Реферат: Грошові потоки в плануванні на прикладі ВАТ "Сахат" у 2007 році

З фінансової діяльності сума чистого грошового потоку ви­значається як різниця між сумою фінансових ресурсів, які залу­чені із зовні, та сумою основного боргу, а також виплачених ди­відендів (процентів). Обчислення проводять за формулою:

ЧГПфд =К_вк + ДК + КК + Ц_бф - П_дк - П_кк –Д = 467,9,

де ЧГПфд — чистий грошовий потік від фінансової діяльності;

К_вк — сума додатково залученого власного акціонерного або пайового капіталу із зовні;

ДК— сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

КК— сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;

Ц_бф — сума коштів, які надійшли у порядку безповоротного цільового фінансування;

П_дк — сума погашення боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

П_кк — сума погашення боргу за короткостроковими кредитами і позиками;

Д—сума дивідендів (процентів), які виплачені власникам під­приємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї облігації).

Загальна сума чистого грошового потоку підприємства за звіт­ний період визначається шляхом сумування чистого грошового по­току від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, саме:

ЧГПзаг = ЧГП_0Д + ЧГП_ІД + ЧГП_ФД = 745,6 +467,9 = 1213,5 тис. грн.

де ЧГПзаг — загальна сума чистого грошового потоку.

2. Контроль планової діяльності на підприємстві

Контроль процесу планування є надзвичайно важливим для забезпечення ефективності планової діяльності в умовах ринку.

Контроль є продовженням процесу планування й супроводжує процес реалізації планів.

У практиці управління, контролю доводиться стикатися з багатьма критеріями оцінки господарської діяльності. Загальним же критерієм для контролю в управлінні є те, що його діяльність не вичерпується тільки фіксацією досягнутого, а переноситься і на виявлення резервів. У зв'язку з цим контроль повинен бути перспективним, передбачити майбутні ситуації. Контроль є не лише метою відображення дійсного стану справ, але й подає інформацію для управління. Виявлені відхилення за допомогою контролю дають можливість вносити відповідні корективи, перетворюючи контроль у безупинний процес. Процес управління містить у собі не лише прийняття рішень, але й організацією виконання і контроль за його здійсненням.

Контроль припускає визначення й документування фактичних показників і порівняння їх із плановими показниками для визначення результатів діяльності. До контролю ставиться також завдання порівняння показників очікуваного й фактичного виконання планів, перевірка допустимості вихідних передумов і контроль методичної й змістовної погодженості планового процесу.

Правильно організований контроль орієнтує колектив на якісну роботу, мотивує працю, дозволяє виявити резерви, поліпшити діючу систему прийняття рішень, сприяє підвищенню ефективності управління й діяльності підприємства в цілому. В практиці господарювання можуть використовуватись декілька типів контролю. Кожен із них використовується окремо, однак всі вони мають певні переваги і недоліки, можуть використовуватися комбіновано. В сучасних умовах господарювання потрібно вчасно виявляти нові тенденції у внутрішньому середовищі, в галузі, вивчати нові вимоги споживачів, появу нових технологій, досліджувати зміни в політиці конкурентів тощо, для того, щоб вчасно вносити коригування в плани, не змінюючи цілей, і як наслідок, підвищувати шанси підприємства на успіх.

Необхідність контролю витікає з невизначеності майбутнього, на яке впливає багато факторів і їх неможливо в повній мірі передбачити на дату складання плану. Помилки та проблеми, які супроводжують виконання плану, виявляються під час контролю та аналізу їх причин. Зацікавлене у результатах керівництво, цей фактор використовує для попередження кризових ситуацій, попередження прорахунків та помилок. Контроль, в той же час, буде повним і ефективним, якщо він комплексний, всеохоплюючий, своєчасний. Якраз контроль дозволяє виявити виникаючі проблеми, та скоригувати плани до того, як вони переростуть в кризу. Ціль контролю - забезпечення єдності рішення й виконання, попередження можливих помилок і недоробок, своєчасне виявлення відхилень від заданої програми, поставлених завдань і встановлених строків.

Зміст контролю планової діяльності проявляється у виконуваних ним функціях: діагностичної, орієнтаційної, стимулюючої, функції коригування дій, наглядової, а також навчальної і правоохоронної.

Діагностична функція контролю полягає у виявленні фактичного стану справ по виконанню ухваленого рішення, по виконанню показників; орієнтаційна - орієнтує, спрямовує учасників планового процесу, менеджерів на певні орієнтири, тобто ті проблеми, які в цей момент заслуговують на найбільшу увагу; стимулююча - проявляється у виявленні й залученні в роботу всіх невикористаних резервів направлених на досягнення цілей, вимагає творчого підходу до вирішення проблем. Коригувальна функція контролю полягає в уточненні самого рішення, якщо обстановка змінилася. Наглядова - одна з функцій контролю, у ході якого не тільки проявляється увага до втілення задуму, але й критично оцінюються недоліки, обговорюються із зацікавленими особами. Контроль виконує, в цьому випадку, й навчальну функцію, оскільки так званий контролер і учасники обговорень, та й і самі учасники планового процесу оцінюють, аналізують ситуації, які виникають, підвищують свій професійний рівень тощо.

Контролю властива й правоохоронна функція, тому що керівник повинен стояти на „сторожі" дотримання й захисту існуючих норм права в інтересах держави, власника і працівників підприємства.

Варто розрізняти стратегічний і оперативний контроль. Стратегічний контроль направлений на стратегічні плани. Стратегічний план перевіряється на повноту, взаємозв'язок й відсутність внутрішніх протиріч його окремих аспектів. За результатами перевірки або розробляється система контролю за його виконанням, або приймається рішення про коригування стратегічного плану.

Інструменти такого стратегічного контролю використовуються для виявлення майбутніх можливостей і ризиків. Застосовуються методи логістики, портфельного аналізу, аналізу потенціалу, розробка сценаріїв, використання кривої досвіду й кривої життєвого циклу, виявлення стратегічних розривів тощо.

На відміну від стратегічного, оперативний контроль спрямований на досягнення короткострокових цілей. Головна мета оперативного контролю - своєчасне виявлення відхилень від поставлених орієнтирів, цілей і завдань, розробка заходів для вирішення конкретних проблем. Його базою є оперативний аналіз і відповідні інструменти управління, у тому числі АВС-аналіз, аналіз беззбитковості, метод розрахунку сум покриття, функціонально-вартісний аналіз, структурний аналіз тощо.

Процес контролю за здійсненням планової діяльності та реалізацією планів включає такі етапи:

- визначення доцільності контролю (вибір критеріїв, рішення про регулярність, корисність для ефективності управління тощо);

- планування контролю: об'єкти контролю, методи, результати, показники; норми контролю (етичні, правові, виробничі); суб'єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи контролю); обсяг і засоби контролю (повний, наскрізний, вибірковий; ручні, автоматизовані, комп'ютеризовані); терміни і тривалість контролю; послідовність, методики тощо;

- вибір показників - фактичних і планових, встановлення розходжень (просте виявлення, кількісна оцінка);