Реферат: Гострі пневмонії

2.1 Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — ураження бронхіального дерева з перебудови секреторного апарату слизової оболонки, розвитком запального процесу і склеротичними змінами в глибоких шарах бронхіальної стінні»проявами яких є продуктивний кашель, постійні різнокаліберні хрипи в легенях (не менше ніж 3 міс) та наявність загострень не менше НІЖ 2 рази на рік протягом 2 років.

Хронічний бронхіт у дитячому віці частіше є вторинним і розвинеться при інших хронічних захворюваннях легень: муковісцидозі, бронхолегеневій дисплазії, вроджених вадах розвитку бронхів і легень. Як самостійне захворювання первинний хронічний бронхіт діагностується частіше в дітей старшого віку та підлітків.

Критерії діагностики:

Анамнестичнії наявність тривалих (протягом 2—3 міс) загострень бронхіту не менше ніж 2 рази на рік за останні 2 роки; скарги на по-втійний (протягом 9—10 міс) вологий кашель; дані про активне чи пасивне куріння; обтяжена спадковість щодо бронхолегеневих захворювань; Проживання в екологічно несприятливих зонах.

Клінічні:

респіраторний синдром: продуктивний кашель з виділенням влизистого чи слизисто-гнійного мокротиння під час загострення; ІШіїель зберігається і під час стійкого клінічного благополуччя, легко провокується змінами фізико-хімічних властивостей повітря, псивемоційними факторами, фізичним навантаженням, інфекціями;

бронхолегеневий синдром: стійкі вологі різнокаліберні хрипи в Яігенях (частіше дифузні) на фоні жорсткого дихання;

—симптоми хронічної інтоксикації різного ступеня, з періодич ним підвищенням температури тіла до фебрильних цифр при загост ренні і до субфебрильних — у період ремісії.

Параклінічні:

рентгенографія органів грудної клітки: посилення бронхо-судинно-Щ Шлунка та стійка деформація локального чи дифузного характеру;

бронхоскопія: картина катарального, катарально-гнійного ен-Двбронхіту під час ремісії та гнійного при загостренні процесу;

бронхографія: зміни ходу бронхів, їх просвіту з розширенням jilllloro ступеня в дистальних відділах;

загальний аналіз крові: незначний лейкоцитоз з ознаками запа-ЇІИИй або відсутність зрушень в період ремісії, нейтрофільний лейкоцит збільшення ШОЕ при загостренні;

дослідження мокротиння: підвищення кількості сегментоядер-II MX Нейтрофілів і еозинофілів, зменшення кількості макрофагів, зниження рівня секреторного IgA;

біохімічне дослідження крові: диспротеїнемія, гіпогаммаглобулінемія, позитивний С-реактивний білок;

• бронхо-альвеолярний лаваж: підвищення вмісту альфа-1-анти-Іротипяи, зменшення поверхнево-активних властивостей сурфактан-Щі Підвищення кількості нейтрофілів, еозинофілів, зменшення кількості альвеолярних макрофагів, лізоциму, позитивні результати бактеріологічного дослідження з виділенням переважно грампозитивної мікрофлори;

— функція зовнішнього дихання: змішаний характер порушень а переважанням обструктивних змін легеневої вентиляції;

Диференціальну діагностику проводять з бронхіальною астмою, туберкульозом легень, між первинною та вторинною формами хроніч ного бронхіту.

Приклад діагнозу: Муковісцидоз, легенева форма, хронічний гнійний бронхіт, праворуч у нижній частці циліндричні бронхоекта зи, ДН II, період загострення.

Лікування. Період загострення:

При токсикозі І ступеня — загальний режим; при токсикозі П ступеня — постільний режим.

Дієта — високобілкове харчування, свіжі овочі, фрукти, соки, Обмежити вуглеводи та сіль до половини потреби.

Антибактеріальна терапія залежно від виділеної флори та її чут ливості.

Фізіотерапія: УВЧ, мікрохвильова терапія, електрофорез з роп чинами платифіліну, міді сульфату, нікотинової кислоти, кальці ні хлориду. Аерозольтерапія: при катаральному ендобронхіті — ультри звукові інгаляції натрію хлориду, натрію гідрокарбонату, калію йо диду. При гнійному ендобронхіті — трипсин, хімотрипсин, ацетил цистеїн, інгаляції антисептиків, антибіотиків.

Бронхоскопічна санація (при гнійному ендобронхіті) розчини ми фурациліну, поліміксину, ацетилцистеїну.

Муколітики та експекторанти: бромгексин, фіцимуцин, лазол ван, 3 % розчин калію йодиду.

Усунення бронхообструктивного синдрому: теофілін і теопек.

Вібраційний масаж і постуральний дренаж.