Реферат: Інтегрований захист озимої пшениці
На базі звичайної і прогресивної технологій формується перспективна технологія, яка передбачає впровадження на перспективу. До складу перспективних технологій відносяться індустріальна (промислова) та інтенсивна.
У зерновому господарстві продуктивність землі та праці залежить від вирішення трьох основних проблем: інтенсифікації, індустріалізації і організації виробництва, що може бути вирішено при впровадженні відповідних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Індустріальна (промислова) технологія означає прогресивну машинну технологію, засновану на системі машин, що відповідають сучасному рівню і забезпечують комплексну механізацію вирощування сільськогосподарських культур. Застосування індустріальних технологій можливо тільки при умові вирощування високопродуктивних сортів, впровадження сучасної техніки, використання ефективних добрив, пестицидів. Повна комплексна механізація виробничих процесів у таких умовах стає об'єктивною необхідністю і вирішальним фактором підвищення продуктивності сільськогосподарських культур.
Проте для одержання високих і сталих урожаїв високоякісної продукції поряд з зазначеними необхідно виконувати такі вимоги: враховувати в повному об'ємі можливості конкретних ґрунтово-кліматичних умов, продуктивність сортів, біологічні особливості і вимоги рослин до умов зовнішнього середовища, підвищувати родючість ґрунту, застосовувати інтегровану систему захисту рослин від бур'янів, хвороб і шкідників. Все це може бути забезпечене лише на основі інтенсифікації виробничих процесів при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Пшениця — холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі 1-2°С. Для одержання дружних сходів під час сівби повинна бути температура 14-16°С. Якщо ж вона 25°С і вища, то формуються слабкі проростки з тонкими корінцями, які дуже уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують узимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°С, а високо морозостійких сортів — до мінус 19-20°С. Загартуванню сприяють сонячна погода у передзимовий період протягом 12-14 днів і посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин — на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні ґрунту. Дуже шкідливі перепади температури ранньою весною, коли вже почалося відростання рослин і температура вдень підвищується до плюс 5-10°С, а вночі знижується до мінус 8-10°С.
Пшениця вимоглива до вологи. Протягом вегетації вологість ґрунту повинна бути в межах 65-75% НВ і не знижуватися до рівня вологості розриву капілярів, тим більше до вологості в`янення рослин. При вмісті у 10-сантиметровому верхньому шарі ґрунту доступної рослинам вологи менше 10 мм сходи з`являються із запізненням і зріджені, Дефіцит вологи в фазі кущення зменшує загальну кущистість, у фазі трубкування — продуктивну кущистість, у колосінні — цвітіні — озерненість колоса, під час формування і наливу зерна — дрібнозерність і щуплість зерна. Транспіраційний коефіцієнт пшениці — 320-450. Він знижується при внесенні достатньої кількості фосфорно — калійних добрив, які сприяють розвитку кореневої системи та роздрібному — азотних добрив.
Вибаглива до світла. Хмарна погода восени спричиняє неглибоке залягання вузла кущення та погане загартування, внаслідок чого знижуються морозо- і зимостійкість; весною — вилягання; при наливі зерна — вміст білка в зерні.
Вимоглива до ґрунтів. Добре вдається на окультурених структурних ґрунтах середнього механічного складу. Кращими є чорноземні, каштанові та сірі лісові ґрунти. Високі врожаї можна одержувати на окультурених дерново-підзолистих ґрунтах при застосуванні підвищених норм органічних і мінеральних добрив, сидератів, вапнуванні, поглибленні орного шару, усуненні надмірного зволоження. Погано росте на солонцюватих ґрунтах, солодях, легких піщаних, важких за механічним складом глинистих ґрунтах, які запливають, де під час вегетації застоюється вода.
Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд — на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основна причина цього — прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни.
Весною обробіток чорного пару починають із "закриття" вологи боронами БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на глибину 10-12 см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях — на глибину 12-14 см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять у міру появи бур`янів із поступовим зменшенням глибини на 1-2 см. Не слід зловживати частими культиваціями. Потрібно максимально застосовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки бур`янів знаходяться в стадії "білої ниточки" під поверхнею ґрунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегату. Якщо поле забур`янене багаторічними бур`янами, щоб зменшити втрати вологи, доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань, обробивши поле гербіцидами
Для вирощування товарного зерна слід використовувати кондиційне насіння категорії РН-1-3, яке має лабораторну схожість не нижчу 92%, чистоту — не менше 98%, силу росту — понад 80%, масу 1000 зерен — більше 40 г. Важливо, щоб насіння було не лише добре очищене, а й розсортоване на фракції за величиною. Вирівняне насіння з меншою масою 1000 зерен забезпечує вищу врожайність, ніж невирівняне з більшою масою 1000 зерен. З невирівняного насіння розвиваються різні за силою рослини. Слабші з них пригнічуються і гинуть взимку й під час весняно-літньої вегетації. До невирівняного насіння важко підібрати оптимальну глибину загортання, норму висіву. Насіння, вирощене в рік сівби, особливо у західних і північних регіонах, перед сівбою слід протягом 3-5 діб прогріти проти сонця для фізіологічного дозрівання, підвищення енергії проростання, сили росту і схожості.
Сіяти пшеницю необхідно у такі строки, щоб до зими рослина сформувала добре розвинений вузолкущення і мала 2-4 пагони. На Поліссі це 5-15 вересня, у Лісостепу — 10-20, в Степу — 15-30, у Криму — 20 вересня-10 жовтня. Після кращих попередників потрібно сіяти в другій половині оптимальних строків, після гірших — у першій. Сорти з високою енергією кущення, як наприклад Миронівська 33, Поліська 90, Поліська 97, треба сіяти пізніше, ніж сорти з нижчою енергією кущення.
3. ФІТОСАНІТАРНИЙ СТАН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ
3.1. До сходів
Бур’яни (особливо кореневищні, коренепаросткові), багатоїдні комахи-фітофаги, яйця та личинки хлібних жуків і коваликів, борошниста роса, шведська муха.
3.2. Сходи
Цикадки, личинки турунів (жужелиць),злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні, коренепаросткові, малорічні), дротяники.
3.3. Кущення осіннє
Цикадки, личинки турунів (жужелиць),злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні, коренепаросткові, малорічні), мишоподібні гризуни, борошниста роса
3.4. Фаза осіннього кущення ( II етап органогенезу) та протягом зими
Полівки та мишоподібні гризуни, Цикадки, личинки турунів (жужелиць), дротяники , бур’яни (особливо кореневищні та коренепаросткові).
3.5. Відновлення весняної вегетації
Хлібна жужелиця, пшенична муха, опоміза, озима муха, дротяниками.
3.6. Весняне кущення ( III етап органогенезу)
Личинки злакових мух, клопа шкідливої черепашки, гусениці злакової листовійки, Цикадки, личинки турунів (жужелиць), злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні та коренепаросткові)
3.7. Фаза виходу в трубку ( IV — VII етапи органогенезу)
Борошниста роса, клоп шкідлива черепашка, гусениці злакової листовійки, личинки злакових мух, бур’яни (особливо кореневищні та коренепаросткові), іржасті хвороби, церкоспорульозна коренева гниль, цикадки
3.8. Фаза колосіння — цвітіння ( VIII — IX етапи органогенезу)
Борошниста роса, іржаста хвороба, септоріоз, гельмінтоспоріозна плямистість, фузаріоз, п’явиці.
3.9. Фаза формування зерна ( X етап органогенезу)
Злакові попелиці, хлібні жуки, злакові трипси, личинки клопа – шкідливої черепашки, імаго жужелиць, фузаріоз колоса, іржасті хвороби
3.10. Закінчення формування - наливання зерна ( X — XI етапи органогенезу)
клоп-черепашка, інші види клопів, попелиці, хлібні жуки, хлібна жужелиця, злакові трипси.
3.11. Достигання — повна стиглість зерна ( XII етап органогенезу)
Клоп-черепашка , хлібна жужелиця, фузаріоз.
Шкідники озимої пшениці
Велика злакова попелиця (Macrosiphum (Sitobion) avenae F.)
Безкрилі живородні попелиці, які живуть на різних рослинах з родини злакових. Забарвлення тіла від жовтувато-зеленого до оливково-сірого і брудно-червонуватого. Довжина тіла 2- 2,6 мм. Безкрилі живородні самки від 3 до 3,6 мм довжиною. Забарвлення їх вусиків та сокових трубочок світліше.
Живе відкрито на стеблах, листях. Тримається поодиноко або невеликими групами, але ніколи не утворює щільних колоній, як інші види злакових попелиць, дуже рухливі.
Жук-хрестоносець (Anisoplia agricola Роda)
Жук довжиною 10,5-13 мм. Тіло й кінцівки чорні, з металево-зеленим блиском.
У посушливі роки личинки можуть пошкоджувати сходи цукрових буряків. Літ жуків у червні - липні.