Реферат: Історія виникнення інженерної професії. Суть та задачі інженерної діяльності

Так хто ж такий інженер, звідки і коли він з'явився? Інженер – це особа, яка одержала завершену вищу освіту з визначеного фаху.

Інженер – це творець нової техніки.

Первісно інженерами називали людей, які керували військовими машинами. Поняття громадський інженер з'явилось у XVI столітті в Голландії стосовно будівництва мостів та шляхів, потім інженери з’явились в Англії, а після цього в інших країнах.

Перші учбові заклали для підготовки інженерів були створені у XVII віці у Данії в XVIII віці – у Великій Британії та Франції. В Росії, до складу якої в той час входила Україна, перша інженерна школа була заснована Петром I у 1712 році в Москві.

У Петербурзі було відкрите Гірське училище, яке було прирівняне до Академії у 1772 році, інститут шляхів сполучення (1809 р.), а з 1882 року – інститут громадянських інженерів, інженерна академія (1885 р.).

У XX столітті підготовка інженерів бурхливо розширювалась як у високорозвинених країнах Європи, Aмepики і Азії, так і в Радянському Союзі, який прийшов на заміну Російській імперії.

3. Які вимоги, щодо інженерів сучасного індивідуального виробництва

У теперішні часи в Україні підготовка інженерів здійснюється у різного типу i профілю вищих учбових закладах. Найбільш крупні центри для підготовки інженерів в у містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Донецьку, а також у більшості обласних міст. До справи по підготовці сучасних інженерів причетні міста Рубіжне та Сєверодонецьк.

Як уже про це говорилося, спочатку інженером називали спеціаліста, який керував військовими машинами. З часом інженери стали творцями самих різних машин, споруд, електронної та ракетної техніки, організаторами виробництва у різних галузях промисловості. Поняття "інженер" сильно, навіть надзвичайно сильно, розширилось.

Проте у формуванні професійного змісту цього поняття простежується вплив двох головних факторів. 3 одного боку – ремесла, а з іншого – природознавство. Ремесло було джерелом відомостей про тонкості технології виготовлення того чи іншого продукту. Природознавство протягом XIX і особливо XX століть зробило науково-технічні основи для кооперації праці і великого індустріального виробництва, головним призначенням котрого є умноження продукції.

Однозначно формувалась і роль інженера. В цьому сенсі вона є продукт великого індустріального виробництва. Праця, яку виконує інженер, обумовлена закономірностями розвитку виробництва.

У перебігу історичного розвитку виробництва технічна праця інженера все більш перетворювалась у розумову творчу діяльність.

Вона обґрунтовувалась знаннями важливих законів природи i суспільства, на використанні техніки.

Ще у XIX столітті почали окреслюватися сфери інженерної діяльності. Вони по суті зводяться до нагляду, управлінню, загальному адмініструванню, забезпечуванню матеріальних умов процесів праці, нагляду за роботою машин i станом виробничих приміщень, їх обслуговуванню та ремонту, проектуванню і конструюванню, економіці i плануванню, регулюванню технології виробництва, дослідженню, підготовці кадрів, навчанню та вихованню.

У тeпepiшній час інженери очолюють виробничі дільниці на промислових підприємствах, на транспорті, на будівництві та у других галузях промисловості, працюють у КБ та НДІ, займаються економікою, плануванням та організацією виробництва.

У зв’язку зі сказаним раніш сучасний інженер – спеціаліст повинен мати гарну технічну підготовку, у досконалості володіти своєю спеціальністю. Сучасний інженер зобов’язаний бути умілим організатором, здібним на практиці примінять принципи наукової організації праці, зобов’язаний уміти працювати з людьми, цінити колективний досвід, прислуховуватися до думки своїх колег, критично оцінювати досягнуте.

Сучасний інженер повинен бути людиною високої культури, широкої ерудиції, взагалі, це справжній інтелігент.

Більш ніж 30 років тому назад у Парижі відбулася Міжнародна конференція ЮНЕСКО на тему "Роль інженерів у суспільстві". На цій конференції були вироблені такі вимоги, щодо інженерів індустріального виробництва:

1.Група патріотичних та громадянських вимог (охвачує патріотизм та глибоку повагу до традицій свого народу та його культури, готовність до захисту Вітчизни, фізичне та психологічне загартування).

2.Морально-етичні вимоги (охоплюють у себе почуття боргу, любов до своєї професії, вимогливість до себе, відповідальність за доручену справу, діловитість та заповзятливість, ініціативність та самостійність, культуру почуттів та поведінки, загальну високу культуру).

3.Соціальні вимоги (припускають уміння працювати у колективі, спілкуватися з людьми, об'єднувати зусилля та розподіляти роботу, підготовленість до суспільної діяльності, людяність у відносинах).

4.Науково-методичні вимоги (включають уміння системно мислити й думати математичними категоріями, володіння методами аналізу та синтезу, теоретичного та експериментального пошуку й прийняття рішень нових задач, які виникають у процесі роботи та вимагають самостійної думки, їх упровадження).

5.Група організаційно-господарських виробничих вимог (охвачує вміння рахувати гроші, знання методів господарчої, комерційної, юридичної орієнтації, вміння раціонально використовувати робочий час, удосконалювати методи та прийоми особистої праці інших людей на основі досконалої інформаційної техніки та технології її використання, застосування обчислювальних машин).

6.Естетичні вимоги (направлені на розвиток вміння готовити та проводити наради, виступати на них. Ці вимоги відносяться також до вміння елегантно одягатись та триматись у товаристві, перед мікрофоном, перед аудиторією).

7.Інтернаціональні вимоги (охоплюють володіння іноземною мовою й т.п.).

Для того, щоб бути готовими відповідати указаним раніш вимогам, треба при підготовці інженерів використовувати відомості з багатьох наукових галузей. Склад інженерної підготовки визначається, у зв’язку з цим, трьома основними знаннями: загальнонауковими та загально технічними; загально професійними; спеціальними.

Володіючи добрими знаннями з усіх вказаних груп, можливо стати гарним інженером-спеціалістом у відповідній промисловості.

Історія інженерної діяльності відносно самостійна; її неможливо віднести як до історії техніки, а також до історії науки. Корені її губляться у глибині минулих тисячоліть. Часто ми можемо лише здогадуватися, якого завзяття й таланту вимагав кожний крок в опануванні й перетворюванні світу, які творчі колізії, зльоти та катастрофи приховані від нашого погляду серпанком століть. Судити про можливості інженерної діяльності за давно минулі покоління приходиться за їх результатами, які є в натурі чи в описах. Texнікa, що залишилась з минулого, може багато розповісти про своїх творців.

Що ж це таке техніка? Багато дослідників уважають, що під технікою треба розуміти сукупність штучно зроблених засобів діяльності людей.