Реферат: Информационный маркетинг

1.5. Об’єкти і суб’єкти інформаційного маркетингу

Зростання інформаційних потреб суспільства, спрямованих на отримання повної, достовірної та своєчасної інформації, створює передумови для розвитку виробництва інформаційних і програмних продуктів і послуг. Необхідно звернути увагу на специфіку інформаційного виробництва, що випливає з особливостей предмета, знарядь, процесу, умов праці тощо. У життєдіяльності людини є єдиний вид ресурсу, який не можна вичерпати, — це інформаційні ресурси.

З’ясуйте, чому стало необхідним виокремлення маркетингу ін­формаційних продуктів і послуг із загальної концепції маркетингу товарів масового попиту і товарів виробничого призначення.

Нагадаємо, що в інформаційному виробництві діють основні принципи маркетингу:

· ретельне всебічне вивчення ринку, попиту, смаку та побажань споживачів;

· пристосування виробництва до вимог ринку, виробництво лише тих товарів, що відповідають попиту;

· вплив на ринок і попит в інтересах фірми.

Термін «інформаційний маркетинг» , який ми вживатимемо, означає використання принципів маркетингу в діяльності з комерційного розповсюдження інформації, або «маркетинг в інформатиці».

Комплекс способів маркетингу в інформатиці:

· вивчення інформаційного ринку;

· виявлення нових споживачів та їхніх потреб, які постійно змінюються;

· виявлення засобів створення ефективних каналів реалізації інформаційних продуктів і послуг;

· проведення комплексних рекламних кампаній із системою відповідних організаційних служб та методів управління в інформаційних структурах.

Мета інформаційного маркетингу — знайти відповідність між можливостями інформаційних структур і потребами споживачів цільового ринку.

Завдання інформаційного маркетингу полягає в тому, щоб залучити якомога більшу кількість покупців (користувачів) і продати кожному з них максимальну кількість інформаційних послуг відповідно до їхніх потреб.

Особливістю інформаційного маркетингу є те, що інформаційні потреби не завжди чітко усвідомлюються самими покупцями і не чітко визначені у певні моменти, тому необхідною є значна просвітницька робота зі споживачами інформаційних продук­тів і послуг, представлених фірмою.

Основні правила інформаційного маркетингу, запропоновані С. Арнольдом, враховують саме ці аспекти відносин між продавцем і покупцем на інформаційному ринку. Необхідно дотримуватись їх у своїй діяльності.

Маркетингова діяльність інформаційних структур повинна забезпечувати:

· одержання достовірної і своєчасної інформації про кон’юнктуру ринку (структуру та динаміку попиту на інформаційні продукти і переваги споживачів);

· можливість удосконалення споживчих властивостей та номенклатури інформаційних продуктів і послуг для більш повного задоволення споживачів порівняно з конкурентами;

· необхідний вплив на споживача, попит, ринок для забезпечення максимального контролю за сферою реалізації.

Маркетингові функції інформаційних фірм:

· аналітичні — систематичний комплексний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ фірми, кон’юнктури ринку;

· рекламно-збутові — формування попиту, організація просування та збуту продукції, формування цінової політики;

· планові — планування асортименту підприємства та збутові операції;

· управлінські та контрольні — системне управління маркетинговою діяльністю, контроль виконання маркетингових планів і рішень та оцінка їх ефективності.

Існують такі види маркетингу: конверсійний, стимулюючий, розви­ ваючий, ремаркетинг, синхромаркетинг, підтримуючий, демаркетинг, протидіючий, конфліктний, місіонерський, вірусний, бенчмаркінг.

Треба звернути увагу на ті види маркетингу, які найчастіше використовуються в інформаційному бізнесі, на їх особливості, відмінності, завдання, заходи. Наприклад, місіонерський маркетинг є обов’язковим для нових інформаційних продуктів і послуг, а вірусний маркетинг взагалі є інтернетівським винаходом [3].

Один з нових напрямів розвитку маркетингу — бенчмаркінг (еталонне зіставлення), який використовується як інструмент дослідження, метод порівняння, функція підприємництва, пов’язана з усіма напрямами бізнесу [12]. Це не конкурентне зіставлення результатів дослідження ринку певних продуктів, а процес постійного дослідження з урахуванням найкращих практичних досягнень, які забезпечують найвищу конкурентоспроможність, і використовуються у подальшому як еталони. Це свого роду постійна легалізована маркетингова розвідка, причому бенчмаркінг може бути міжнародний, національний, міжгалузевий, галузевий і т. ін.