Реферат: Інтелектуальна власність

2. Державне управління інтелектуальною власністю.

Передусім слід підкреслити, що будь-яке регламентування твор­чої діяльності, якою є саме інтелектуальна діяльність, об'єктивно не припустиме. Творчий процес людини поки що регулювати тим чи іншим чином неможливо. Тому може йтися лише про управлін­ня у сфері суспільних відносин, що складаються в процесі створен­ня, використання, поширення та захисту результатів інтелектуаль­ної діяльності.

Основні засади державного управління інтелектуальною діяль­ністю визначаються Конституцією України. Держава забезпечує вільний і всебічний розвиток особистості (ст. 23). Кожен має пра­во на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35). Конституція Ук­раїни надає кожному, хто проживає в її межах, право володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Також кожному держава гаран­тує свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, а також захист авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різ­ними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може їх використовувати або поширювати без згоди особи, яка має право на зазначені результати, за винятками, встановленими законом.

Держава всіляко сприяє розвиткові науки та будь-якій іншій інтелектуальній діяльності. За Конституцією України, відповідно до п. 6 ст. 85, Верховна Рада України затверджує програми науково-технічного розвитку в державі. Що стосується інших видів інтелек­туальної діяльності (наукова, літературна, художня, виконавська то­що), то відповідне регламентування ці питання дістали у Консти­туції України також. Кабінет Міністрів України відповідно до п. 4 ст. 116 Конституції України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культур­ного розвитку України.

Безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику в цій галузі суспільної діяльності. Він утворює державні органи управлін­ня інтелектуальною діяльністю. До них передусім належать майже всі державні органи управління народним господарством — мініс­терства, відомства, державні комітети, що здійснюють управління інтелектуальною діяльністю відповідно до компетенції, визначеної Конституцією України.

Управління інтелектуальною діяльністю певною мірою здійсню­ють також громадські організації — творчі спілки, фонди тощо. У межах своєї компетенції вони видають відповідні акти у сфері інтелектуальної діяльності. Проте вирішальною формою управлін­ня інтелектуальною діяльністю все ж є державне управління.

У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Прези­дент України визначає найбільш оптимальну структуру державного управління, у тому числі й інтелектуальною діяльністю. Указом Президента України від 13 березня 1999 р. № 250 «Про зміни в си­стемі центральних органів виконавчої влади України» було утворе­но Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності (Держкомнауки) на базі Міністерства України у справах науки і технологій, Державного патентного відомства України та Державного агентства України з авторських і суміжних прав, що ліквідувалися. Указом Президента України від 13 серпня 1999 р. № 987 було затверджено Положення про Державний комітет Ук­раїни з питань науки та інтелектуальної власності.

Протягом 1999 р. Держкомнауки не зміг організаційно забезпе­чити функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності. Зокрема, ним так і не було створено організаційної структури, здатної належним чином виконувати всі функції чинно­го патентного законодавства.

Президент України 15 грудня 1999 р. підписав Указ № 1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади», де п. 4 від 13 березня 1999 р. № 250 визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до четвертого абзацу пункту 1 а) цього Указу поста­новлено утворити Міністерство освіти і науки України — на базі Міністерства освіти України та Державного комітету України з пи­тань науки та інтелектуальної власності, що ліквідуються. Надалі указами Президента України від 9 лютого 2000 р. № 190—195 керівництво Держкомнауки звільнене у зв'язку з ліквідацією цього ор­гану.

Відповідно до другого абзацу пункту 3 г) Указу Президента Ук­раїни, Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити належ­не виконання функцій центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються. Відповідно до зазначеного Указу Кабінет Міністрів України своєю постановою від 4 квітня 2000 р. № 601 утворив у складі Міністерства освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності як урядовий орган державного уп­равління.

Кабінет Міністрів України постановою від 20 червня 2000 р. № 997 затвердив Положення про Державний департамент інтелек­туальної власності.

У своїй діяльності Департамент інтелектуальної власності ке­рується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказа­ми Міністерства освіти і науки України.

2.1.Завдання , мета Департаменту.

Основними завданнями Департаменту інтелектуальної власності Положення визначає:

—участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності;

—прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних на­прямів розвитку у сфері інтелектуальної власності;

—організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелек­туальної власності.

Відповідно до визначених Положенням завдань Департамент:

—реалізує у межах своїх повноважень єдину економічну, фінан­сову, науково-технічну, інвестиційну, соціальну політику у сфері інтелектуальної власності та розробок на основі результатів аналізу діяльності державної системи охорони інтелектуальної власності, пропозиції щодо її вдосконалення;

—здійснює у межах, визначених Міністерством освіти і науки України, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

—забезпечує у межах своїх повноважень виконання актів зако­нодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією;

—розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до його компетенції, вносить їх на розгляд Міністра освіти і науки України;

—забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об'єкти інтелектуальної власності;

—бере участь у роботі з удосконалення системи обліку, звітності і державної статистики у сфері інтелектуальної власності;

—визначає порядок державної сертифікації діяльності у сфері інтелектуальної власності;

—здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності;

—видає в установленому порядку охоронні документи на об'єк­ти інтелектуальної власності;

—здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що охороняються на території України, та ліцензійних договорів;