Реферат: Історичний розвиток біологічних наук

Зміст

Вступ. 2

Предмет вивчення біології 3

Перші відомості про біологію.. 4

Розвиток біології в епоху середньовіччя та Відродження. 5

Новітні відкриття в біології7

Давньокитайська медицина. Історія і сучасність. 10

Висновки. 13

Список використаної літ-ри………………………………………….16

Вступ

Життя на нашій планеті вражає складністю і різноманітність своїх проявів. Охопити всі ці прояви за декілька уроків чи лекцій не можливо. Тому ми вивчаємо біологію протягом декількох років, хоча, щоб досконало вивчити цю науку, не вистачить навіть півстоліття. Тому, я вважаю, що кожний з нас повинен мати хоча б елементарні знання з цієї дисципліни.

Я вважаю, що біологія – це дуже корисний предмет, адже вивчаючи її ми набираємося життєвого досвіду. Наприклад, вивчаючи медицину, ми зможемо надати першу долікарську допомогу в екстремальних ситуаціях. Це лише один приклад користі від вивчення цієї науки. Деякі вважають, що їм не потрібна ця наука, бо їх обрана професія ніяк не пов’язана з біологією. Так, може вона нікому й не буде потрібна у роботі, але щоб бути освіченою людиною, потрібно знати про деякі відкриття, мати уявлення, що це за наука.

Мені дуже цікаво гортати сторінки енциклопедій, особливо з біології, адже там є дуже багато цікавої інформації. Тому в своїй роботі я намагатимуся розповісти про найцікавіші відкриття в галузі біології, які відбулися протягом існування цієї дисципліни.

Предмет вивчення біології

Біологія (від грец. біос – життя, логос – наука, вчення)– це наука про життя, його форми та закономірності. Така назва науки була запропонована в 1802 р. німецьким ботаніком Л.Х.Тревіранусом (1779 – 1864), але остаточне визначення біології як самостійної дисципліни було зроблено лише в 1890 р. видатним французьким вченим Ж.Б.Ламарком. Предметом її вивчення є різноманітність вимерлих істот, їхня будова (від молекулярної до анатомо–морфологічної), функції, походження, індивідуальний розвиток, еволюції, поширення, взаємини одне з одним та з довкіллям.

На сьогодні це цілий комплекс наук про живу природу. Об’єктом вивченням біології є живі організми – рослини, тварини, гриби. Їх різноманітність, будова тіла і органів, розвиток, поширення, еволюція та форми співіснування в екологічних системах.

Упродовж багаторічного розвитку пізнання навколишнього світу послідовно змінювали і доповнювали один одного різні дослідницькі підходи: спостереження, опис і класифікація, порівняльно–аналітичний, історичний та експериментальний методи. Накопичення фактичного матеріалу, його опис і розподіл живих форм у систематичні групи, поширення методів біологічного дослідження наповнили конкретним змістом уявлення про живу природу, сприяли подоланню металічних поглядів.

Перші відомості про біологію

Біологія бере свій початок ще з глибокої давності. Описи тварин і рослин, відомості про анатомію і фізіологію людини і тварин були необхідні для практичної діяльності людей.

Перші відомості про живі організми почала нагромаджувати ще первісна людина. Живі організми давали їй їжу, матеріал для одягу і житла. Вже в той час людина не могла обійтися без знань про властивості рослин, місця їх зростання, строки дозрівання насіння і плодів, місця мешкання і звички тварин, на яких вони полювали, хижих і отруйних тварин, які могли загрожувати їх життю. Так поступово збиралися відомості про живих істот. Значний фактичний матеріал про живі організми було зібрано відомим лікарем Давньої Греції Гіппократом (близько 460 – 322 р. до н.е.). він описав понад 500 видів тварин. Аристотель цікавився будовою і способом життя тварин, він заклав основи зоології. Першу спробу систематизації знань про рослини зробив давньогрецький природодослідник Теофраст (372 – 287 р. до н.е.). Розширенням знань про будову людського тіла давня наука зобов’язана римському лікарю і природодосліднику Галену (близько 130 – 200 р. до н.е.), який розтинав мавп і свиней. Його праці впливали на природознавство і медицину протягом кількох сторіч.

Ці погляди, розвинуті вченими епохи Відродження, поклали початок сучасним ботаніці і зоології, анатомії й фізіології та іншим біологічним наукам.

Розвиток біології в епоху середньовіччя та Відродження

В епоху середньовіччя під гнітом церкви наука розвивалася дуже повільно. Важливим рубежем у розвитку науки була епоха Відродження. Вже в XVIII ст. розвивалися як самостійні науки ботаніка, зоологія, анатомія людини, фізіологія. В XVI – XVIIстоліттях в наукових дослідженнях поряд із спостереженням і описом широко став використовуватися експеримент.

В працях відомих вчених XVI ст. А. Везалія та М. Сервета були закладені основи уявлень про будову кровоносної системи тварин. Це підготувало велике відкриття XVIII – вчення про кровообіг, створене англійцем У. Гарвеєм(1628). Воно було створене на основі кількісних вимірів і застосуванням законів гідравліки . Важливу роль у розвитку біології відіграв винахід мікроскопа. З його допомогою відкрився світ найдрібніших живих істот, тонка структура клітини. Так, Р.Гук в Англії (1665 р.) виявив під мікроскопом клітинну будову корку, А.Левенгук у Нідерландах (1674 – 1677 рр.) спостерігав бактерії, сперматозоїди людини, К.М.Бер (1826 р.) побачив яйцеклітину ссавців, Р.Броун (1828 р.) відкрив клітинне ядро. Італієць М. Мальпігі відкрив за допомогою мікроскопа капіляри, що дозволило зрозуміти шлях крові від артерій до вен. Одним із головних досягнень біології XVIII ст. було створення системи класифікації рослин та тварин К.Ліннеєм (1735 р.).Його праця називалась "Система природи". В цей час закладаються основи науки систематики.

Англієць Дж. Прістлі показав на експериментах з рослинами, що вони виділяють кисень (1771-1778). Пізніше швейцарський вчений Ж. Сенеб’є встановив, що рослин під дією сонячного світла засвоюють вуглекислий газ та виділяють кисень ( 1782). Це були перші кроки на шляху дослідження центральної ролі рослин в перетворенні речовин і енергії в босфері Землі, перший крок у новій науці – фізіології рослин.

А. Лавуазьє та інші французькі вчені вияснили роль кисню в диханні тварин й утворенні тваринного тепла(1787 – 1790). Наприкінці XVIII ст. італійський фізик Л. Гальвані відкрив "тваринну електрику", що призвело в подальшому до розвитку електрофізіології. В цей же час італійський біолог Л. Спалланцані провів точні експерименти, які спростували можливість самозародження організмів.

Т.Шванн (1839 р.) спираючись на дані мікроскопії рослиних і тваринних об’єктів, виконаних ним самим і його попередниками, у тому числі М.Шлейденом (1838 р.), сформулював клітинну теорію. Основне її положення полягає в визнанні клітини як елементарної одиниці будови всіх органів і частин рослин та тварин. Ця теорія стала вирішальним доказом єдності структурної організації усього живого і спільності походження рослинного та тваринного царств. Клітинна теорія стимулювала наукову розробку теорії еволюції та була високо оцінена вченими, які поставили її в один ряд з такими відкриттями XIX ст., як закон збереження матерії й енергії і теорія еволюції Ч.Дарвіна. на основі клітинної теорії Р.Вірховим (1858 р.) було створено вчення про клітинну патологію, яке відіграло значну роль в медицині. Він показав, що багато хвороб людини супроводжуються специфічними змінами в клітинах і за характером цих змін можна зробити висновок про саму хворобу: кожна клітина – від клітини.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--