Реферат: Групи самодопомоги як інноваційна форма соціальної роботи
1. Групи по подоланню кризи чи перехідного періоду;
2. Групи по боротьбі з залежностями; (наприклад, працюючі по програмі 12 кроків)
3. Групи рідних і близьких;
4. Групи людей, що мають хронічні захворювання
На перший погляд може показатися, що між групами більше розходжень, ніж подібності. Дійсно, групи взаємодопомоги дуже різноманітні за своїми структурними формами і за видами діяльності і майже не піддаються класифікації. Проте, існує кілька ключових елементів, що являються спільними для усіх видів груп:
1) Люди із спільним життєвим досвідом, ситуацією, проблемою збираються разом, щоб щось змінити. Цей спільний досвід, ситуація, проблема можуть бути культурного характеру, пов'язані з місцем проживання, станом здоров'я, економічним і/або соціальним станом і іншими обставинами;
2) Право прийняття рішень про діяльність групи належить тим, хто до неї входить (людям із спільною ситуацією);
3) Люди із спільним досвідом чи ситуацією є прямими або непрямими одержувачами користі від здійснюваної діяльності;
4) Діяльність часто буває викликана необхідністю протистояти ізоляції, дискримінації і іншого негативного ставлення суспільства до даної групи.
За тривалістю діяльності групи взаємо- і самодопомоги можуть бути короткочасними (закриті групи, які протягом одного-двох місяців інтенсивно працюють над розв'язанням конкретних проблем: зміною стереотипів поведінки, подоланням негативних емоцій тощо) і довготривалими (відкриті групи, учасників яких об'єднують довготривалі, постійні інтереси; нерідко вони є результатом трансформації ініційованих соціальними працівниками й успішних у своїй діяльності короткотривалих груп).
Сучасний британський фахівець Аллан Браун вирізняє такі групи самодопомоги, що діють у соціальній сфері:
— групи у сфері фізичного здоров'я (мають на меті задоволення потреб людей, які мають проблеми, пов'язані зі здоров'ям, чи доглядають за хворими родичами; до таких груп належать групи жінок, хворих на рак молочної залози, групи людей, які живуть з ВІЛ, тощо);
— групи підтримки емоційного і психічного здоров'я, зорієнтовані на відновлення душевних сил; є елементом допоміжної психотерапії (прикладом можуть слугувати групи людей, хворих на шизофренію, або групи для дівчат-підлітків і жінок, які зазнали сексуального насильства);
— групи для батьків, котрі мають «проблемних» дітей (слугують підтримкою для сімей, де виховуються діти з фізичною інвалідністю, діти з труднощами в навчанні або делінквентною поведінкою);
— групи зміни поведінки (є активним засобом впливу на людей із різними формами залежності, наприклад групи анонімних алкоголіків чи наркоманів);
— групи життєвих змін (призначені для людей, яким необхідне пристосування до певних змін у житті, наприклад групи безробітних або людей похилого віку, які перенесли важку втрату);
— освітні групи (їх діяльність спрямована на організацію дозвілля, просвітництво, профілактику, прикладом можуть слугувати молодіжні дискусійні клуби тощо);
— групи самодопомоги у соціальних службах (діють при денних центрах або стаціонарних закладах і мають на меті задоволення потреб своїх членів, представництво їхніх інтересів тощо).
3. Правила груп самодопомоги
1. Все, про що говоримо на зустрічі, залишається між нами.
2. Кожен розповідає про себе і своїх переживаннях. Не говоримо про інших, не висловлюємося загально і безособово.
3. Найважливішим приводом, заради якого зустрічаємося, є щирий і відвертий обмін власним досвідом, думками, відчуттями, атому не можна:
- Критикувати, оцінювати розповідь і думку інших.
- Радити іншим, що мають робити – добрі поради є добрими для нас, а не для інших.
- Переривати розповіді інших – слухай, слухай, слухай.
- Дискутувати на теми, не пов‘язані з прийнятими темами – політика, сенсації, спорт.
4. Пунктуальність – зустріч починається і закінчується у визначений час.
5. Зустрічі групи відбуваються в усталених термінах.
6. Кожен бере відповідальність за групу – група не має жодного формального керівниика.
7. Проведення зустрічі групи є ротаційне – щотижня інша особа.