Реферат: Гігієна повітряного середовища житлових приміщень

Переважно легкі

760 мм рт. ст. (1 атм)

Менше ніж 1 мкВ/см²

Менше ніж 20,9 %

Приблизно 78 %

До 0,1 % і більше Більше ніж 0,1 мл/м³

Можуть бути

Можуть бути

(С0₂ , леткі органічні

кислоти та ін.)

10—20 мг/м³

Може бути значно менше ніж 20,9 %

Приблизно 78 %

До 6—10 %

Більше,ніж 0,1 мг/м³

Звичайно наявні

Звичайно наявні

Залежно від виробництва, може бути більше ніж 50—60 мг/м³

Легких аероіонів з негативним зарядом практично немає, переважають важкі аероіони з позитивним зарядом 740—750 мм рт. ст. 3—4 мкВ/см²

Може коливатися в значному діапазоні (від 0,25 до 4 атм і більше)

Більше

ніж 1100 мкВ/см"

У повітрі, що видихується, виявлено більш як 200 різноманітних сполук, головним чином органічних продуктів метаболізму (табл. 2). Інтегральним кількісним показником вмісту цих сполук у повітрі може бути так звана окислюваність повітря, тобто кількість міліграмів 0₂ , потрібного для окислювання недоокислених речовин віл повітря (г/м³ ). Цей показник може бути визначений методами біхроматної або перманганатної оксидометрії. Окислюваність повітря, що видихується здоровою людиною, звичайно становить 15— 20 мг/л.

За цим показником повітря житлових кімнат оцінюється як чисте, якщо окислюваність не перевищує 5 мг/л, як помірно забруднене — при окислюваності 6—-9 мг/л, як забруднене — при окислюваності 10 мг/л і більше.

Таблиця 2.

Вміст токсичних речовин у видихуваному людиною повітрі

Речовина	Концентрація
	мінімальна	максимальна	середня
Оксид вуглецю (у тих, що не палять), мг/л	0,003	0,017	0,011
Вуглекислий газ, %	2,0	3,9	3,0
Водяна пара, %	20	50	38
Аміак та його сполуки, мг/л	Сліди	0,005	0,0022
Альдегіди, мг/л	Так само	0,0015	—
Ацетон (кетони), мг/л	— « —	0,0025	0,0002
Органічні кислоти в перерахунку на оцтову, мг/л	0,007	0,013	0,02
Вуглеводні в перерахунку на вуглець, мг/л	Сліди	0,051	0,036
насичені (33 %)	—	—	—
ненасичені (5,4 %)	—	—	—
ароматичні (1,2 %)	—	—	—

Спеціальні дослідження (І. І. Нікберг, 1987) виявили, що кількість окремих інгредієнтів (наприклад, діоксиду вуглецю, аміаку), а також сумарна кількість недоокислених речовин у повітрі, яке видихується (тобто, його окислюваність) суттєво залежать від стану здоров'я людини, характеру захворювання та ступеня його важкості, паління тютюну, особливості обмінних процесів тощо. Провідне місце серед основних забруднювачів повітря житлових приміщень належить оксиду вуглецю (СО), який справляє суттєвий несприятливий вплив на здоров'я людини — у разі зв'язування з гемоглобіном утворює карбоксигемоглобін, погіршує споживання кисню тканинами і органами, посилює гіпоксичні стани, негативно впливає на біохімічні процеси, може призвести до хронічних та гострих отруєнь. За даними І. І. Даценко та Р. Д. Габовича (1999), у газифікованих квартирах уміст СО в повітрі не тільки кухонь, але й житлових кімнат може навіть перевищувати гранично допустимий для атмосферного повітря (10 мг/м³ ).

Усе більшого практичного значення набуває забруднення повітря приміщень хімічними речовинами, які виділяються полімерними матеріалами з будівельних конструкцій або меблів. Виявлено і досліджено декілька десятків таких речовин, зокрема формальдегід, фенол, бензол, толуол, бутил-акрилат та багато інших. Важливим слід вважати те, що концентрація цих речовин у повітрі житлових приміщень унаслідок відносно невеликих об'ємів приміщення, недоліків планування, недостатнього вентилювання, малої рухомості повітря може досягати (і навіть перевищувати) гранично допустимі для виробничих приміщень. Виявлено, що питома вага внутрішніх (ендогенних) забруднень повітря приміщень становить 60—80 %, і тільки до 20—25 % забруднень зумовлені зовнішніми (екзогенними) причинами, насамперед внаслідок забруднення атмосферного повітря.