Реферат: Інтерферометри
Якщо кутова відстань між двома зірками дуже мало, в телескоп вони видні як одна зірка. У такому разі говорять про подвійні зірки і треба провести спеціальне спостереження, щоб відрізнити їх від зірок одиночних. Для цього використовується зоряний інтерферометр Майкельсона, який дозволяє до того ж визначити кутову відстань міжзірками. Пристрій зоряного інтерферометра Майкельсона показаний не малюнку. Проміння світла, що прийшло від видаленої зірки, відображається від дзеркал, що рознесли на достатньо велику відстань D, потім від двох інших дзеркал і збираються лінзою на екрані, поміщеному у фокальній площині. Що рознесли на відстань D дзеркала можна розглядати як точкові джерела, відстань між якими і рівно D.
D
 |
q q
линза
D x 0 X
Скористаємося отриманим раніше виразом для кутового розподілу максимумів випромінювання світла:
Інакше кажучи
На екрані спостерігатимуться максимуми на відстанях один від одного. Якщо спостерігаються дві близькі зірки, проміння світла від яких приходить під малим кутом j, то на екрані спостерігатимуться дві інтерференційні картини, зсунуті по відношенню один до одного на відстань. Вимірювання кутової відстані j між зірками проводиться таким чином. При зміні величини D змінюється.
Нескладно здогадатися, що при видимість інтерференційної картини погіршиться або вона взагалі не спостерігатиметься. Це дозволяє визначити кутову відстань між зірками:
D q E0 j
0 q
На малюнку показано саме таке взаимоположение інтерференційних картин, інтенсивність випромінювання одній із зірок дещо більше. При зміні відстані між дзеркалами змінюється величина Dq. У такий спосіб можна визначити вельми малі кутові відстані j.
4. Інтерферометр Фабрі-Перо
1 2 3
n=1
n>1
1’2’3’
Інтерференція проміння відобразилися від поверхонь плоскопараллельной пластини називається двохпроменевою. І для такої назви є підставу. Коефіцієнт віддзеркалення межі стекло - повітря r=I1/I0 невелике, декілька відсотків. Позначивши інтенсивність падаючого променя як I0, для интенсивностей іншого проміння ми отримаємо такі значення:
I1 =I0 r ; I2 =I0 (1- r ) 2 r ; I3 =I0 (1- r ) 2 r 4 ;
I1’ =I0 (1- r ) 2 ; I2’ =I0 (1- r ) 2 r 2 ; I3’ =I0 (1- r ) 2 r 4 .
Виходять ці вирази таким чином. Якщо коефіцієнт віддзеркалення r, то коефіцієнт проходження, як це витікає із закону збереження енергії, рівний (1-r). При визначенні інтенсивності кожного променя інтенсивність I0 слідує помножити на коефіцієнт віддзеркалення і на коефіцієнт проходження в ступені, рівному числу віддзеркалень і перетину межі розділу відповідно. При малому коефіцієнті віддзеркалення виходить тому для відображеного і пройшли через пластинку проміння:
I1 » I2 ; I3 <<I2 ;
I3’ <<I2’ <<I1’ .
Тому при складанні відображеного проміння ми враховуємо тільки два промені - 1 і 2, інтенсивності яких розрізняються несильно.
Тому інтенсивність в мінімумах близька до нуля.
В проходячому світлі також спостерігатиметься інтерференційна картина, але через швидке зменшення інтенсивності що беруть участь в інтерференції проміння відношення інтенсивності в максимумі і в мінімумі розрізняються трохи.