Реферат: Історична роль інженерної діяльності в створенні і розвитку хімічної промисловості
Проте, в кінці ХІХ, початку ХХ століть в Російській державі розвитку хімії уділялося мало уваги. Мало, відповідно, випускалося необхідних сільському господарству мінеральних добрив.
Так, в 1914 р. в Російській державі випускалося мінеральних добрив: 89 ум. од., у тому числі азотних – 13,8; фосфорних – 67,3.
Зростання хімії в цілому в Радянському Союзі, до складу якого входила і Україна, почалося практично з 1929г. – першого року І п'ятирічки розвитку народного господарства.
За період з 1928 по 1940 рр. виробництво мінеральних добрив в СРСР змінювалося таким чином, в ум.од.:
| 1913 | 1928 | 1932 | 1937 | 1940 | |
| всіх добрив | 89 | 135 | 921 | 3240 | 3290 |
| у тому числі: | |||||
| азотних | 13,8 | 11 | 56 | 761 | 972 |
| фосфорних | 67,3 | 111 | 179 | 1473 | 1404 |
| калієвих | - | - | 21 | 356 | 532 |
| фосфоритної муки | 7,9 | 13 | 384 | 650 | 382 |
З початком ВОВ народне господарство країни зазнало величезних втрат, але завдяки тому, що ряд заводів вдалося евакуювати на схід країни, де їх вдалося вже в 1942г. запустити в роботу, що дозволило нарощувати по роках випуск багатьох хімічних продуктів, у тому числі і мінеральних добрив.
| Найменування продукту | Роки | |||
| 1942 | 1943 | 1944 | 1945 | |
| Мінеральні добрива (ум. од.) | 364 | 539 | 776 | 1121 |
Цей випуск складав 1/3 від випуску 1940г.
Після війни були намічені заходи по відновленню зруйнованого народного господарства, у тому числі і хімічної промисловості. До 1950 р. намічалося збільшити виробництво мінеральних добрив в 2 рази. В подальше роки виробництво хімічних товарів неухильно нарощувалося. Нижче приведені дані про виробництво мінеральних добрив з 1940 по 1980 р.
| Найменування продукту | Роки | ||||||
| 1940 | 1950 | 1960 | 1965 | 1970 | 1975 | 1980 | |
| Мінеральні добрива млн./т у тому числі | 3,3 | 5,5 | 13,9 | 31,2 | 55,4 | 90,2 | 103,9 |
| азотні | 1,0 | 1,9 | 4,9 | 13,2 | 26,4 | 41,6 | 49,9 |
| фосфорні | 1,4 | 2,4 | 4,9 | 8,55 | 13,4 | 23,8 | 30,1 |
| калієві | 0,5 | 0,8 | 2,6 | 5,7 | 9,8 | 19,1 | 19,4 |
Збільшення використовування виробництва мінеральних добрив сприяло збільшенню врожайності різних сільськогосподарських продуктів, і в першу чергу, хлібних культур.
1.2 Вклад вітчизняних та іноземних вчених та інженерів в утворення сучасного вигляду цих галузей хімії
У розвиток хімії внесли колосальний внесок наступні росіяни (радянські) інженери і вчені Н.С. Курнаков, Л.А. Чугаєв, І.Н. Черняєв, Н.М. Жайворонків, В.І. Спіцин, А.В. Миколаїв, В.В. Лебединський.
Практично у всіх хімічних виробництвах використовуються каталізатори.
Широко відомі у всіх хімічних виробництвах дослідження в області каталізу А.А. Баландіна, Г.Б. Бореськова, С.С. Лагинова, С.З. Рочинського, М.І. Темкина.
Як наголошувалося вище до мінеральних добрив відносяться наступні види добрив:
- азотні добрива, які включають аміачну селітру, карбамід (або сечовина). Сюди відносять також сульфат амонію і вапняно-аміачну селітру, що містять всього 21% азоту. Аміачна селітра містить 34 % азоту. Останніми роками за рубежем почали використовувати безпосередньо аміак, який виявився дуже ефективним через високий вміст азоту. Але все таки найпоширенішим азотним добривом є аміачна селітра.
- фосфорні добрива, до яких відносять: суперфосфат простий; суперфосфат подвійний; складні, що містять фосфор, фосфоритну муку.
- калієві добрива, до яких відносять хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія.
Широкий розвиток виробництва аміачної селітри, як і інших азотних добрив, став можливим лише на базі синтезу аміаку. Аміачну селітру спочатку не застосовували в сільському господарстві через її вибухонебезпеку (відомий випадок вибуху в р. Оппау в 1921 р. з катастрофічними наслідками).
Ще в 1903 р. академік Д.Н. Прянішніков назвав аміачну селітру «добривом майбутнього». Аміачну селітру одержують в результаті переробки аміаку.
Початок широкого промислового виробництва аміачної селітри в СРСР відноситься до 1928-1932 р., коли побудували чотири цехи аміачної селітри, причому один з них був побудований в Донбасі, у м. Горловка (1933р.).
Суть процесу отримання аміачної селітри NH4 NO3 полягає в нейтралізації азотною кислотою аміаку з утворенням водних розчинів нітрату амонію, їх упарювання і подальша кристалізація з утворенням твердого продукту.
Зараз хоча суть технології не змінилася, технологічна схема і апаратурне оформлення невпізнанно змінилися.
Труднощі на початку виробництва були у відсутності апаратури з неіржавіючих сталей і кислототривких сплавів.
Один з найважливіших апаратів цього виробництва
- апарат ІТН (використовування тепло-нейтралізації) поступово удосконалювався, підвищувалася його продуктивність і надійність. Великий внесок у вдосконаленні проектів виробництва NH4 NO3 внесли інженери ГІПРОазот А.К. Ковтун, Б.В. Козлов і ін.
До 1940 р. 60% загального виробництва NH4 NO3 було зосереджене в східних регіонах країни, що зіграло важливу роль у ВВВ, оскільки значно задовольнялася потреба в амселітрі для вибухівки.
Виробництво амселітри гальмувалося через те, що вона злежується в процесі зберігання, тому були потрібні спеціальні добавки. Такі добавки РОПИ і ПАНІ були розроблені інженерами М.Н. Набиєвим і А.І. Ільясовим (м. Черчик) і Манийович М.А. (м. Москва) і їх використовування дало великий народногосподарський ефект.
Найістотнішим в технічному процесі виробництва NH4 NO3 було упровадження способу охолоджування гранул в киплячому шарі.
Ще в 1956-1957 рр. процес грануляції глибоко вивчався у Сєвєродонецьку в ЦЗЛ ЛХК (нині СПО «Азот») інженером Б.Г. Холіним. Нині він зав. кафедри в політехнічному інституті у м. Суми, проф., докт. техн. наук.
Нарощювання виробництва NH4 NO3 продовжувалося з десятиріччя в десятиріччя. Це нарощювання здійснювалося завдяки творчості радянських інженерів. Особливу роль в цій справі слід зазначити інженерів, конструкторів, проектувальників, дослідників ГІАП (м. Москва) і його філіалів, у тому числі і Сєвєродонецького. Нині це Сєвєродонецький інститут «Хімтехнологія».