зменшувалася і для переважної більшості селянських господарств становила приблизно 200 крб. Величина суми залежала ще й від того, під яку сільськогосподарську культуру використовувалася земля селянами.
Наступна таблиця засвідчує оподаткування прибутковості однієї голови худоби та вулика.10
| Союзнарес-ка | Коня, верблюда | Великої рог.худоби | Вола | Осла | Вівці й кози | Свині | Вулика(рамки) |
| РСФРР | 20 | 17 | 13 | 5 | 1,3 | 6 | 5 |
| Укр. СРР | 25 | 20 | 15 | 5 | 1,5 | 7 | 5 |
| Біл. СРР | 22 | 18 | 13 | 5 | 1,2 | 7 | 5 |
| ЗСФРР | 15 | 13 | 13 | 5 | 2,5 | 5 | 5 |
| Узб. СРР | 15 | 15 | 13 | 5 | 3 | 5 | 5 |
| Турк.СРР | 15 | 12 | 10 | 5 | 3 | 5 | 5 |
Вище вказані дані таблиці свідчать, що навіть при наявності в господарстві однієї голови кожного виду худоби та рамки вулика, сільськогосподарський податок для українського господарства зростав ще на 78,5 крб. і разом з податком на землю становив до 300 крб.
Але, з кожним роком, як підтверджують архівні джерела, величина сільськогосподарського податку в Україні тільки зростала.
Вже через рік, у 1929/1930 господарському році, який започаткував масову суцільну колективізацію (колгоспи тільки у вказаному році були частково звільнені від податку на землю і повністю звільнені від податку на худобу),11 грошова сума єдиного сільськогосподарського податку для подільського одноосібного господарства відчутно зросла і становила (в карбованцях):12
| Округи | Засіяноїдес-ни | Ріллідес-ни | Сіножатідес-ни | Городу й баштанів | Садкудес-ни | Виноград-ника | Тютюнудес-ни |
| Проскурів.Округа | 70 | 52 | 30 | 150 | 140 | - | 125 |
| Кам’янец.Округа | 61 | 50 | 30 | 150 | 140 | 160 | 125 |
| Мог.-Под.Округа | 62 | 48 | 30 | 150 | 140 | 200 | 125 |
| Тульчинс.Округа | 76 | 56 | 33 | 150 | 140 | 160 | 125 |
| ВінницькаОкруга | 78 | 57 | 30 | 150 | 140 | - | 125 |
Цифрові дані засвідчують, що найбільше сільськогосподарський податок для подільських селян виріс, в порівнянні з 1927/1928 господарським роком, на землю під посіви ярих та озимих зернових культур. Якщо у 1927/1928 господарському році з подільського селянського господарства за одну засіяну десятину держава збирала по 52 крб., то з початком суцільної колективізації на Вінниччині даний податок зріс до 78 крб., тобто, на 26 крб. Це, насамперед, поснюється намаганням більшовицької влади економічним тиском на одноосібного українського селянина досягти в найкоротші строки (1-2 роки) високих показників суцільної колективізації сільського господарства.
У той же час для аграріїв інших республік європейської частини СРСР, за вказаний вище період, розмір податку за засіяну десятину землі зріс всього на 4 крб., з 42 до 46 крб.,13 а для кустарів та ремісників, які в переважно проживали в містечках, розмір податку з прибутку їхнього господарювання був взагалі зменшений на одну третину ставки.14
В наступному, 1931 господарському році (з цього часу „окладний рік для єдиного сільськогосподарського податку тривав з 1 січня по 31 грудня включно”, у попередніх – з 1 жовтня),15 більшовики, у зв’язку з масовим потужним опором колективізації в Україні, значно збільшать сільськогосподарський податок для одноосібників і на присадибні городні ділянки, садки та виноградники, відповідно: 230 крб. (було 150 кр.), 200 крб. (було 140 крб.), 350 крб. (було 160-200 крб.).16
Отже, протягом 1928-1931 рр. більшовицька влада в Україні, використовуючи єдиний сільськогосподарський податок, як механізм економічного тиску на українського селянина, відчутно збільшила його розміри з метою вилучення селянських коштів, розорення одноосібних селянських господарств, придушення опору суцільній колективізації та прискореного вступу селян до колгоспів.
Про важку економічну ситуацію в українському селі, в зв’язку з непомірними поборами, засвідчує значна кількість архівних джерел. Є серед них і звернення у вищі партійні інстанції навіть представників партійної номенклатури Вінницького окружкому КП(б)У. Так, член бюро Вінницького окружного парткомітету Ольховий Г.Д. (репресований у 1937 р.)17 в доповідній записці у 1930 р., повідомляв: „Приклад: селянин має три гектари землі, має п’ять душ сім’ї, посіяв озим?