Реферат: Головні завдання функції та права державної податкової служби України

— неподання органам державної по­даткової служби та їх посадовим осо­бам бухгалтерських звітів, балансів, по­даткових декларацій (розрахунків), дек­ларацій про валютні цінності, звітів про застосування електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем та інших документів, пов'язаних з об­численням і сплатою податків, інших платежів;

— непред'явлення свідоцтв про дер­жавну реєстрацію суб'єктів підприєм­ницької діяльності, спеціальних дозво­лів (ліцензій, патентів тощо) на її здій­снення, сертифікатів відповідності елек­тронних контрольно-касових апаратів. комп'ютерних систем;

— порушення підприємством, уста­новою, організацією, громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності встановленого законом порядку реєстра­ції в органі державної податкової служ­би як платників податків, відсутності об­ліку об'єктів оподаткування або коли іс­нує реальна загроза витрачання кош­тів чи відчуження майна, вилучення яких у встановленому законом порядку є єдиним засобом відшкодування збит­ків, завданих державі у зв'язку з непла­тоспроможністю юридичної особи, що перевіряється».

Таким чином, Законом встановлено конкретний та вичерпний перелік ви­падків, коли органи державної подат­кової служби мають право зупиняти опе­рації платників податків на їхніх рахун­ках у банківських установах.

Закон не передбачає інших підстав для зупинення операцій платників по­датків у банківських установах органа­ми державної податкової служби і не де­легує жодним іншим органам державноі влади повноважень для встановлен­ня додаткових підстав для зупинення операцій платників податків у банків­ських установах.

Наказом ДПА України про затвер­дження Положення про зупинення опе­рацій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кре­дитних установах від 23.04.98 р. №191 (зареєстрований в Мін'юсті України 23.09.98 р. за №593/3033) було деталь­но регламентовано процедурний поря­док реалізації наданого органам держав­ної податкової служби права зупиняти операції платників податків.

Президент України Указом «Про за­ходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та держав­ними цільовими фондами» від 04.03.99 р. №167/98 запровадив правову норму. згідно з якою в разі непогашення плат­ником податкової заборгованості протя­гом п'яти робочих днів від дня її виник­нення органи державної податкової служ­би мають право на шостий робочий день приймати рішення про припинення опе­рацій на всіх рахунках (за винятком ос­новного) в банківських установах (ст. 8).

Отже, Президент України запрова­див додаткову підставу для зупинення операцій платників податків у банків­ських установах органами державної по­даткової служби.

Жодним чином не заперечуючи до­цільність та своєчасність надання ор­ганам державної податкової служби та­кого права, хочу зазначити, що органи державної податкової служби, діючи від­повідно до вимог згаданого вище Указу № 167/98, у той же час порушують Кон­ституцію та Закон України «Про держав­ну податкову службу в Україні».

Відповідно до Конституції Украї­ни органи державної влади «зобов'я­зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перед­бачені Конституцією та законами Ук­раїни» (ч. 2 ст. 19).

ЗаконУкраїни «Про державну податкову службу в Україні» не передбачає, що підставою для зупинення операцій

платників податків у банківських установах органами державної податкової служби є непогашена податкова забор­гованість платника податків протягом п'яти робочих днів від дня її виникнен­ня.

Отже, не викликає сумніву те, що ор­гани державної податкової служби, зу­пиняючи операції платників податків на їхніх рахунках в банківських установах за непогашення податкової заборгова­ності протягом п'яти робочих днів від дня її виникнення, порушують Консти­туцію та Закон України «Про державну податкову службу в Україні». .

Правильність такого висновку під­тверджена Пленумом Верховного суду України, який в постанові від 01.11.96 р. №9 зазначив, що суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі; «коли укази Президента України, які внас­лідок їх нормативно-правового харак­теру підлягають застосуванню суда­ми при вирішенні конкретних судо­вих справ, суперечать Конституції Ук­раїни» (підпункт 4 п. 2).

Крім того, «якщо при розгляді спра­ви буде встановлено, що норматив­но-правовий акт який підлягав зас­тосуванню, не відповідає чи супере­чить законові, суд зобов'язаний зас­тосувати закон, який регулює ці пра­вовідносини» (ч. 2 п. 5).