Реферат: Грошово-кредитна система України

Головною ланкою кредитної системи є банки. Сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв¢язку становлять банківську систему – складову частину кредитної системи.

В Україні склалася дворівнева банківська система. Першим її рівнем є Національний Банк України (НБУ), другим – банки та банківські установи.

Національний Банк України – державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Національний Банк України утворений згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 30 березня 1991 року.

Як на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні функції:

-емісія грошей та організація їх обігу;

-кредитор останьої надії для комерційних банків;

-організація розрахунків між банками;

-обслуговування державного боргу країни;

-проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

-видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

-контроль за діяльністю комерційних банків.

Національний банк підзвітний Верховній Раді України. Йому належить виключне право випуску готівкових грошей в обіг та їх вилучення з обігу, тобто виконання функцій резервної системи. В зв¢язку з цим НБУ:

-визначає порядок ведення касових операцій у народному господарстві;

-організовує виготовлення банкнот і металевих грошей;

-встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей;

-забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей;

-визначає прикмети та порядок плати грошових знаків, також порядок обліку пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

На Центральний банк покладається регулювання грошового обігу в країні, в зв¢язку з чим він з певною періодичністю готує для уряду аналіз стану та свої пропозиції з цього питання.

Для регулювання діяльності комерційних банків Національний Банк України визначає для них такі економічні нормативи:

-мінімальний розмір статутного фонду;

-граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів;

-показники ліквідності балансу. Визначаються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов¢язаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів.

-розмір обов¢язкових резервів, що розміщуються в Національному банку;

-максимальний розмір ризику на одного позичальника. Визначається в процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку. В розрахунок ризику включається вся сума вкладень і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобов¢язання.

-Максимальні розміри валютного, процентного та курсового ризиків. Являють собою максимальну суму незбалансованості різних видів активів і пасивів за їх валютною і процентною структурою.

Центральний банк здійснює контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. У разі систематичного недотримання комерційними банками цього законодавства Центральний банк може:

-ставити перед засновниками комерційного банку питання про здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку (збільшенню власних коштів, зміні структури активів тощо), про організацію чи ліквідацію банку;

-застосовувати санкцію у вигляді стягнення грошового штрафу в розмірі додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку;

-підвищувати норми обов¢язкових резервів;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--