Реферат: Госбюджет, дефицит бюджета

Сьогодні основою для зняття фінансової напруги і врегулювання економічних інтересів стає при йняття указів Президента. Зрозуміло, що це вимушений захід, оскільки Ве рхов ною Радою України не прийнято цілий ряд законодавчих актів з питань) фінансової політики.

Необхідно здійснити реформуван ня фінансових відносин в країні та сформувати національну фінансову си стему. Це викликано насамперед тим, що в умовах формуван ня ринкових відносин фінанси нап овнюються новим змістом, їх роль і значення зростають, а функціональні можливості розширюються як в часі, так і в просторі. Фінанси як об'єктивна еконо­мічна категорія за своїм змістом в умо вах ринку мають виконувати регу­люючу та стимулюючу функції, а не лише фіскальну, як досі практи­кується. Це основні функції фінансів, які потребують детального аналізу, досконалого вивчення і розробки не обхі дних фінансово-правових норм з регулювання фінансових відносин і подальшого розвитку.

Фінанси одночасно виконують і контрольну функцію. Не претендую­чи на повну підтримку своїх поглядів, зазначу: функціональні можли­вості фінансів у процесі регулювання та стимулювання суспільно-еконо­мічного розвитку досить великі. Однак сьогодні вони в практиці викорис­товуються частково і зал ишаються нерозкритими. Це одна із причин того, що в Україні продовжує погіршуватись фінансовий стан ряду підпри­ємств, регіонів, держави в цілому, а розрахунково-платіжна дисципліна досягла критичного стану.

Взятий курс головним чином на фіскально - монетарні методи регулю­вання економічних відносин не завжди себе виправдовує і досить часто призводить до загострення економічних інтересів. В практиці необхідно дотримуватись принципу поєднання та узгодженості усіх методів державно - фінансового впливу на процес суспільного відтворення. Фінанси мають прий мати активну участь у в сіх стадіях суспільного відтворення, а не лише на стадії розподілу, як це відбувається сьогодні. Головне завдання фінансів - сприяти зростанню ефективності виробництва, стимулювати його розвиток та економію затрат як живої, так і у ре чевлен ої праці. Фінанси мають актив­но регулювати процес створення валового внутрішнього продукту, а не ли­ше його розподіл та перерозподі л. Практика вимагає фінансового впливу на весь процес кругообігу капіталу, сприяти його прискоренню, ефективному і ці льовому використанню матеріальних, трудових та грошо вих ресурсів.

Зрозуміло, що сьогодні фінансове регулювання т а с имулювання ефективності виробництва з находиться на стадії реформування, вимагає досконалого аналізу, вивчення, розробки та прийняття необхідних законо­давчих та нормативних актів з метою створення є диної ефективної фінан­сової системи регулювання суспільно-економічними процесами у державі.

Фінанси - об'єктивна економічна категорія, а необхідність їх функ­ціонування носить відповідно об'єктив ний характер. Держава використо­вує фінанси як інструмент управління суспільно-економічними процеса­ми. Об'єктивність, необхідність та е фективність - це основні принципи організації фінансових відносин, які не обхідн о враховувати при форму­ванні в ласної нац іональної фінансо вої політики.

Практикою підтверджено , що фінансова політи ка, як і за гальноде р­жавна економічна політика її цілому, залежи ть від сформованого правово­го поля та органів влади і управління в процесі реалізації функцій держа­ви і забезпечення легітимності фінансов их ві дносин. Невипадково фінан­сова політика виступає результатом дії як об'єктивного, так і суб'єктивно­го факторів впливу на її формування, ре алізацію і розвиток в системі ринков их відносин.

В Україні досі не прийнято законодавчого акту, яким було б окресле­но дії, взаємозв'язок, узгодженість та розвиток бюджетної, податкової й валютної політики як підсистем єдиної фінансової політики. Відбувається формування бюджетної, податкової та в алютної політики як окремо взя­тих підсистем, а не єди.ної, цілісної фін ансової систе ми. Відповідно до цього розробляються окре мі закон одав чі акти та механізми їх реалізації, які не рідко супе речать один одн ому, а не сприяють загальному фінансо­во-економічному розвитку. Реалізаціє ю окремих підсистем фінансової по­літики займаються практично відособлені підрозділи та структури органів управління діючої фінансової системи. У сучасних умовах управління фінансовими, ресурсами знаходиться в досить складному стані, особливо на рівні районів, міст та областей, і потребує радикальних змін у струк­турі фінансової системи та державної фі нансової політики в цілому.

З метою усунення впливу негативних факторів на розвиток фінансо­вих відносин та забезпечення стабільного і ефективного економічного з ростан ня вважаємо з а необхідне розроб ити і прийняти концепці ю фінан сової політики і програму фінансової стабілізації України, виходячи із оцінки ре альних можливос тей і потреб суспільства, розвитку е кономічн их відносин, сприяння активному зростанню в иробництва та забезпечення соціального захисту населе ння.

Фінансова політика пов инна мати імперативний, обов'язковий харак­тер. Це обумовлено змістом фінансів як економічної категорії, їх місцем у системі суспільно-економічних відносин. Законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансової політики мають виконуватись своєчасно, якісно і в повному обсязі. В іншому випадку досягти фінансової ста­білізації та поступового економічного розвитку просто неможливо. Прак­тика свідчить про те, що у сучасних умовах досить часто порушується "обов'язковий характер" у проце сі виконання фінансов ої політики. Це свідчить, зокрема, про не повне і неякісне виконання законів України про Де ржавний бюдже т України на 199 4 та 1995 роки, а також підсумки його виконання у 1 кварталі 1996 року

Основу фінансової п оліти ки станов ить бюджетна політика, яка пов'я­зана насамперед із формуванням і в иконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержав них фондів . Державний бюдже т України - це го­ловн ий фінансовий план країни, ч іп відд зе ркалює суспільно-е кономічний стан у державі. Економічн а не стабільність і спад виробництва негативно впливають на формув ання до ході в та фі нансування видатків бюджету. Б юджет, його доходна час тина прямо п ов'язані із Державною програмою соціально-економічного розцін ку Ук раїни на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної п рограми залежить від її фінансового за­бе зпече ння. У цьому напрямку Де ржавний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавн их програм та сприяє їх виконанню. Дер­жавна прог рама соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особл иве місце, роль і призначення у системі суспільно-е кономічн их від носин. Одн очасно вони не роздільні, взаємоза­ле жні, доповнюють один одного, вимагають комплексного підходу при розробці ефективного механізму в процесі виконан ня.

Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і ви­магає, по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку і в контексті загальнодержав­ної фінансово-економічної політики; по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки ре­альних макроекономічних показників розвитку на пл ановий рік і перспективу; по-третє, виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити у руслі єдиних підходів, цілі сного механізму, е фе ктив них норм і ме тодів організац ії фінансов о-економічних відносин; по-четве рте , додержання загальних принципів економічного розвитку і, насамп еред, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок п латежі в, які активно і ефективно впл ивають на виробництво, в иконання показ ників економічного розвитку, а не шля­хом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається, та використання емісійних джере л п оповнення бюджету; по-п'яте, прове­дення належного, св оєчасного контролю та піднесення рівня відповідаль­ності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-еконо­мічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), де ржави в цілому.

Державне регулювання суспільно-економічними процесами має зво­дитись до того, щоб прискорити обі говість фінансових ресурсів і, насам­перед, шляхом усунення невиправданої практики ру ху зустрічних потоків фінансових ресурсів. Це стосується взаємовіднос ин між бюджетами різних рівнів і, що не ме нш важливо, між бюджетами та юридичними особами. Особливої ваги набирають відносини підприємств з бюджетом в частині сплати податків, а також повернення і відшкодування зайво внесених сум податків і зборі в до бюджету.

З прийняттям нової редакції Закону України "Про бюджетну систему України" набирає нового змісту, пр инципів і напрямків розвитку бюдже тна політика як підсистема єдиної фінансової політики. Зазначеним Законом пе редбачені фінансово- правовій норми, відповідно до яких ви значено бюд­жетний устрій та бюдже тну систем у Україні., повноваження, роль і завдання органів в лади та упра вління у бюджетному проце сі. Цим Законом окресле но межі функціонування усіх ланок бюджетної системи в частині закріплення доходів і розмежування в идаткі в. Одн очасно є ї де ряд питань, які досі зали­шаються неврегульованим и законодавством. Не випадково Верховна Рада України розглядає питання щ одо внесення змін та доповнень до Закону Ук­раїни про бюджетну систему. Голов ною проблемою залишається визначен­ня оптимальних меж функціонуван ня бюджетів усіх рівнів і забезпе чення її якісного і ритмічного в ик онання при збере же нні провідної ролі Де ржавного бюджету України. Практика формування бюдже тів ставить питання щ од о передачі частини зага льнодержавних повноваже нь з фінансування окремих видів видатків і залишен ня за Державним бюджетом видатків та асигнувань, які мають загальнодержавне значенн я та провідну роль у суспільно-економі чному процесі. Зрозуміло, що та частка бюджетного фінансування, яка покладена сьогодні на Державний бюджет (понад 70%), має поступово ско­рочуватись і стане, на наш погляд, в межах 50 відсотків видатків зведеного бюджету. Зазначене вище потребує внесення змін до системи закріплених та регулюючих доходів, їх переліку, змісту та форм реалізації. Все частіше по­стає питання щодо статусу місцев их податків та зборів. У бюджетній класи фікації було б доцільно виділити тр и і руни доходів: регулюючі, закріпле ні та міо це ні п лат ежі і збори . Зміст і роль зазначених доходів має відповідати еко­номічним пе ретворе нням та ст имулювати розвиток суспільно-економічних інте ре сів, насампе ред інтересів підприємств та окремих те риторій. Кожна тери торія мас бути поставлена в ум ови зацікавленості та пошуку резерпін, збільшення д оходів і, насамперед, за рахунок місцевих ре зервів.

Прийняти й пункт 9 Постанови Верховної Ради України про вве дення в дію Закону України «Про Державний бюджет України на 1996 рік» свідчить про актуальність даної проблеми, яку необхідно вирішувати. Од­ночасно слід зауважити - запропоновані підходи і розрахунки щодо за­ці кавленості місцевих Рад шляхом зал ишення 50 відсотків суми надход­жень податку на додану вартість, акцизного збору та податку на прибуток підприємств, які перебувають у загал ьнодержавній власності, понад роз­міри контингентів, врахованих у нормативах відрахувань від загальнодер­жавних податків і зборів, досить склад ні і не завжди сприятимуть пошуку додаткових надходжень до бюдже ту. Це пов'язано насампе ре д з тим, що з метою забезпечення виконання доходів бюдже ту необхідно стимулювати в иробництво, підприємства та організ ації, які виконують зобов'язання та своє часно сплачують платежі до бюдже ту і цільових фондів.

У цьому напрямку зроблено ва жливий крок. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р. "Про причини невиконання доходної частини бюджету та заходи удосконалення законодавства і під ви­щення відповідальності керівників усіх рівнів за дотрим ання бюджетної дисципліни" доручено Міністе рству економіки і Міністерству фінансів до 1 жовтня 1996 року подати Кабіне тові Міністрів України п роект порядку розроблення суб'єктами пі дп риє мницької діяльності державної форми власності фінансових планів, передбачивши обов'язковість планування прибутку, його розподілу і п лате жів до бюджету та пропозиції про вне ­сення змін і доповнень до законодавства з цього питання.

Підготовка пропозицій і документі в Кабінету Міністрів із зазначених питань та введення нових показників оцінки підприємницької діяльності сприятиме покращенню фінансово-е кономічної роботи, а також налагод­женню дієвого контролю за стан ом в иконання доходів бюдже ту. Зазначе ­ною Постановою Кабіне ту Мініс трів істотно посилюється відповідаль­ність за виконання доходів бюджету України.

В ажл ивим результато м фінансо вої полі тики та спрацювання законо­давства є виконання доходної частини бюджетів усіх рівнів.

Протягом 1995 року до зведе ного бюд жету України надійшло 2092,8 трлн.крб. усіх податків, зборів , відрахув ань до ціл ьових фондів (табл. 1), що становить 90,1 відсотків до заплан ов аних. Таким чином у структурі валового внутрішнього продукту доходи бюджету становлять майже 40 відсотків. Держав ний бюджету України у част ині доході в в иконано в сумі 1243,3 трлн.крб., або н а 86 ,3 відсотків до затверджених надходже нь.

Як свідчать дані табл. 1, голо вними дже рел ами надходже нь залиша­ються податок на до дану вартість , податок на п рибуток підприємств і прибу тковий податок з громадян. На їх частку прип адає 52,3 від сотка, або від повідно 21,6; 23,1; 7,6 д о загальної с уми доходів зв еденого бюджету України. Якщо враховув ати, що надх одження у фонд для здійснення за­ходів щодо ліквідації наслі дків Чорн об ильської катастрофи та соціального захисту населення і Пенсійний фонд складають 518,6 трлн.крб., або 24.8 відсотків, то зазначені вище платеж і становлять 1613,8 трлн.крб., або 77,1 в ідсотків у структурі- зведеного бюджету України.

Практика справляння податків і виконання доходів зведеного бюджету засвідчує продов ження кризових явищ у суспільстві, в результаті чого по­даток на додану вартість в иконано на 95,0 відсотків та акцизний збір — на 87,8 відсотків. Втрати бюджету з а цими непрямими податками склали 201,2 трлн.крб., в тому числі за рах ун ок зниження обсягів виробництв а -81,9 трлн.крб., затримки прий няття з аконопрое кту з питань справляння податку на додану вартість -- 95.0 трлн.крб., погіршення рівня платіжної дисципліни платників податкі в - 24.3 трлн. карбованців.

Таблиця 1 Структури доходів зведе ного бюджету України за 1995 рі к

(млрд.крб.)