Реферат: Інформаційна політика України

На ринку GSM-зв’язку України лишаються поки що ті ж самі гравці, однак їхні позиції змінилися. Лідером (не за обсягами доходів, а за чисельністю абонентів) стала компанія “Київстар GSM”, що за рік спромоглася збільшити кількість своїх клієнтів майже в четверо.

Наведемо деякі дані, які показують розповсюдженість операторів в Україні (табл. 1)

Табл. 1

Показники системи мобільного стільникового

електрозв’язку в 2001 р.

Оператор	Стандарт	Виділена номерна ємкість за 2001 р.	Трафік міжнародного зв’язку, тис. тар. хв. За 2001 р.
UMC	GSM-900 NMT-450 EWSD DX-200-MTX	20000	11234,7
Київстар	GSM-900 AXE-10	4500	12038,1
DCC	D-AMPS-800 AXE-10	16500	660,0
Голден Телеком	GSM-1800 (DCS-1800) EWSD	62000	12325,6
УРС (Українські радіосистеми)	GSM-900	20	939,0

Як свідчать дані таблиці, існуючий етап застосування сучасної абонентської системи радіодоступу навіть для мобільного зв’язку в Україні можна охарактеризувати як початковий, а кількість абонентів як мізерну.

Діаграма 1 показує яку частку на ринку (задіяна ємкість) займають кожний з операторів мобільного зв’язку:

1- UMC

2- Київстар

3- DCC

4- Голден Телеком

5- УРС (Українські радіосистеми)

Для України вже тривалий час (а в нинішніх умовах особливо) суттєвою причиною низької щільності забезпечення населення телефонним зв’язком (20 телефонів на 100 осіб), порівнюючи із західноєвропейським рівнем (40-50 телефонів на 100 осіб), є проблема “останньої милі”, важливим засобом вирішення якої може бути створення достатньо розгалуженої мережі абонентського радіодоступу. Це перш за все необхідно для місцевостей з низькою щільністю населення (сільські райони, віддалені приміські селища і т. п.).

Національна система інформаційних ресурсів

Проаналізуємо особливості розвитку в Україні ринку інформаційної продукції.

Науково-технічні та економічна інформація на Заході вже давно приділяється велика увага, насамперед з боку державних органів, котрі надають належну підтримку процесам її узагальнення та інтеграції на рівні національних закладів, створюваних для виконання цих функцій.

Не залишилась осторонь й Україна. Останніми роками на її теренах виник та розвивається ринок інформаційної продукції, розширюється підприємництво у цій галузі. Збільшився обсяг фінансування наукових та науково-технічних розробок. Приведемо деякі дані розподілу обсягу фінансування за джерелами фінансування (табл. 2)

Табл. 2

Розподіл обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелом фінансування

(у фактичних цінах; млн. грн.)

1998	1999	2000
Всього	1260,9	1554,1	2046,3
у тому числі за рахунок держбюджету	363,0	428,2	614,5
власних коштів	39,2	62,0	61,3
коштів замовників вітчизняних	494,1	597,6	785,8
іноземних держав	291,1	359,7	477,1
інших джерел	73,5	106,6	107,6

Уже, сформовано, принаймні, п’ять секторів інформаційного ринку, які відрізняються специфічним колом споживачів та домінуючими видами інформаційних послуг:

1. Ділова інформація – оперативні та аналітичні дані про економічну кон’юнктуру:

· Біржова та фінансова інформація (кон’юнктура на біржі, курси валют, кредитні ставки, інвестиції, ціни, ринки товарів і капіталів тощо);

· Статистична економічна інформація (статистичні і соціологічні дані, прогнози, оцінки);

· Комерційна інформація про учасників ринку (персоналії, фінансовий стан підприємств, виробнича та комерційна політика, ціни на товари та послуги, зв’язки, укладені та плановані угоди тощо);

· Оперативні новини про події на ринку.

2. Правова інформація:

· Інформація про правові умови господарчої діяльності (документи, консультації, довідки, послуги з реєстрації, ліквідація та приватизація підприємств);

· Інформація про правові умови соціального захисту населення, юридичне консультування.

3. Політико-аналітична інформація та політична реклама (інформування владних структур і громадськості):

· Політологічні аналізи, прогнози, дані соціологічних досліджень (аналіз соціально-політичної ситуації, тенденції еволюції внутрішньої та зовнішньої політики, зміни у владних структурах, політологічні прогнози);

· Політична реклама й організація виборчих кампаній (презентація політичних програм, іміджмейкерство, формування громадської думки).

4. Інформація для фахівців:

· Науково-технічна інформація (пріоритети, перспективи розвитку науки і техніки, патенти, реферати, огляди, бібліографія, переклади, першоджерела);

Більш детальніше розглянемо сферу науково-технічних робіт і інновацій. На протязі останніх років ми спостерігаємо тенденцію до збільшення обсягу наукових та науково-технічних робіт (табл. 3). Увага приділяється таким напрямам як фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробки та науково-технічні послуги. Збільшення обсягів призвело до збільшення витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт (табл. 4).

Проходить процес інформатизації суспільства. Прикладом є забезпечення організацій і підприємств засобами обчислюваної техніки, а особливо персональними ЕОМ (графік 1).