Реферат: Імунологічні особливості діагностики і лікування травматичних ерозії рогівки

Рис. 2. Залежність імунологічних показників від площі ерозії рогівки

Курс лікування для всіх пацієнтів складав 1-7 днів в залежності від клінічного перебігу ТЕР. Тільки у 4 пацієнтів з групи зіставлення, у яких через 7 днів зберігалися об’єктивні і суб’єктивні ознаки запалення, лікування було подовжено до 10 днів.

У всіх пацієнтів основної групи переносимість препарату ліпофлавону оцінена як добра. Ні в одного з пацієнтів не відмічено побічних ефектів місцевого або загального характеру. Встановлено, що в основній групі хворих, у яких застосовували додатково ліпофлавон, наприкінці лікування не відмічено суб’єктивних скарг. У групі зіставлення відчуття паління і свербіння в оці до кінця лікування зберігалося в 1 хворого, відчуття стороннього тіла і світлобоязнь - у 2 хворих. Збереження скарг у хворих групи зіставлення пов’язане із збереженням ділянки деепітелізації рогівки, що підтверджується при проведенні флюоресцеїнового тесту, а також при огляді в щілинну лампу. Флюоресцеїновий тест був позитивним до лікування у всіх пацієнтів, після лікування в основній групі був негативним, в групі зіставлення – позитивним у 2 (5,0%) хворих.

В результаті лікування гіперемія кон’юнктиви зберігалася в кінці спостереження у 3 хворих, набряк рогівки – у 4 хворих групи зіставлення. В основній групі до кінця лікування об’єктивних ознак запалення не виявлено.

Таблиця 3

Динаміка термінів регресії основних суб'єктивних і об'єктивних симптомів запального процесу у хворих на травматичну ерозію рогівки в залежності від лікування, що проводилося (M±m, Ме)

Тривалість збереження симптомів	Основна група (n=80), дні	Група зіставлення (n=40), дні	Р
Відчуття паління і свербіння в оці	2,3±0,7	4,8±0,6	<0,05
Відчуття сторонньоготіла	2,5	3,9	<0,05
Світлобоязнь	2,6±0,4	4,1±0,3	<0,05
Біль при рухах очного яблука	2,2	3,8	<0,05
Набряк повік	2,7	4,7	<0,05
Гіперемія кон'юнктиви	4,2±0,3	5,9±0,4	<0,01
Набряк рогівки	3,1±0,4	4,8±0,3	<0,01
Тривалість хвороби	3,4±0,4	5,4±0,1	<0,001
Час епітелізації	2,1±0,1	4,3±0,2	<0,001

Примітка. Р – достовірність відмінностей між групами

Динаміка термінів регресії основних суб'єктивних і об’єктивних симптомів запального процесу у хворих обох груп на оці з ТЕР представлена в табл. 3. Ці дані свідчать про те, що якнайкращі результати в плані прискорення одужання, епітелізації рогівки і регресії запальних явищ були одержані у хворих основної групи, які одержували додатково інстиляції ліпофлавону. Так, час епітелізації при флюоресцеїновому тесті в основній групі скорочується в середньому в 2,1 рази, час реконвалесценції пацієнтів в основній групі був в 1,6 разів менше ніж в групі зіставлення. Одночасно зменшується тривалість збереження больових відчуттів і інших суб’єктивних скарг в порівнянні з групою зіставлення (табл.. 3).

При вивченні рівня цитокінів сльози у періоді реконвалесценції (через 1 тиждень) в основній групі хворих виявлене зниження рівня ФНПα до 109±2,1 пг/мл (P>0,05 по відношенню до норми), рівня IL-1β – до 101±1,6 пг/мл (P>0,05). Концентрація IL-4 істотно підвищувалася вище за норму - в 1,4 рази (P<0,01). Отже, у хворих основної групи рівень прозапальних цитокінів досягав показників норми, а протизапального – значно підвищувався (табл. 4).

Таблиця 4

Рівень цитокінів сльози у хворих на травматичну ерозію рогівки до та після лікування (M±m, Ме)

Імунологічні показники	Основна група (n=80)		Група зіставлення (n=40)
	до лікування	Після лікування	до лікування	після лікування
ФНПα, пг/мл	204±2,2***	109±2,1	202±2,3***	131±2,5*
IL-1β, пг/мл	187±2,0***	101±1,6	189±2,1***	124±2,4***
IL-4, пг/мл	26**	47,3**	27*	30

У групі зіставлення рівень ФНПα у сльозі травмованого ока в періоді реконвалесценції знижувався помірно і склав 131±2,5 пг/мл (P<0,05 по відношенню до норми), рівень IL-1β – 124±2,4 пг/мл (P<0,001). Концентрація IL-4 була знижена до 30 пг/мл (P>0,05) (табл. 4). Таким чином, у хворих на ТЕР при додатковому використанні ліпофлавону виявлено прискорення реконвалесценції, а також нормалізація цитокінового профілю сльози.

У періоді реконвалесценції у хворих основної групи в сльозі відмічене зниження рівня ЦІК в середньому в 1,9 рази (P>0,05по відношенню до норми). Спостерігалося також підвищення концентрації sIgA в 1,4 рази (P>0,05) і лізоциму в 1,3 рази (P>0,05); зниження титру антитіл до С-Ag в сльозі до 1:32 (табл. 5).

У пацієнтів з групи зіставлення в періоді реконвалесценції відмічено помірне зниження концентрації ЦІК до 1,8±0,02 г/л (P<0,01 по відношенню до норми). Виявлено незначне підвищення концентрації sIgA до 0,23 г/л (P<0,05), рівень лізоциму зберігався на колишніх значеннях. Середній геометричний титр антитіл в сльозі до С-Ag склав 1:64 (табл. 5).

Таблиця 5

Показники місцевого імунітету сльози у хворих на травматичну ерозію рогівки до та після лікування (M±m, Ме)

Імунологічні показники	Основна група (n=80)		Група зіставлення (n=40)
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після Лікування
ЦІК заг., г/л	2,31±0,02***	1,2±0,03	2,3±0,01***	1,8±0,02**
Лізоцим,мг/мл	0,9±0,04***	1,2±0,02	0,9±0,02***	0,9±0,04***
sIgA, г/л	0,19*	0,27	0,2*	0,23*
АТ до С-Ag	1:82***	1:32**	1:88***	1:64***

Рис. 3. Динаміка показників місцевого імунітету до та після лікування у хворих основної групи

У хворих основної групи значно (у 1,9 рази) зменшився рівень ЦІК та підвищився у 0,7 разів рівень лізоциму та sIgA (рис. 3). В той же час у хворих з групи зіставлення рівень лізоциму не відрізнявся від значень до лікування, а показники ЦІК та sIgA відрізнялися на 0,25 відносно періоду до лікування (рис. 4).

При диспансерному спостереженні протягом 1 року після травми встановлено, що в осіб основної групи, що одержували додатково ліпофлавон, не виявлено залишкових помутнінь рогівки, а також рецидивуючої ерозії рогівки. У той же час у 2 (5,0%) осіб з групи зіставлення виявлене залишкове крапкове помутніння рогівки, у 3 (7,5%) осіб протягом року спостерігалося виникнення рецидивуючої ерозії рогівки, що вимагало консервативного лікування.

Таким чином, додаткове використання ліпофлавону в комплексному лікуванні хворих на ТЕР сприяло прискоренню реконвалесценції, а також нормалізації показників місцевого імунітету ока в сльозі, що є патогенетично обґрунтованим.

Рис. 4. Динаміка показників місцевого імунітету до та після лікування у хворих групи зіставлення

ВИСНОВКИ