Реферат: Інвестеційна активність в Україні
За даними Держкомстату станом на 1 січня 1998р. загальний обсяг інвестицій становив лише 2053,8 млн. дол. Для порівняння на 1 липня минулого року, за оцінкою, накопичений іноземний капітал в економіці Росії (без урахування органів грошово- кредитного регулювання і банківського сектора) становив близько 18 млрд. дол. (у тому числі за 1991 - 1993рр. надійшло 3 млрд. дол., за 1994р. - 1 млрд. дол., у 1995 - 3 млрд. дол.). За оцінкою, обсяг іноземних інвестицій у І півріччі 1997р. становив 5 млрд. дол., із яких частка прямих інвестицій становила 30%. Сумарні довгострокові інвестиційні зобов’язання зарубіжних фірм за укладеними контрактами в Казахстані оцінюється більш ніж у 60 млрд. дол. Прямі іноземні інвестиції в економіку України вже перевищили 6 млрд. дол.
Із загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну найбільші обсяги вкладено нерезидентами із США - 381,2 млн. дол. (18,6% до загального обсягу), Нідерландів - 214,0 млн. дол. (10,4%), Німеччини - 184,7 млн. дол. (9,0%), РФ - 150,4 млн. дол. (7,3%), Великобританії - 149,9 млн. дол. (7,3%), Кіпру - 125,6 млн. дол. (6,1%), Ліхтенштейну - 123,4 млн.дол. (6,0%).
Звичайно, такі масштаби іноземних капітальних вкладень - крапля в морі від реальних потреб в них вітчизняної економіки. А ці потреби оцінюються експертами в 40 - 50 млрд. дол. Залучення додаткових інвестицій насамперед потребують: вітчизняна металургія - 7 млрд. дол., машинобудування - 5,1 млрд. дол., транспорт - 3,7 млрд. дол., хімія та нафтохімія - 3,3 млрд. дол. (за даними ще 1996 р.).
За останніми даними тільки Міністерство промислової політики України потребує значних коштів для реалізації 53 інвестиційних проектів, у тому числі 16 - у галузі металургії, 11 - у галузі деревообробки, 10 - у хімічній промисловості.
Так, лише для підвищення ефективності видобутку залізної руди на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті необхідно 105 млн. дол.; на розробку Стремігородського родовища апатитів та ільменітів - 150 млн. дол.; на оновлення металургійного комбінату “Запоріжсталь” - 120 млн. дол.; для нового цеху 150 млн. дол.; і таких прикладів можна навести ще багато, де гостро відчувається недостатність інвестицій та капіталовкладень.
Підсумовуючи дане питання можемо сказати тільки єдине, інвестицій в економіку ще катастрофічно не вистачає.
СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙ, АБСОЛЮТНІ І ВІДНОСНІ ПОКАЗНИКИ ДО ВВП
Галузевий розподіл зовнішніх інвестицій в Українську економіку має наступний вигляд:
Таблиця 1
| Галузі економіки |
Обсяг прямих іноземних інвестицій на 01.01.1998 |
| Харчова промисловість | 422073,67 |
| Внутрішня торгівля | 337621,02 |
| Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення | 174076,78 |
| Машинобудування та металообробка | 168696,27 |
| Хімічна промисловість | 141220,28 |
| Охорона здоров'я, фізична культура та соц. Забезпечення | 114874,53 |
| Будівництво | 90551,07 |
| Транспорт та зв'язок | 88207,4 |
| Промисловість будівельних матеріалів | 58305,63 |
| Сільське господарство | 45871,92 |
| Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість | 44610,81 |
| Чорна металургія | 40900,34 |
| Виробничі види побутового обслуговування населення | 35645,88 |
| Загальна комерційна діяльність | 35074,34 |
| Легка промисловість | 32485,62 |
| Зовнішня торгівля | 27957,58 |
| Кольорова металургія | 27242,1 |
| Паливна промисловість | 23741,26 |
| Житлово-комунальне господарство | 18437,12 |
| Борошномельно-круп'яна та комбікормова промисловість | 17863,74 |
| Наука та наукове обслуговування | 16885,24 |
| Медична промисловість | 16828,69 |
Як видно найбільше іноземних інвестицій вкладено в харчову промисловість (20,6% від загального обсягу), внутрішню торгівлю (16,4%), фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення (8,5%), машинобудування та металообробку (8,2%), хімічну промисловість (6,9%), будівництво (4,4%). На ці шість напрямків вцілому спрямовано 2/3 усіх іноземних інвестицій. (Фактичні потреби по галузях було наведено вище).
Та все ж навіть за таких обсягів інвестиції справляють позитивний вплив на ВВП України (Чи навпаки. Правильно оцінити зв’язок показників зростання ВВП та рівня іноземних інвестицій в українських умовах дуже важко, оскільки в принципі їхній розмір не є досить великим щоб мати якийсь суттевий вплив на зростання ВВП. Тому, на мою думку цей зв’язок може мати напрямок як в один так і в інший бік. Можливо, обсяг іноземних інвестицій за весь цей період змінювався в залежності від того як змінювався стан української економіки. Що в принципі виглядає більш реалістичніше, оскільки допокищо активність іноземних інвесторів підвищувалася тільки тоді коли в Україні більш-менш стабілізовувалася економіка). Розглянемо діаграми д1а і б[4] .
Як же виглядають інвестиційні складові в українській економіці можемо побачити із таблиці 2:
Таблиця 2
| 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | |
| Капітальні вкладення | 293,1 | 2299 | 9378,2 | 10489 | 12752,5 | 13800 |
| Валове нагромадження основного капіталу | 360,17 | 2833,06 | 12691,54 | 16891 | 16902 | 18036 |
| Валове нагромадження основного капіталу (% до ВВП) | 24,3 | 23,5 | 23,3 | 21 | 18,3 | 18 |
| Споживання капіталу | 296,87 | 2286,56 | 9955,43 | 14702 | 15936 | 17034 |
| Чисті інвестиції | 63,3 | 546,5 | 2736,11 | 2189 | 966 | 1002 |
| Зміна запасів матеріальних оборотних коштів | 174,63 | 1394,89 | 1787,34 | 1467 | 1572 | 450 |
| Придбання за виключенням вибуття цінностей | 3,32 | 25,14 | 67,85 | 123 | 130 | 51 |
| Інвестиції в нагромадження | 177,95 | 1420,03 | 1855,19 | 1590 | 1702 | 501 |
| Інвестиції в запаси (% до капіталу) | 12 | 11,8 | 3,4 | 1,95 | 1,84 | 0,5 |
| Валові інвестиції | 538,12 | 4253,09 | 14546,73 | 18481 | 18604 | 18537 |
| Валові інвестиції (%до ВВП) | 36,3 | 35,3 | 26,7 | 22,95 | 20,14 | 18,5 |
Таким чином, як видно із наведеної таблиці, усі складові розбиті на “валове нагромадження основного капіталу” і “інвестиції в запаси” які фактично і визначають структуру інвестицій в Україні. Крім того слід зазначити, що саме в такій формі їх обраховують у ВВП. Неважко помітити, що саме валове нагромадження капіталу як структурна частина усіх інвестицій має визначальну роль у впливі на зростання чи спадання ВВП.
Якщо ж розглянути показники валових інвестицій співвідносно до ВВП, то динаміка виглядає таким чином: авловий внутрішній продукт за 1994р. склав 12038 млн. грв., валові інвестиції 4253 млн. грв.; за 1995р. показники відповідно 54516 млн. грв., 14547 млн. грв.; за 1996р.: 81519 млн. грв. і 18481 млн. грв.; за 1997р.: 92484 млн. грв. і 18604 млн. грв.; за 1998р.: 100200 млн. грв. і 18540 млн.грв. Підрахунок показує, що частка валових інвестицій у ВВП по роках складає: 1994р. - 35,3%, 1995р. - 26,7%, 1996р. - 22,8%, 1997р. - 20,1%, 1998р. - 18,5%. Як бачимо - відносні показники говорять, що все ж таки частка валових інвестицій у ВВП щорічно падає. Основною причиною зменшення валового нагромадження капіталу, а отже й валових інвестицій вважають теперішнє скорочення інвестиційних потреб великих підприємств через недовикористання вже існуючих виробничих потужностей. Тому вважається, що зростання ВВП можливе навіть у випадку зменшення частки валового нагромадження основного капіталу. Проте зрозуміло, що без подальшого зростання інвестицій приватного сектора економічного зростання в Україні важко очікувати.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ
Яка ж ефективність інвестицій в Україні? На сьогодні можна багато говорити про потенціал економіки України і про незліченні прибутки, які можуть бути отримані інвесторами, але слід дивитись на реалії: до сих пір потреби в інвестиціях як таких є технологічними , і ці потреби досі не перетворилися на потреби економічні. Ще й досі капіталовкладення, що надходять в користування підприємств як правило йдуть на оновлення технопарку чи просто на реконструкцію обладнання. Як відомо такого типу витрати є безповоротні, тому якщо говорити про ефективність інвестувань як про ступінь поворотності вкладених коштів, то очевидно, що ефективність буде оцінюватись як дуже низька або взагалі не буде йти мова ні про яку ефективність.
Також слід звернути увагу і на активність західних інвесторів, їх зацікавленість у вкладенні коштів в Україну, як видно дуже низька. Чому так? Навіть ті ж інвестори, які, здавалося б, активно діють на українському ринку, кажуть, що прибутками з тих інвестицій, які вкладено, вони не задоволені. Серед найбільш незадоволених АвтоЗАЗ- DAEWOO, UTEL, електротехнічний концерн ABB. Усі вони висловлюють незадоволення в першу чергу дуже заплутаною правовою базою, з якою щоразу доводиться мати якісь конфлікти, а також вони не задоволені тією окупністю капіталу, яка існує. За українських умов віддачу можна чекати через 7- 8 років, в той час як в інших країнах цей термін складає 2- 3 роки (висловлювання представника АВВ)[5] ; АвтоЗАЗ- DAEWOO взагалі припинив випуск продукції з січня 1999р.
Майже всі іноземні організації зійшлися думкою в тому, що тим фірмам, які вже перебувають на українському ринку легше, оскільки вони майже пристосувалися до українських умов за роки їх просування на ринку. Вони приділяють значну увагу тому як існувати в тому середовищі, що маємо в Україні. Фактично, це існування не можна назвати спокійним навіть після того як вони утвердились на ринку. Постійні зміни законодовства і порядку діяльності фірм з іноземним капіталом не дають розвиватись у повну силу. Новачки ж взагалі “розгублюються” при таких різких змінах ринкової політики, починають робити те чого не слід в українських умовах, як наслідок вони не витримують і, втративши капітал, припиняють діяльність. Наочним прикладом може слугувати DAEWOO, якому не допомогло навіть те, що він мав до просування на ринок значні кошти. Незгоди з державними установами привели його до призупинення діяльності. Звичайно є фірми які задоволені своєю діяльністю в Україні, але знову ж таки це фірми, які почали свою діяльність давно і їх розвиток на початкових стадіях був також обмежений.
Отже, про хоч якусь ефективність інвестиційних проектів можна буде говорити лише тоді, коли в Україні виправиться легітимна та адміністративна бази в першу чергу, і коли дійсно пройде етап інвестування на технологічні потреби. Потужні стабільні західні компанії зараз не мають бажання вкладати свої гроші в досить інвестиційно ризикову Україну. В основній своїй масі інвестори це об’єкти малого і середнього бізнесу. Серйозні вкладення 50 млн. дол. і вище сьогодні є дуже рідкісними в Україні. (В той час як на Заході така квота вкладається навіть в ризикові підприємства.)
ЗАЛУЧЕННЯ ВНУТРІШНІХ ДЖЕРЕЛ
ДО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ
Серед внутрішніх інвесторів розрізняємо державу і приватних інвесторів. Щодо держави то уже згадувалося, що рівень державного інвестування економіки щорічно знижується (слід зазначити, що ті проекти які закладає держава мають тенденцію бути невиконаними). За даними Держкомстату рівень державних інвестицій скоротився з 4,6% ВВП в 1994р. до 1,3% у 1997р. У 1997р. державні каппітальні вкладення у розвиток економіки країни скоротились у порівнянні з 1996р. на 7,5%, в об’єкти виробничого призначення на 5,8%. Недовиконання державних планів має такий вигляд: капітальні вкладення на рік планувалися в обсязі 12,8 млрд. грв., було освоєно 10,4 млрд. грв., або 81,7% від передбаченого на рік. Капіталовкладення в підприємства приватної форми власності планувалося в обсязі 925,6 млн. грв., колективної 5,4 млрд. грв., бкло освоєно 920,8 млн. грв. і 4,5 млрд. грв. відповідно. Щоб ознайомитися з державними недовкладеннями розглянемо Таб.3[6] .
Таб.3.
| Передбачено на рік млн. грв | Освоєно млн. грв. | Освоєно % до плану | |
| По всіх формах власності | 12753 | 10416 | 81,7 |
| приватна | 926 | 921 | 99,5 |
| колективна | 5442 | 4472 | 82,2 |
| з неї: | |||
| акціонерних товариств | 3788 | 3191 | 84,2 |
| організацій орендарів та орендних підприємств | 93 | 107 | 115,2 |
| колективних с\г підприємств | 1139 | 824 | 72,3 |
| ЖБК | 54 | 44 | 81,1 |
| споживчих товариств та їх спілок | 26 | 32 | 127,1 |
| власність державних підприємств | 6382 | 5020 | 78,7 |
| у т.ч.: | |||
| загальнодержавна | 5508 | 4399 | 79,9 |
| комунальна | 873 | 620 | 71 |
| Передбачено на рік млн. грв | Освоєно млн. грв. | Освоєно % до плану | |
| власність інших держав | 3,4 | 3,2 | 94,1 |
Якщо в попередні роки бюджетні капіталовкладення становили понад третину від загального обсягу внутрішніх інвестицій, чи 4,5- 5% від ВВП, то у 1996р. їх рівень знизивася до 15,2% і 2,4%, а на 1997р. видатки на фінансування капіталовкладень у держбюджеті взагалі не передбачались.
Не виправдались у 1997р. і надії на фінансування капіталовкладень у розмірі 500 млн. грв. за рахунок надходження від приватизації державного майна. Із цього джерела фактично до бюджету надійшло лише 76 млн. грв. чи 15% від очікуваного. Державні капітальні вкладення в Україні залишаються низькими, порівняно з іншими перехідними економіками. Зростання витрат на інвестиції з Держбюджету в 1998р. не очікувалось через жорстку бюджетну політику. Наявність значної заборгованості по зарплаті та соціальних виплатах залишає небагато можливостей для інвестування.
Головним джерелом інвестиційних ресурсів залишаються власні кошти підприємств і організацій (74% до загального обсягу)[7] . Хоча приватні капіталовкладення продовжують зростати на фоні спаду загальних вкладень, збереження високих ставок на ринку цінних паперів не може сприяти інвестиційній діяльності комерційних банків. Це значно стримує приватні інвестиції та їх зростання. Також негативно впливає на приватні капіталовкладення зменшення понижуючого коефіцієнта
амортизації з 0,7 до 0,6, згідно прийнятого закону Верховної Ради[8] . Це ще зменшує вільні кошти підприємств за рахунок переведення їх до бюджету.
Збереження високих відсоткових ставок також не сприяє перетоку коштів до реального сектора економіки. Динаміку процентних середньозважених ставок можна розглянути на діаграмі Д.2.В порівнянні з іншими країнами процентні ставки в Україні зберігаються на дуже високому рівні і тому, як наслідок, обсяг внутрішніх інвестицій перебуває на низькому рівні. Високі процентні ставки не дозволяють брати високооб’ємні кредити на інновації та інвестування. Хоча існує думка, що процентні ставки в Україні це малодієвий апарат впливу на економіку країни. По моєму, ця малодієвість якраз і є наслідком величини процентних ставок. Збільшення політичних ризиків на передодні виборів негативно вплине на здійснення інвестицій в основний капітал. (Проте позитивна риса від проведення виборів також є: перед виборами можна очікувати інвестицій в інфраструктуру- ремонт та будівництво доріг, каналізаційних та опалювальних систем, розшитення газопостачальних та телефонних мереж).
Загалом ситуація з інвестиціями виглядає таким чином: сьогодні їх реальний обсяг складає 21% від рівня 1991р.; відбулося значне згортання інвестиційної діяльності відбулося в усіх регіонах України, а найбільше- у Херсонській, Житомирській, Чернівецькій обл. та республіці Крим. Найменшого скорочення зазнали промислові регіони, в яких розвинені паливна, деревообробна промисловість, металургія- сировинні галузі, які мають більші можливості вижити в кризовий період або ті, що традиційно підтримуються залишками централізованих капіталовкладень. Це Львівська, Івано-Франківська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська обл. Окремо слід виділити м. Київ, на яке припадає близько 8% загального обсягу інвестицій.
Діаграма 2
70
60