Реферат: Інвестування в аграрній сфері

6-й принцип — розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державне фінансування інвестиційних проектів виробничого призначення суворо відповідно до державних цільових програм.

5. Інвестиційна криза в АПК з 90-тих років

За економічним змістом ця криза — елемент та прямий результат системно-фінансової кризи аграрно-промислової сфери. Основні його складові:

· відсутність необхідних і достатніх накопичень у переважної більшості підприємств АПК (криза накопичень);

· наявність значних інвестиційних ризиків, перешкоджаючих трансформації потенційно можливих накопичень в інвестиції (криза довіри).

Чинники, що викликали погіршення інвестиційного клімату в АПК:

1) зменшення припливу фінансових ресурсів у галузі АПК (падіння виручки від реалізації продукції) внаслідок скорочення платоспроможного попиту населення на продовольство;

2) додаткове зниження прибутків вітчизняних виробників через необґрунтовано високу частку імпортного продовольства на внутрішньому українському ринку (звуження ринку збуту);

3) проведення в стислі терміни корінної перебудови всієї системи бюджетних відносин, відмова від державної підтримки сільського господарства без адекватної компенсації фінансових втрат виробникам продовольства (запланований до державного бюджету обсяг підтримки сільського господарства склав з врахуванням інфляції 7% до рівня 1991 р., тобто знизився більш ніж в 12 раз);

4) збереження монополізованої структури промислового сектора вітчизняного АПК і відсутність ринкових механізмів, регулюючих цінові взаємини сільськогосподарських, переробних, торгово-закупівельних і ресурсоощадних підприємств. В результаті зріс ціновий паритет і погіршилися фінансово-вартісні пропорції міжгалузевого обміну, сформувався дисбаланс між прибутками і витратами;

5) незавершеність процесів земельної реформи і інституційних перетворень в сільському господарстві і в суміжних галузях АПК. Внутрішня структура управління і система організаційно-технологічної взаємодії не наведена у відповідність в ході реформ.

Нинішнє положення сільськогосподарських підприємств на ринку інвестицій характеризується:

· їхньою неготовністю до ефективного освоєння засобів;

· неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал в підприємства внаслідок високих ризиків, пов'язаних з незахищеністю права власності, з великою вірогідністю неповернення засобів через погане управління.

Сфера АПК приваблива для іноземних інвесторів, оскільки:

· потенційно висока привабливість харчової і переробляючої промисловості;

· стабільний ринок збуту;

· швидка окупність вкладень;

· місцеві органи влади зацікавлені в розвитку галузей АПК.

Інвестиційні процеси в АПК мають наступні складнощі:

1) наявність кризових чинників загального макроекономічного характеру;

2) нестабільність економічних процесів в перехідній економіці;

3) відсутність належних політичних і економічних гарантій іноземних інвестицій;

4) більш висока ефективність вкладень капіталу у фінансовий сектор вітчизняної економіки;

5) вкрай заплутана і агресивна податкова система;

6) оскільки в розвинених країнах має місце перевиробництво основних видів продовольства, то вони охоче підтримують і стимулюють експорт готової продукції до України, ніж притока іноземних капіталів.

Основним підсумком кризи в АПК є деградація матеріально-технічної бази його галузей, що представляє реальну загрозу продовольчої безпеки Росії. Технічна оснащеність сільського господарства знизилася до 40—60% до рівня нормативної потреби; зношеність наявної техніки складає близько 70%. Знизилися закупівлі сільськогосподарської техніки до 70% (в порівнянні з 1992 р.), надбання тракторів зменшилося в 10 раз, а зернозбиральних комбайнів в 25 раз. Забезпеченість зернозбиральними комбайнами на 1000 га посівів зернових складає в середньому 4,5 од. (у Франції — 14, США — 16, Німеччини — 20). Коефіцієнт оновлення основних фондів складає усього 1% при нормі 8—10%. Тільки 19% активної частини виробничих фондів відповідає світовому рівню на основі цього вчені приходять до висновку, що траєкторія інвестиційної кризи в аграрній сфері близька до "точки неповернення", тобто процеси руйнування накопиченого виробничого потенціалу приймають незворотний характер.

В даний час в сільському господарстві складається специфічний тип розширеного відтворювання, що характеризується переважанням спрощених технологій, нестійкістю основних фінансових і виробничих параметрів, посилилася залежність сільського господарства від погодних умов, явно не вистачає фінансових ресурсів навіть на просте відтворювання.

В ситуації, що склалася, безпосередні виробники не в змозі самостійно поліпшити ситуацію в інвестиційній сфері, оскільки основні резерви фінансового оздоровлення агропромислового виробництва знаходяться зовні меж компетенції і економічної відповідальності підприємств.