3. сформулювати аргументовані пропозиції щодо регулювання інфляційних очікувань.

1 Природа інфляційних очікувань

1.1 Поняття інфляції та інфляційних очікувань.

Інфляція – це підвищення загального рівня цін, або, що больш точно, переповнення каналів обігу грошової маси понад потребами товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці та відповідно зростання товарних цін [6].

Але таке розуміння інфляції не можна важати повним. Інфляція, що хоч і виявляється лише в зростанні цін, не є лише грошовим явищем. Інфляція – це соціально-економічне явище, що породжується диспропорціями відтворення в різних сферах ринкового господарства. Одночасно, інфляція – одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки у всіх країнах світу.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають стабільність своєї купівельної здатності. Деякі російські вчені додають до цього переліку ще й золото, надаючи йому роль всезагального еквіваленту.

З теоретичної точки зору інфляція – це дисбаланс між сукупним попитом та сукупною пропозицією. В своїй теорії послідовники Д. Кейнса пояснюють настання інфляції надмірним попитом при повній зайнятості, а неокласики, навпаки, зростанням видатків виробництва, тобто пропозицією. Тобто виділяються дві альтернативні концепції: інфляція попиту та інфляція пропозиції (видатків).

Інфляція пропозиції означає зростання цін внаслідок збільшення видатків виробництва. Джерелом зростання видатків є держава, профспілки та фірми. Наприклад, в умовах зростання цін профспілки вимагають підвищення заробітної плати, що спричиняє спіраль “ціни - зарплата”.

Загальне підвищення рівня цін пов’язується різними школами в сучасній економічній теорії також із зміною структури ринку в ХХ сторіччі. Сучасний ринок – це в значній мірі олігополістичний ринок. А олігополіст має в деякій мірі владу над ціною І якщо навіть олігополії не першими почали “змагання цін”, вони зацікавлені в її підтримці та посиленні.

В залежності від того, яких форм набуває нерівновага попиту та пропозиції, розрізняють відкритий та прихований види інфляції [4].

Відкрита інфляція характерна для економіки з вільним ціноутворенням, і є хронічним зростанням цін на товари та послуги. Її механізмом є механізм адаптивних інфляційних очікувань, що базується на деформації психології покупців. Спостерігаючи зростання цін, покупці намагаються передбачити, наскільки подорожчають товари, і нарощують поточний попит на шкоду заощадженням, а це, в свою чергу, скорочує обсяг кредитних ресурсів, що шкодить зростанню капіталовкладень, виробництва та пропозиції.

Прихована інфляція є характерною для економіки з регульованими цінами (і, можливо, заробітною платою). і виявляється в товарному дефіциті, погіршенні якості продукції, вимушеному накопичуванні грошей, розвитку тіньової економіки, бартерних угод. Прихована інфляція також виникає внаслідок підтримання державою товарних цін нижче цін рівноваги попиту та пропозиції (різноманітні “коридори”), при якій гроші перестають бути всезагальним купівельним засобом та мірою розподілення товарів та послуг. Цей вид інфляції дуже небезпечний, так як веде до руйнування ринкового механізму.

Інфляційні очікування є досить небезпечним явищем для економіки. Вони виникають при інфляції, що підтримує сама себе. Населення та господарські суб’єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами, очікуючи їх швидкого подорожчання, таким чином провокуючи швидке підвищення цін на товари, що зненацька отримали підвищений попит. Виробники ж очікують підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладаючи в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі, розкручуючи тим самим маховик інфляції. Таким чином виробники та покупці вбезпечують себе від наслідків інфляційних процесів, але тим самим прискорюють інфляцію. Живий приклад таких інфляційних очікувань можна було спостерігати кілька років тому, коли ціни росли в декілька разів швидше, ніж зарплата, населення намагалось придбати товари, що наступного дня ставали дорожчими, а виробники підвищували ціни та скорочували обсяг виробництва, збільшуючи інфляційний рівень [12].

Вчені виділяють декілька видів інфляційних очікувань. Інфляційні очікування поділяються на очікування покупців та очікування виробників, що мають різну природу та різні механізми дії. Крім того, існують адаптивні, раціональні, перспективні очікування.

Адаптивні очікування передбачають пристосування до існуючого рівня інфляції. Адаптивні інфляційні очікування стримують вихід країни з інфляційного тиску, так як вони викликають ажіотажний попит, а він піднімає рівень товарних цін. Такі очікування в основному постійні, тобто суб’єкти не змінюють свою думку про хід інфляції і притримуються однієї і тієї ж політики по відношенню до інфляційних процесів. Такі очікування мають місце, коли ситуація на ринку більш-менш відома та немає спонукань до зміни ситуації, що склалася. Адаптивні очікування порівняно легко передбачити та оцінити. Перспективні ж інфляційні очікування передбачають зміну суб’єктами ринку своїх оцінок та дій. Такі очікування мають місце, коли ситуація на ринку часто змінюється. Суб’єкти ринку намагаються застрахуватись від можливих стрибків цін, і в них виникають несприятливі для ринку перспективні очікування. При цьому можуть виникнути непередбачені очікування, що може спричинити прискорення інфляційних процесів.

Головною рисою раціональних очікувань є розумно обгрунтований облік ринковим суб’єктом різних економічних параметрів, що бере до уваги дії інших ринкових суб’єктів. На жаль, більшість інфляційних очікувань на українському ринку не можна назвати раціональними. В більшості випадків підприємцями береться до уваги фінансовий стан власного підприємства, без урахування інших економічних параметрів. Це відбувається через невміння правильно оцінювати ситуацію на ринку. В різних умовах можуть бути раціональними як адаптивні очікування, коли зберігається орієнтація на них основної маси ринкових суб’єктів, так і перспективні очікування у випадку масової зміни суб’єктами ринку своїх оцінок. Останній процес важко піддається обліку та може породжувати в однієї частини суб’єктів раціональні, а в іншої нераціональні очікування, в залежності від їх оцінки ринкової ситуації. Але в будь-якому випадку нераціональні перспективні інфляційні очікування найбільш небезпечні для економіки [10].

Адаптивні та перспективні очікування часто називають стабільні та нестабільні. Нестабільні інфляційні очікування частіше всього виникають на початку і в середині інфляційних періодів. Оцінка інфляційної ситуації суб’єктами ринку весь час змінюється внаслідок нестабільної ситуації на ринку. Стабільні інфляційні очікування мають місце звичайно вже, коли інфляційні процеси зменшуються, йдуть на спад. В цьому випадку оцінка суб’єктами ринку більш-менш стабільна, ці інфляційні очікування легше передбачити і вони мають не такі руйнівні наслідки.

1.2 Інфляційні очікування як одна з причин зростання цін.

Зростання цін може бути пов’язане з перевищенням попиту над пропозицією, але така диспропорція в багатьох випадках не є інфляцією. Також незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть змінюватись внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних та сезонних коливань, структурних зсувів в системі відновлення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації та ревальвації грошової одиниці, зміни кон’юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв’язків, стихійного лиха тощо. Тому особливо важливо зазначити саме інфляційні причини зростання цін, а саме: диспропорційність, інфляційно небезпечні інвестиції, відсутність чистого вільного ринку та досконалої конкуренції, “імпортована інфляція”, інфляційні очікування.

За помірної інфляції ціни ростуть швидше, ніж заробітна плата. Ця обставина закріплює стимули підприємницької діяльності. Інфляція є небезпечною для економічного розвитку. Вона починає сама себе підштовхувати, збільшуючи інфляційну хвилю. Це відбувається по багатьом причинам, однією з яких є адаптивне інфляційне очікування.

Населення очікує подальшого підвищення цін і тому збільшує свої покупки, не роблячи грошових заощаджень. Це призводить до зростання сукупного попиту, а він, відповідно, до зростання цін. Інфляція зростає, що веде до поглиблення інфляційних очікувань (рис.1). Взагалі підвищення сукупного попиту має стимулювати економіку, але не у випадку інфляційних очікувань.

Виникнувши, інфляція швидко розповсюджується на всі галузі, пов’язані між собою взаємними поставками. Інфляція вважається небезпечною хворобою ринкової економіки. Інфляцію досить важко зупинити, навіть якщо зникають економічні причини її виникнення, що пов’язано з інфляційними очікуваннями, а конкретно з інертністю психологічного настрою, що сформувався раніше. Покупці, що пережили інфляцію, ще довго здійснюють закупівлі “Про всяк випадок”.

Багато вчених в країнах Заходу і в нашій країні виділяють окремо фактор інфляційних очікувань, підкреслюючи, що подолання інфляційних очікувань населення та виробників є найважливішою (якщо не головною) задачею антиінфляційної політики. Інфляційні очікування є головним чинником зростання цін. Це пояснюється таким чином. Інфляційні очікування є одним з чинників інфляції, причому таким, що переживає саму інфляцію [13]. В результаті процес інфляції в різних його проявах має не випадковий характер, а досить стійкий. До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, збезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості в створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками за умов падіння зацікавленості, в очікуванні підвищень цін на продукти. В умовах підвищення цін погіршуються умови життя переважно у представників соціальних груп з твердими прибутками (пенсіонерів, службовців, студентів, прибутки яких формуються за рахунок держбюджету). Таким чином, інфляційні очікування зростання цін спричиняють їх ще більше зростання.

Темпи приростів рівня цін в короткостроковому періоді мають певну інерційність, або мають очевидний часовий тренд. Під інерційністю в даному випадку розуміється наявність стійкої залежності поточної інфляції від попередніх значень темпів приросту. Часовий тренд передбачає очевидну тенденцію до зниження або зростання темпів приросту цін з випадковим характером коливань.

При оцінці майбутньої інфляції економічні агенти користуються переважно адаптивними очікуваннями, так як саме ці очікування легко передбачити, та вони є головною основою для неухильно зростаючих цін та інфляції.

1.3 Наслідки інфляційних очікувань: вплив на фінансові процеси

Інфляційні очікування спричиняють посилення інфляції. Тому доцільно спочатку визначити наслідки інфляції, а потім у зв’язку з ними відповідно і наслідки інфляційних очікувань.

Головними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцii є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальної процентної ставки на капiтал.

Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливає на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв’язку мiж цiнами i обсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попиту збiльшує i цiни, i обсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii, перемiщуючи вгору криву сукупноi пропозицii, пiдвищать цiни i зменшать обсяг виробництва.

Серйознi загрози для нацiональної економiки, що створює iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй прояв. У разi iнфляцii витрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоi торгiвлi перш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнi ринки, якщо цiни та витрати в цих країнах зростають швидше, нiж в iнших країнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiї цiн тiсно пов’язана з питаннями збереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках.

Інфляційні очікування мають великий вплив на стан інфляційних процесів. Інфляційні очікування можуть посилити інфляцію, чи навпаки (що трапляється значно рідше) послабити інфляційні процеси.

Також інфляційні очікування спричиняють вплив на всі сфери економіки. Так, перспективи розвитку ринку довгострокових приватних облігацій в великій мірі визначаються характером фінансової стабалазації економіки та станом інфляційних очікувань. Справа в тому, що саме довгострокові облігації, діючи вапродовж великого терміну, підлягають великому впливу з боку інфляційних очікувань. В залежності від цього змінюється ставка прибутку на такі облігації, що може не кращим чином відобразитись на економічному стані. Інфляційні очікування спричиняють зміну процентних ставок. Довгострокові норми проценту можуть знижуватись тільки якщо відбувається зменшення інфляційних очікувань, що трапляється не часто. Скоріше зараз можна спостерігати збільшення інфляційних очікувань. Так, в 1993 році, коли темпи інфляції були шалені, непередбачені перспективні інфляційні очікування наростали. Потім темпи інфляції пішли на спад. Як слід було чекати, інфляційні очікування ще тримались деякий час, потім знизились. В 1999 році слід чекати нового зростання інфляційних очікувань, вже адаптивних, але від цього не менш небезпечних для економіки. Тому що в результаті дії інфляційних очікувань інфляція набуває самопідтримки.

1.4 Механізм дії інфляційних очікувань