Реферат: Глобальні проблеми сучасності та іх вирішення
Зміст
Вступ
1. Причиниформування та утримання глобальних проблем сучасності
2. Шляхи і можливості рішення глобальних проблем
Список літератури
Вступ
Одна з характерних особливостей сучасного світу - загострення глобальних проблем, які за своїм характером виходять за рамки інтересів різних класів і суспільних систем, і від рішення яких вирішальною мірою залежить майбутнє, більше того саме існування людства. Сам термін "глобальні проблеми" увійшов до міжнародного лексикон у другій половині 60-х р., він походить від латинського "глобус", - тобто Земля. За своїм характером глобальні проблеми сучасності різні: від загрози ядерної війни до екологічної катастрофи, від зростаючого розколу світу на "багаті" й "бідні" країни і народи до перспективи виснаження традиційних і необхідності пошуку нових джерел енергії. У сучасному науковому творчості склався особливий напрям дослідження загальнолюдських проблем - глобалістика.
Глобальні проблеми привертали і привертають дедалі більшу увагу вчених. Від того наскільки плідними будуть науковий аналіз системи глобальних суперечностей і ефективність практичних заходів по їх вирішенню, залежать перспективи суспільного прогресу в третьому тисячолітті. З метою повного аналізу теми перш за все буде розглянуто зміст поняття "глобальні проблеми". За різними підрахунками зараз виділяють до трьох десятків глобальних проблем різних типів. Тому мова повинна йти не про якомусь одному ознаку або критерії глобальності, а системі таких критеріїв, принаймні про кілька інтегральних факторах, які об'єднують настільки різнорідні проблеми під поняттям "глобальні". Серед деяких вітчизняних і зарубіжних дослідників у 70-ті роки була поширена думка, що необхідна і достатня умова визнання проблеми "глобальної" полягає в породжуваної нею загрозу для людини і людства в цілому. Інші в якості головного критерію глобальності брали географічні масштаби поширення проблеми. Вузькість даного підходу була подолана в монографічних виданнях, що побачили світ протягом 80-х років двадцятого століття. У них визначено, що глобальними є проблеми, які по своїй суті, зачіпають інтереси всього людства; набувають всесвітній характер, охоплюючи всі основні регіони Землі; створюють реальну загрозу для майбутнього людства; вимагають для свого рішення міжнародного співробітництва в самому широкому масштабі.
Ці критерії мають важливе значення для класифікації глобальних проблем. Разом з тим зазначені критерії носять переважно кількісний, а не якісний характер. З них не зовсім зрозуміло, в чому причина виникнення глобальних проблем, відміну від соціальних проблем, які також встають перед людством і носять загальний характер (боротьба проти експлуатації, гноблення та ін.)
Тим часом термін "глобальний" має три значення: повсюдний, характерний для земної кулі в цілому, для всіх країн і народів; значний, масштабний; загальний, всеосяжний.
Отже, глобальні проблеми є химерне переплетення на загально планетарному, загальносвітовому і загальнолюдському рівні соціально-економічних, політико-ідеологічних, культурних, біосоціальних та соціоприродних протиріч у сучасному світі. Ця теза стане більш зрозумілим при розгляді причин виникнення глобальних проблем сучасності.
1. Причини формування та утримання глобальних проблем сучасності
Вічноює проблема взаємин людини з навколишнім середовищем, освоєння природи і оволодіння її стихійними силами, проблема встановлення міцного миру між народами, гарантій соціально-економічного, політичного і культурного прогресу. Багато глобальні проблеми виникли з самого початку, інші намітилися і назрівали давно, але виявилися більш явно і на глобальному рівні лише з твердженням капіталізму тобто в ХVП - ХVШ ст.
Причини виникнення глобальних проблем слід шукати в історичному процесі розвитку людства. Історія людства являє собою поєднане розвиток двох типів відносин визначають всю життєдіяльність людей. Перший з них - відносини людини і навколишнього його середовища (система "людина - природа"): друга відносини між людьми в суспільстві, тобто соціальні відносини.
Розвиваючи виробництво, тобто, освоюючи природу, домагаючись свого панування над нею людина поступово все більше порушував природний розвиток компонентів. Сама людина, залишаючись частиною природи, став одночасно явищем принципово нового типу - втіленням сукупності суспільних відносин, які склалися в ході людського спілкування на базі виробничої діяльності, тобто на основі принципово нових відносин, що склалися між людиною і рештою природою. Гармонія між людиною і природою на ранніх етапах розвитку людства залишалася непорушною. Це було з одного боку результатом нерозвиненості самого людини, його засобів праці, з іншого - наслідком досягнутого на той час невисокого рівня розвитку суспільних відносин. В умови збірного способу виробництва не могло існувати скільки-небудь гострих конфліктів людини з навколишнім його природою. Соціальна однорідність тогочасного суспільства не породжувала умов для нераціонального використання природних багатств на шкоду самій природі і що живе в її середовищі людині. Таким чином, на першому етапі взаємодії суспільства з природою, коли його економіка була ще привласнюючої, коли з соціальної точки зору воно було однорідним, зберігалися як узгодженість в самих суспільних відносинах, так і гармонія у стосунках людини і природного середовища.
У результаті розвитку самої людини суспільство отримало можливість добувати основні засоби життя за рахунок перетворювальної діяльності, матеріального виробництва.
Матеріальне виробництво стало основним джерелом життєзабезпечення людей. Перехід людства від збірного способу виробництва до землеробського, а потім і до промислового, привів до значного ускладнення продуктивних сил.
Рабовласницької, феодальної та капіталістичної суспільно-економічним формаціям відповідали адекватні їх сутності форми соціально-економічних і політичних відносин між людьми і, природно, форми і типи відносин між суспільством і природою, людиною і природою.
У даному аспекті ми ставимо на перший план вже не відносини людини і природи, а соціальні відносини.
З плином часу розвивалися і поглиблювалися конфлікти.
Підпорядковуючи собі природу, людина вступав з нею в численні конфлікти, викликав до життя протиріччя. Ці протиріччя в кінцевому рахунку і викликали до життя глобальні проблеми.
Протиріччя в системі "людина - природа" - не єдине джерело виникнення глобальних проблем. Іншим таким джерелом є система соціальних відносин.
Розвиток людської цивілізації і матеріальної її культури об'єктивно породжує конфлікти суспільства з рештою природою.
Соціальною передумовою загострення глобальних проблем сучасності, як показують дослідження історії системи капіталістичного господарства, є відносини приватної власності на засоби виробництва.
Приватновласницька економіка керується головним стимулом - прагненням до отримання максимального прибутку.
Прагнення до прибутку виявилося відірваним від більш значущих устремлінь.
Інтенсивний розвиток глобальних проблем припало на 60-80гг. ХХ століття. Тут слід зазначити, що одним з факторів посилення протиріч глобального масштабу було протиборство двох суспільних систем. Глобальні проблеми сучасності не визнають державних кордонів, проявляються в державах всіх суспільних систем. У силу свого змісту і взаємозв'язку процесу розвитку людства, дозвіл глобальних проблем можливе лише в загальносвітовому масштабі.
"Загальносвітові глобальні проблеми":
Проблема запобігання світової війни, що загрожує загибеллю цивілізації і самому існуванню життя на планеті. Вона передбачає спектр дочірніх проблем: приборкання гонки озброєнь, заборона нових систем зброї; роззброєння, встановлення без'ядерних зон, заходів довіри і т.п.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--