Реферат: Історико-краєзнавче дослідження міста Березне (Рівненської області)

Складніші справи були з національними утисками. В магістраті Березного за даними 1927 року не було жодного українця. Обраними До магістрату могли бути лише ті особи, які на день виборів мали не менше 30 років і володіли (усно і письмово) польською мовою. Право обирати мали особи, яким виповнилося 24 роки.

У Березному було дві семирічні школи — одна польська, друга українська. Однак в останній вживання рідної мови обмежувалося. У 1920-1935 роках директором тут був українець Микола Романкевич, а з 1935 на цю посаду було призначено поляка Сковронського. Крім названих, у містечку діяли три початкові єврейські школи, одна з них приватна. Духовні потреби березнівчани могли задовольняти у православному храмі, римо-католицькому костелі, п'ятьох невеликих синагогах.

В державних установах дозволялося розмовляти лише польською мовою. В наказі від 21 травня 1921 року воєвода Волинський Ян Кжановський писав, що вживати українську мову в будь-якій установі забороняється. Винні в порушенні цього наказу підлягали штрафу в розмірі 3 тисячі польських марок або арешту до шести місяців. Щоправда, не знайдено жодного документу, де були б зареєстровані випадки покарання за вживання української мови.

Поза всім тим поляки дбали про розвиток Березного. Про це свідчать дані про розподіл і використання міського бюджету, який в 1933-1934 рр. становив 49800 злотих. Так от, витрати на освіту склали 3835 злотих, або 7,8%, на охорону здоров'я - 3243 злотих (6,5%). Слід зазначити, що в місті діяв сеймиковий шпиталь на 24 ліжка, лікуван­я було платним і досить дорогим. Знаходився тут також притулок сестер Уршулинок, заснований при маєтку пана Малинського, який, правда, утримувався за його рахунок, та єврейський притулок для престарілих. На соціальне забезпечення з міського бюджету виділялося 2192 злотих і 1000 злотих — на... протипожежну команду. Тут ще не враховані витрати на будівництво школи, яке фінансувалося за рахунок державного бюджету (30 тисяч злотих на рік).

Особливістю містечка Березне, яка виділяла його серед інших міст Волині, був національний і релігійний склад населення. Станом на 1927 р. за даними магістрату тут проживало 2900 міщан (без жителів, які мали земельні наділи). З них українці складали 1,3 відсотка (в гміні Березне - 75,8%), поляки - 4,3 відсотка (16,9%), росіяни - 0,4 відсотка, німці стільки ж (5.9%), чехи

- 0,6 відсотка і євреї - 93 відсотки (1,1%). В Березному була одна з най-міцніших єврейських общин на Волині. Вона мала як і повсюдно в Польщі закритий характер. На перший - план в ній висувалася іудейська віра і пов'язана з нею релігійна організація, яка ще називалася релігійною гміною.

Важливу роль в громадському житті євреїв відігравала мережа власних культурних і господарських організацій. В Березному найбільш популярним було відділення товариства «Тарбут», яке ставило за мету введення в єврейських школах мови ідіш і утримувало мережу власних освітніх центрів. Діяли також товариства опіки над сиротами та охорони здоров'я, спілки купців і промисловців, дрібних купців і ремісників, профспілки найманих робітників різних галузей. На початку 20-х років вся торгівля і ремесло знаходилися в руках євреїв. Вони були і власниками квартир, призначених для найму. В цей період і розпочинаються дії християн (католиків і православних), спрямовані на обмеження ролі, а тим самим і доходів євреїв. Найважливішим кроком було створення спілок селян і споживачів, які продавали і скуповували сільськогосподарські продукти без посередництва єврейських купців. Виникали промислові заклади і ремісничі майстерні, фундаторами яких були хри­стияни. В 1934 році в гміні діяло понад 60 нелегальних майстерень кравців і селян. В подальшому доля тисяч осіб єврейської національності була трагічною - їх по-варварському винищили німецько-фашистські окупанти.

В 20-30 роки в Березному діяли різні гуртки, організації революційного спрямування, які виступали проти польської влади. Члени організації «Українське Національне Відродження», створеної Т. Бульбою-Боровцем, більшість членів «Просвіти» боролись за створення незалежної демократичної держави проти поляків, комуністів, а пізніше німців і Червоної Армії. Деякі члени «Просвіти» підтримували - комуністів, комсомольців у їх прагненні до возз'єднання з Радянською Україною. «Просвіта» діяла легально, а організації національного і комуністичного спрямування переслідувались польською владою і змушені були знаходити спільну мову в Березі Картузькій - концтаборі, де в одній камері нерідко сиділи націоналісти і комуністи.

В Ровенській прокуратурі була заведена справа на жителів Березного Володимира Ількевича і Володимира Черниша, які в 1932 році розповсюджували комуністичну літературу. За це їх було заарештовано. Підпільно діяла молодіжна організація «Комсомол», яка складалась з 12 чоловік. В 1925 році вона була викрита, заарештовано і ув'язнено на короткі строки А. Менделя, Б. Шпетрика, М. Ельберта, Д. Шехеля, А, Чорноту, А. Коца, Я. Піахасовича, М. Тендер, А Ліберман, А. Поліщука, Г. Гендлера, X. Гендлер. Більше ця комсомольська організація не відроджувалась, поступово зникли і розмови про приєднання до Радянського Союзу.

Значно масовішим і активнішим був започаткований у 1926 р. осередок «Просвіти». Справжнім його натхненником був отець Миколай - священик Української Автокефальної Православної церкви. Отець Бухович глибоко знав нашу національну історію і з радістю передавав свої знання молодим просвітянам. Чимало корисних порад щодо організації просвітницької роботи давав директор української семирічної школи Микола Романкевич. Очолював осередок Яків Шнайдер, колишній вояк армії Симона Петлюри. Пізніше, з другим приходом більшовиків у Березне, він був мобілізований і загинув на фронті в 1944 р. Просвітяни організували читальню, хор, драматичний гурток.

В страшному для України 1933 році члени осередку зібрали схід мешканців Бережного - розповіли про голод в УРСР. Було зібрано для допомоги голодуючим кілька підвід зерна. Проте радянські прикордонники не пропустили валку, запевняли супроводжуючих, що жодного голоду на Радянській Україні нема.

В 1938 році поляки розігнали «Просвіту». Отець Бухович, Кирило Римар, Григорій Семенюк, Олександр Черниш потрапили в Березу Картузьку. 1939-й рік став роком великих змін у житті містечка. У вересні, після поразки Польщі у війні з Німеччиною, Сталін згідно з домовленістю з Гітлером ввів свої війська в Західну Україну. В Березне вони ввійшли 20 вересня. Раніше прийнято було вважати, що Червону Армію всюди зустрічали виключно хлібом-сіллю і квітами. Але так було далеко не всюди і не завжди. Хоч оборонна лінія Костопіль-Сарни була взята без жодного пострілу, на території Березнівського району відбулись розрізнені бої. Опір чинили польські військові і польське населення. Червоній Армії довелося з боями форсувати Случ біля Березного і Прислуча, сутички відбулися і біля Тишиці.

Замість повітів та волостей в радянську добу в Рівненській області було створено 30 районів, в тому числі і Березнівський. Почали діяти перевірені на сході республіки вольові, командно - адміністративні методи, а не економічні важелі, соціальні заходи і взагалі здоровий глузд. І хоч в господарському, культурному, політичному житті краю відбулися пе­вні зрушення, вони були затьмарені знищенням ні в чому не винних людей, поступовим укоріненням сталінського режиму, на зміну якому в 1941 р. прийшов фашистський.

Додатки

УКРАЇНА

БЕРЕЗНІВСЬКА РАЙОННА РАДА

(Четверте скликання)

РІШЕННЯ

Від 09 липня 2002 року № 14

Про Герб, Прапор, Гімн і Положення про зміст , опис та порядок використання символіки району

Відповідно до статей 22 та 43 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні ", рішення сесії районної ради від 29 вересня 2000 року № 151 " Про встановлення символіки Березнівського району" , з урахуванням пропозицій обласного Геральдичного Товариства, Геральдичної комісії районної державної адміністрації, районна рада вирішила :

1. Затвердити Герб, Прапор та Гімн Березнівського району у відповідності з Положенням " Про зміст, опис, та порядок використання символіки району " (зображення Герба, Прапора та текст Гімну додаються )

2.Затвердити Положення "Про зміст , опис та порядок використання символіки району . ( Додається )

3. Редакції газети " Надслучанський вісник " опублікувати це рішення для широкого ознайомлення громадськості.

Голова радиЮ. Мірчук

УКРАЇНА

БЕРЕЗНІВСЬКА РАЙОННА РАДА

(Друге скликання)

Від 29 вересня 2000 р. N151

Про встановлення символіки Березнівського району