Реферат: Инфляция в Украине
В умовах досягнення позитивної відсоткової ставки особливо небезпечне створення зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей. Необхідний пошук тих комерційних банків, які сплачують вищий відсоток за депозити. За позитивної відсоткової ставки вигідніше нагромаджувати (зберігати) гроші, а не товарні запаси.
В умовах інфляції дуже небезпечне відвантаження продукції без попередньої оплати або гарантій такої оплати. Затримка з оплатою продукції покупцем інфляційно “проїдає” виручку від реалізації продукції, а за кредит взятий під сировину для виготовлення продукції, доводиться платити відсоток комерційному банку.
Запровадження системи обов’язкової застави під виданий кредит змушує не створювати зайві запаси сировини, готової продукції, а реалізувати їх навіть з збитками, оскільки несвоєчасне повернення кредиту теж загрожує банкрутством і продажом майна.
В умовах обмеження інфляції інтереси виживання (поповнення потреби в обігових коштах) мають бути вище інтересів поточного особистого споживання. Сьогодні можна направити більше прибутку на особисте споживання, а завтра його не буде зовсім,бо виробництво припинеться у зв’язку з нестачою обігових коштів, а банк не видасть кредитів з причини малої ймовірності його повернення.
Таким чином, не ліквідувавши падіння обсягів виробництва, ми не скасуємо чи не найголовнішого інфляційного чинника – зменшення товарного забезпечення грошей. Сьогодні маємо зробити вибір між контрольованою інфляцією та подальшим занепадом виробництва та соціальної сфери.
Будь-яка інфляція веде до зростання рівня цін. При цьому темпи зростання заробітної плати, як правило, відстають від темпів зростання цін, тому наслідком інфляції є зниження добробуту населення. Але особливо небезпечною є гіперінфляція.
Гіперінфляція виявляє руйнівну дію на економіку країни і веде до швидкого зубожіння народу і зростання безробіття. Стрімко зменшуються реальні доходи людей, практично знищуються заощадження. Закриваються підприємства, які не можуть витримати тягар швидкозростаючих витрат. Руйнується механізм заощадження грошей для виробничих інвестицій, адже в таких умовах вигідно бути боржником (“вартість” боргу стрімко зменшується) і невигідно давати в борг і нагромаджуват гроші. Банки ненадають кредити, а якщо надають, то не на тривалий час (кілька місяців) і під грабіжницькі проценти. Як наслідок, руйнується виробництво і торгівля. Країна “проїдає” своє майбутнє, знищуючи основу нормального зростання економіки. Гіпервисокі темпи інфляції в 1993 році, яка супроводжувалася падінням обсягів виробництва, товарообороту, капіталовкладень, погіршенням стану державних фінансів тощо, призвели до кризи грошово-кредитної сиситеми України. Макроекономічні показники досягли значень, які цілком можливо порівнювати з певними показниками світової економічної кризи 30=х років нашого століття.
Таблиця 4. Порівняльна таблиця макроекономічних показників
| №№ п/п | Макроекономічні показники | Світова економічно криза, 1929-1933 рр. | Україна, І півріччя 1993 р. – І півріччя 1994 р. |
| 1. | Обсяг промислового виробництва, % | -46,0 | -36,0 |
| 2. | Зовнішньоторговий обіг, % | -67,0 | -35,0 |
| 3. | К-сть безробітних, % | 25,0 | 30,0 |
| 4. | Реальні доходи населення, % | -58,0 | -100,0 |
Гострота кризового стану функціональної економіки змусила уряд та НБУ докорінно змінити свою політику. Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну. У 1994 році монетарна політику НБУ будувалася орієнтуючись на приборкання інфляції.
Ще наприкінці 1993 року було запровадженно ряд заходів по стримуванню зростання грошової маси в обігу. Якщо в IV кварталі 1993 року середньомісячні темпи інфляції становили 66,4% то в І кварталі 1994 року темпи інфляції було знижено до 12,4%, а в ІІ кварталі – до 5%.
У 1995 році темпи інфляції продовжували знижуватися з 21,2% у січні до 4,6% у серпні з традиційним для України осіннім підвищенням у вересні до 14,1%, 9,1 % у жовтні.
Зниження темпів інфляції створило підставу до зменшення облікової ставки НБУ, що теж є одним з внструментів грошово-кредитної політики. Адже це повинно було забезпечити вплив на баньківську систему і стати підгрунтям для зменшення процентних ставок за комерційними банківськими кредитами.
Незважаючи на те, що вже в січні 1994 р. рівень інфляції істотно знизився (з 90,8% у грудні 1993 р. до 19,2% в січні 1994 р.) НБУ утримувало облікову ставку на рівні 20% на місяць, з середини 1993 року. Починаючи з січня 1994 рівень позичкового процента набув позитивного значення, яке зберігалося до жовтня 1994 року.
За умов рестрекційної кредитної політики це призвело до випереджаючого зростання залишків вільних коштів в комерційних банках на корреспондентських рахунках НБУ: за 3 квартали вони зросли приблизно у 20 разів. Політика дорогих грошей сприяла нагромадженню населенням грошей, зменшенням швидкості їх обігу.
Беручи до уваги позитивні результати впроваджувальної політики слід визнати, що вона мала тактичний характер. Рестриктивна політика, або політика стримання, яка базується на заходах по скороченнях видатків бюджету, обсмеження грошової емісії та позичкового проценту, здатна стримати “пікові навантаження” темпів інфляції. Її впровадження дозволило досягнути зовнішнього зменшення темпів інфляції, проте її глибинні причини було ліквідовано. Саме тому в подальше додержання жорсткої монетарної політики призвело до ряду негативних наслідків.
Зазначена рестрикційна політика знайшла відображення у різкому загостренні платіжної кризи і погіршенні фінансового стану підприємств - клієнтів банків. Сума боргів підприємств лише галузям енергозабезпечення досягла у 1994 році 42 трлн.крб. Середня абсолютна ліквідність підприємств скоротилась з 24,5 до 8%. Це означало, що борги підприємств у 12 разів перевищували наявність коштів на рахунку підприємств, формально це свідчить про масове банкрутство. Зазначені процеси призвели до того, що ці вільні, але дорогі гроші, незнайшли свого повного застосування. Платіжна криза загрожувала банкрутством пілприємствам України. Ці негативні процеси протягом 1995 року призвели до появи пропозицій подальшого здійснення понад встановлених Національним банком України лімітів, додаткової грошовокредитної емісії. Обумовлено це було практичною необхідністю. Взаємозв’язок між грощовою масою “М” та грошовою базою “В” такий:
М = m x B ,
де m – мультиплікатор збільшуючого ефекту, при зміні розміру обов’язкових банківських резервів.
m = 1/R,
де R – норма банківських резервів.
А тому можливе застосування принципу збільшення грошової маси за ефектом мультиплікатора шляхом регулювання банківських резервіви замість простої грошовокредитної емісії. Якщо політика регулювання банківських резервів використовується порівняно тривалий час, вона може значною мірою зняти потребу в грошовій емісії, оскільки обсяг грошової маси може регулюватися через розмір банківських резервів. (Табл.4)
Таблиця 4. Динаміка облікової ставки НБУ та темпів інфляції в Україні
| Період часу | Облікова ставка НБУ, % | Темп інфляції до попереднього місяця, % | Співвідношення між обліковою ставкою та темпом інфляції, % ( + , - ) | |
| на рік | на місяць | |||
| 1994 | ||||
| Жовтень: | ||||
| 01.10 – 25.10 | 140.0 | 11.7 | 122.6 | -10.9 |
| 26.10 – 01.11 | 300.0 | 25.0 | 122.6 | 2.4 |
| Листопад: | 300.0 | 25.0 | 172.3 | -47.3 |
| Грудень: | ||||
| 01.12 – 11.12 | 300.0 | 25.0 | 128.4 | -3.4 |
| 12.12 – 31.12 | 252.0 | 21.0 | 121.2 | -0.2 |
| 1995 рік | ||||
| Січень | 252.0 | 21.0 | 118.1 | -2.9 |
| Лютий | 252.0 | 21.0 | 111.4 | 9.6 |
| Березень | ||||
| 01.03 – 09.03 | 252.0 | 21.0 | 111.4 | 9.6 |
| 10.03 – 28.03 | 204.0 | 17.0 | 111.4 | 5.6 |
| 29.03 – 01.04 | 170.0 | 14.2 | 111.4 | 2.8 |
| Квітень | 170.0 | 14.2 | 105.7 | 8.5 |
| Травень | 96.0 | 8.0 | 104.6 | 3.4 |
| Червень | 96.0 | 8.0 | 104.8 | 3.2 |
| Липень | ||||
| 01.07 – 14.07 | 96.0 | 8.0 | 105.2 | 2.8 |
| 15.07 – 01.08 | 60.0 | 5.0 | 105.2 | -0.2 |
| Серпень | ||||
| 01.08 – 20.08 | 60.0 | 5.0 | 104.2 | 0.8 |
| 21.08 – 31.08 | 70.0 | 5.8 | 104.2 | 1.6 |
| Вересень | 70.0 | 5.8 | 114.2 |
К-во Просмотров: 360
Бесплатно скачать Реферат: Инфляция в Украине
|