Реферат: Інтерполяція інструментів фіскальної політики на Державний бюджет України
Фіскальна – централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби. [ 2, с. 172]
Стягнення податків передбачає надання певних податкових пільг. Типовими пільгами є: неоподатковуваний мінімум заробітної плати — мінімальна її сума, з якої не стягується прибутковий податок з громадян; капітальні знижки — зменшення ставки оподаткування прибутку, котрий отримують за допомогою капітального устаткування; прискорена амортизація — фактичне зменшення оподатковуваних сум прибутку в перші роки використання устаткування. [ 8, с. 404]
Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правової регламентації та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів держави. [ 2, с. 172]
Проявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами є податкова система. [ 2, с. 172]
За економічним змістом податкова система – це сукупність податків та обов'язкових платежів, законодавчо установлених в країні з метою поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів. [ 2, с. 172]
Структура джерел фінансових ресурсів держави Таблиця 2.1
Джерело | Фінансові ресурси держави |
Чистий національний продукт (ЧНП) | Непрямі податки на підприємців |
Національний дохід (НД) |
Податок на прибуток; внески па соцстрах; внески до Пенсійного фонду; внески до Фонду загальнообов'язковою державного страхування на випадок безробіття; доходи від зовнішньоекономічної діяльності держави та інше. |
Особистий дохід |
Податки на особистий дохід. прибутковий податок з громадян; податок на майно; податок на спадщину. Непрямі податки: • податок на додану вартість; • акцизний збір; • місцеві податки та збори. |
Відрахування, що включаються в собівартість продукції | • амортизаційні відрахування державних підприємств; • відрахування на геологорозвідку; • плата за воду, за землю тощо. |
[ 2, с. 175]
Основні принципи побудови оптимальної податкової системи:
Загальність – охоплення податками всіх економічних суб'єктів, які отримують доходи незалежно від організаційно-правової форми. [ 2, с. 173]
Адміністративна простота (адміністративні витрати) – справляння податків повинно бути простим і відносно недорогим. [ 2, с. 173]
Гнучкість – податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин. [ 2, с. 173]
Стабільність – високий рівень гарантій того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі. [ 2, с. 173]
Обов'язковість – примусовість податку, неминучість його сплати, самостійність суб'єкта в його обчисленні та сплаті. [ 2, с. 173]
Соціальна справедливість – встановлення податкових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб'єктів у приблизно рівні умови і які пом'якшують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення. [ 2, с. 173]
Економічна ефективність – податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів:
а) не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці;
б)не повинна впливати на поведінку індивіда (не повинна спрямовувати зусилля індивіда на зменшення своїх податкових зобов'язань, а повинна стимулювати збільшення продуктивності праці і, відповідно, поліпшення умов існування);
в) має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей індивіду замінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших. [2, с. 174]
Неспотворюючі податки називаються паушальннми податками.
Паушальний податок – це такий, що залежить від незмінних характеристик (наприклад, стать). Будь-який податок на товари є спотворюючим: індивід може замінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи споживання оподатковуваних товарів. Податок на дохід теж є спотворюючим, бо індивід може змінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи свою участь у процесі виробництва, або зменшуючи свої заощадження. [ 2, с. 174]
Спотворюючі податки є неефективними.
Завдання податкової політики — зменшити спотворюючий ефект оподаткування.Якби уряд міг замінити спотворюючі податки на паушальні, то надходження в бюджет зросли б при незмінному впливі на добробут платників податків, або доходи бюджету були б незмінними при зростаючому добробуті населення. [ 2, с. 174]
2. Видатки
Державні видатки як економічна категорія – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку. [ 2, с. 180]
Державні видатки поділяються:
1) За економічною класифікацією (за терміном використання) на: