Реферат: Гурткова робота з образотворчого мистецтва у школі

Розкриваючи суть, мету та завдання, а також методику образотворчої діяльності у гуртках ми вказували, що основним завданням педагога є розширити знання про мистецтво, його особливості, виражальні засоби, сформувати творчу особистість. Ще однією особливістю гурткової роботи є добровільний характер відвідування. Зважаючи на вікові та психологічні особливості молодших школярів, рівень їхніх знань та умінь, а також результативність занять у гуртках, завдання педагога полягає у необхідності залучити якомога більшу кількість дітей до цих занять.

Гуртки образотворчого мистецтва охоплюють різні види робіт-графіку і живопис, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, мистецтвознавство.

Між гуртками існує взаємозв'язок. Так, наприклад, на гуртку графіки і живопису виконують деякі скульптурні і декоративно-оздоблювальні роботи. На гуртку скульптури – графічні і декоративно-оздоблювальні роботи. А в декоративно-оздоблювальному гуртку учні ліплять, займаються графікою і живописом. На всіх гуртках вивчаються твори художників.

В гуртках можуть займатися як учні одного класу, так і відразу всіх чотирьох класів початкової школи.

Успіх роботи гуртка залежить від багатьох причин, у тому числі і від захопленості вчителя, його підготовки, від забезпечення необхідним інвентарем. Велике значення має і чітке планування діяльності гуртка. При плануванні керівник гуртка враховує число членів гуртка, кількість годин, тематику завдань, їх складність, методику проведення занять.

Гурток живопису і графіки Перш за все, гуртківців ознайомлюють з графікою і живописом як видами образотворчого мистецтва.

З усіх видів мистецтва живопис найбільш повно розкриває усі видимі явища світу. Колір – це те, що вирізняє його з поміж інших видів образотворчих мистецтв. Саме колір виступає могутнім засобом вираження задуму та художньої ідеї твору. Завдяки певній кольоровій гамі – колориту – у живописному творі існує можливість не лише достеменно передати натуру, але й посилити образний та емоційний зміст картини, викликати у глядача певні емоції та почуття, асоціації чи уяву.

Крім того, що колір виражає, перш за все, почуття художника та стимулює сприйняття та почуття глядача, він є також засобом передачі матеріальної сутності речей та простору на полотні – це фактура чи техніка живопису, своєрідний прояв темпераменту художника. «Енергійний, сміливий мазок, щільний густий живопис і взагалі різноманітна живописна поверхня полотна створюють додаткове відчуття краси та складності форми і матеріальності речей.» [2, с. 141] Слід сказати, що енергійна, стрімка техніка живопису відтворює динамічне сприйняття та вираження зображуваного, «гладка» техніка передає врівноваження, спокій, статичність.

Не менш важливим, але уже властивим і іншим видам мистецтва, є композиція, тобто сюжетне вирішення картини, її єдиний цільний образ. Керуючись відчуттям ритму, гармонії, рівноваги, динаміки чи статики художник передає побачене чи уявне так, щоб було не лише зрозуміло зображене, але й виникало почуття єдності та цілісності елементів і цілого, виділяє головне і підпорядковує окремі деталі загальному живописно-пластичному вирішенню картини. За видами живопис ділиться на: станковий, монументальний, декоративний. декоративно-прикладний, мініатюра.

Залежно від техніки виконання живопис може бути акварельним, темперним, масляним, пастельним, восковим (енкаустика), фресковим, клейовим, мозаїчним та ін.

У шкільному гуртку учні початкової школи виконують живописні роботи гуашшю, аквареллю, пастеллю, в техніці мозаїки (з натури, по пам'яті). Гуртківцям демонструють твори художників-графіків, живописців, а також роботи учнів з методичного фонду з теми, що вивчається на даному занятті.

Графіка , як вид образотворчого мистецтва, не менш необхідна в особистісному плані, ніж живопис. На відміну від живопису, більш обмежена в зображальних можливостях, більш умовна, що дозволяє сконцентрувати увагу на вираженні певної особливості будь якого життєвого явища. Засобом виразності, передачі зображуваного у графіці виступає лінія, штрих, пляма та крапка. Її називають «тихою» через особливості зображення – основними є ахроматичні кольори. Лише іноді використовують барвисті вкраплення для вираження того чи іншого фрагменту рисунку, щоб посилити композиційний чи емоційний центр зображуваного. Як і у живописі, необхідною умовою створення високохудожнього полотна є композиція та техніка зображення. Вимоги до композиції аналогічні тим, що ставляться у живописі. Техніка зображення тут дещо інша. По-перше – лінія. Вона буває різною, однакової товщини протягом усієї довжини лінія передає впевненість, спокій, одноманітність. Якщо вона в одному місці тонка, в іншому товща, з натиском, з несподіваними переходами від однієї товщини до іншої, іноді обірвана – це вираження живого, динамічного. В графічних зображеннях лінія передає контур і форму фігур, предметів, пейзажу, особливості її характеру – плавність, твердість чи м’якість та інше допомагає виразити зміст художньої ідеї і є складовою частиною художнього образу.

Штрих менш самостійний ніж лінія, але завдяки йому передається тон картини, групою штрихів створюється пляма. Пляма, в більшості випадків, – рівно зафарбована чорна площина різноманітного розміру та форми є засобом вираження матеріальності предметного світу. Іноді нею передають затінені частини зображення. Емоційного впливу в техніці графіки добиваються за рахунок контрастності – білий папір, товщина лінії чи штриха, напрямок їх проведення, насиченість кольору. «…протиставимо легким, тонким штрихам більш насичені, широкі штрихи і малюнок «заговорить», або, як кажуть художники, «зазвучить». [3, с. 6] Графіку ділять на такі види: станкову (станковий малюнок, естамп), книжкову і журнально-газетну, прикладну (грамоти, дипломи, етикетки, афіші та ін.), плакатну.

У шкільному гуртку учні малюють олівцем, ознайомлюються з технікою гравюри, так званим «видряпуванням», з гравюрою по аплікації, з монотипією (друк з скла). Роботи виконуються з натури, по пам'яті, на різні теми.

Гурток скульптури та гурток декоративно-прикладного мистецтва.

Скульптура належить до просторово-статичних мистецтв. Особливістю цього виду мистецтва є його трьохмірність. Основним об’єктом зображення виступає людина. Як і інші види мистецтва, скульптура характеризується притаманними лише їй засобами виразності. Перш за все – це силует, оскільки в більшості випадків її твори «вписані» у навколишнє середовище. По-друге – різноманітність та краса матеріалу, його обробка. В залежності від того, в якому матеріалі виконана скульптура ми сприймаємо динамічність чи статику композиції, виразність силуету, цільність ансамблю, тобто його поєднання з навколишнім. Наступним засобом впливу на глядача можна назвати таку особливість скульптурної форми як пластику – гармонічне та ритмічне поєднання об’ємних форм, площин, ліній, кольору, пропорцій, а також виразність передачі зображення. Скульптура здатна відобразити і передати думку, почуття, стан та настрій. На жаль душевні порухи залишаються у цьому виді мистецтва за межами його можливостей – «…не передаючи поруху душі, скульптура передає уявлення про ідеал людини, не просто відображає конкретний образ людей, але і в формі пластичних образів утверджує ідеал, вчить ідеалу, розкриває людську гідність народу, передає духовний стан цілої епохи». [2, с. 141] Завдяки такій особливості ми отримуємо знання про еталони краси, значимі події у житті суспільства.

Декоративно-ужиткове мистецтво – синтез скульптури, живопису та графіки. Напевне, більше ніж інші види мистецтва воно задовольняє духовні запити людей, одночасно створюючи художньо-утилітарні речі. Особливість що вирізняє його з поміж інших видів мистецтв є стилістичність. У творах декоративно-ужиткового мистецтва не існує прямої подібності з дійсністю, хоча основою зображення є реальні предмети чи їх форми. Ще одна особливість – це біфункційність даного виду мистецтва. Лише у творах декоративно-ужиткового мистецтва поєднується утилітарні та естетичні функції. Художня якість визначається призначенням яку виконує річ: гармонійне поєднання матеріалу, форми, конструкції, співвідношення частин та цілого, характер та міра декорування. Утилітарна – можливістю використання її у побуті. Прості та доступні твори декоративно-ужиткового мистецтва, яскраві за формою та кольором, виразні, завдяки чому виникає естетична взаємодія, тісний зв’язок зі світом прекрасного та духовною пам’яттю свого народу. На сьогодні декоративно-прикладне мистецтво є найбільш поширеним. Причина цього в тому, що його естетично-утилітарна властивість відповідає потребам особистості, завдяки йому створюється естетичне середовище, ним можна займатися як професійно, так і для створення особистих речей чи предметів побуту та інтер’єру: «Декоративно-ужиткове мистецтво дає змогу кожній людині індивідуалізувати свій побут, своє оточення, виявити свої естетичні вподобання, свій смак» [2]. Можна сказати, що у декоративно-ужитковому мистецтві закладено гармонію існування людини та речей.

Розглянемо типові плани занять гуртків для учнів 1–4 класів загальноосвітньої школи.

Гурток живопису та графіки (Роботи дітей 1–4 класів представлені у додатках 1–14)

Перший рік занять (І клас)

На гуртку завдання для малювання ускладнюються порівняно з класними, тому що сюди приходять обдаровані та зацікавлені діти. Виконуються і нові завдання, яких не було на уроці. Ширше використовуються теми, навіяні прогулянками і екскурсіями по місту, в лісі, а також теми, вибрані дітьми, малюють з натури і по пам'яті тварин і людей, а також на теми: «Осінь» (фарби осені, осінь золота і похмура, дощик йде, листопад); «Ілюстрація казки» («Колобок» «Лисиця заєць і півень», «Вовк і семеро козенят» та ін.); «Зима» (зимова казка, на ковзанці, новорічна ялинка та ін.); «Весна» (перші прикмети весни, льодохід, приліт птахів та ін.); «Моя улюблена іграшка», «Казкові квіти», «Я допомагаю татові і мамі», «У нас у школі свято», а інші за вибором вчителя і учнів.

Діти вчаться розрізняти особливості станів природи в різні пори року; працюють гуашшю, аквареллю, кольоровим папером; вчаться правильно компонувати предмети на листі паперу, бачити їх характерні особливості і передавати їх величину (більше – менше, вище – нижче, ширше – вужче, товстіше – тонше); розкривати характерні особливості фігури людини; використовувати основні, складні кольори і їх відтінки.

При навчанні першокласників малюванню слід пам’ятати, що малювати з натури вони ще не вміють, оскільки вони малюють не те, що бачать, а те, що знають про даний предмет чи явище. В основному діти цього віку малюють по-пам’яті. Тому, так зване «малювання з натури», є не що більше, ніж формування вміння спостерігати, виділяти основні особливості, лише згодом робити зарисовки з натури, вчитися повніше передавати схожість з предметом чи явищем (форму, будову, забарвлення, схилене дерево, розкриту квітку та ін.), яке бачать перед собою.

Шестирічні діти на гуртку повинні малювати знайомі, доступні їм і цікаві предмети. Спочатку це предмети прості (округлі, циліндричної форми, овальні), а потім і складніші (поєднання двох форм: овальної і циліндричної, округлої і конусоподібної, кулястої та циліндричної і т.д.). Як тільки дитина бере в руки олівець і пензлики, у неї необхідно виробляти правильні навички, щоб потім не довелося перевчати.

Основні заняття на першому році навчання на гуртку – це творчі та тематичні роботи, які цікаві і корисні першокласникам. Малювання на тему «Осінь».

Мета заняття: закріпити навички і уміння, отримані на уроках в класі, розвивати техніку роботи гуашшю; навчити уважніше спостерігати і зображувати все, що оточує з натури, бачити характерні особливості осінньої природи; сприяти розвитку в дітей любові до природи, виховання естетичного смаку, образного бачення.

Обладнання: гуаш, акварель, кольоровий папір (блакитна, сіра, рожева, жовта), білий папір, пензлики, банки з водою, палітра; репродукції картин художників («Золота осінь» та ін.); зразки дитячих робіт з методичного фонду; грамзапис (наприклад, П. І. Чайковський «Пори року»).

Хід заняття

Перед малюванням на цю тему проводиться екскурсія в парк або ліс, діти роблять зарисовки дерев з натури. Увагу дітей потрібно звернути на красу осіннього дерева, на його золотисте листя, на різноманітність відтінків кольору листя, на блакитне небо і на забарвлення предметів в сонячний осінній день або на сіре небо похмурого дня, на небо вранці і при заході сонця, на траву, що пожовкла. Гуртківці розглядають дерева, порівнюють одну породу з іншою, молоде дерево із старим і роблять зарисовки.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--