Реферат: Громадянин і суспільство
дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави або держав, яке було припинене, за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
Внаслідок прийняття до громадянства
Внаслідок поновлення громадянства . Поновлення у громадянстві України здійснюється шляхом реєстрації громадянами України осіб, які після припинення громадянства України не набули іноземного громадянства і подали заяву про поновлення у громадянстві України, а також осіб, які після припинення громадянства України набули іноземне громадянство, повернулися в Україну на постійне проживання і подали заяву про поновлення у громадянстві України.
При цьому, у громадянстві України не поновлюються особи, які втратили громадянство України у зв’язку з тим, що вони набули громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Внаслідок усиновлення.
Внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Внаслідок встановлення над особою, визначеною судом недієздатною, опіки.
Передбачені пунктами 5-7 частини першої ст.9 Закону України “Про громадянство України “ підстави набуття громадянства України (у разі усиновлення дитини громадянами України або встановлення над нею опіки чи піклування громадян України чи встановленні опіки над іноземцями або особами без громадянства, які визнані судом недієздатними та проживають в Україні на законних підставах) є прикладами натуралізації за законом.
Діти, усиновлені громадянами України, стають громадянами України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживають вони постійно в Україні чи за кордоном. При цьому не має значення: обидва подружжя - усиновителі є громадянами України чи лише один з них. Подібне правило діє у випадках встановлення над дитиною опіки чи піклування та встановлення опіки над особою, яка визначена судом недієздатною.
У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.
Внаслідок встановлення батьківства.
При вирішенні питання щодо набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років слід мати на увазі, що це може відбуватися лише їхньою згодою.
За іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в зв’язку з переходом частини території від однієї держави до іншої або проголошенням частини території колишньої держави новою незалежною державою) або трансферт (перехід частини території супроводжується зміною громадянства без права вибору).
2. Права і свободи людини та громадянина
Міжнародні стандарти в галузі прав людини - це стандарти розроблені і затверджені Міжнародною Організацією по стандартизації. Міжнародна Організація по стандартизації об’єднує 140 країн світу. Міжнародні стандарти мають добровільний характер застосування. Обов’язковість виконання вимог міжнародних стандартів розпочинається з моменту декларування їх застосування.
У 1966 році Генеральна Асамблея прийняла Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародиний пакт про цивільні і політичні права. Вони набрали сили в 1976 році. Ці документи із самого початку мали форму міжнародних конвенцій, обов'язкових для держав, що беруть участь у них, і були самими загальними по охопленню проблематики прав людини актами, що встановлюють стандарти в цій області.
У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права визнаються такі права, як право на працю, на справедливі і сприятливі його умови, на створення і безперешкодну діяльність профспілок, на соціальне забезпечення, на охорону родини, на достатній життєвий рівень, на найвищий достатній рівень фізичного і психічного здоров'я, на утворення, участь у культурному житті. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права гарантує такі права, як право на життя, волю від катувань або рабства, волю й особисту недоторканність, гуманне ставлення і повагу достоїнства, властивої людської особистості, на вільне пересування і волю вибору місця проживання, право залишати будь-яку країну, повертатися у свою власну країну, на рівність перед судами, волю від втручання в особисте життя, волю думки, совісті і релігії, право дотримувати своїх думок і на волю інформації, на мирні збора, волю асоціацій, участь у веденні державних справ, рівність перед законом.
У конституції України існує відповідність Конвенції про боротьбу з дискримінацією в області освіти 1960 року, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок 1979 року, Конвенції проти катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів звертання або покарання 1989 року.
Слід зазначити конвенції, прийняті, наприклад, спецучреждениями ООН, у яких конкретизуються загальні стандарти дотримання прав людини й у розвиток їх виробляються галузеві стандарти. Так, Міжнародна організація праці розробила велике число конвенцій з таких питань, як зарплата, тривалість робочого дня, умови праці різних категорій трудящих і т.д.
У перерахованих вище особливостях і відбивається відповідність Конституції України міжнародним стандартам в області прав людини.
Основне право громадянина - це встановлена державою та закрiплена в Конституцiї можливiсть, яка дозволяє кожному обирати вид i мiру певноi поведiнки, використовувати наданi йому блага, як в особистих, так i в суспiльних iнтересах.
В Конституцiї та законах України вживається вислiв "права та свободи людини", "права та свободи громадянина". Бiльшiсть авторiв, якi дослiджувалн це питання, схиляються до думки, що принипових вiдмiнностей мiж цими поняттями немае. Можна порівняти, наприклад, свободу наукової, технiчної творчостi та право на творчiсть, право на вибiр професiї i свободу вибору професiї. Цi та iншi приклади свiдчать, що одну i ту ж правову можливiсть розглядають як право, i як свободу. Iсторично склалося так, що деякi права iменують свободами: свобода думки i слова, свобода свiтогляду та вiросповiдання, свобода мiтингiв, походiв i демонстрацiй.
В лiтературi права та свободи подiляють:
1. За значенням їх для носiя на:
основнi (безумовно необхiднi для iснування людини, наприклад, право на життя);
неосновнi (не є життево необхiдними, наприклад, право на участь у профспiлках);
2. За способом здiйснення на:
активнi (вимагають активних дiй, наприклад, право на освiту);
пасивнi (не вимагають активних дiй особи, наприклад, свобода свiтогляду);
За суб'єктами здiйснення на: