Реферат: Юридична відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України

На погляд дисертантки, саме цивільно-правова відповідальність є найбільш ефективним видом відповідальності за правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Однак на сьогоднішній день існує ряд соціально-правових факторів, які знижують її ефективність. По-перше, це низький рівень екологічної правосвідомості громадян України. По-друге, як слушно зазначає С.М. Кравченко, функціонування інституту відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров’ю громадян внаслідок екологічного правопорушення неможливе без розробки і прийняття спеціальної методики визначення такої шкоди.

Розкривши загальні підходи до ретроспективної відповідальності, дисертантка вважає за доцільне визначити, що відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України доцільно будувати на нових принципах, таких, як відповідальність за екологічний ризик, за порушення вимог екологічної безпеки в цій сфері, а не за вину, як це випливає із чинного законодавства.

Правові норми, які визначають засади компенсації екологічної шкоди, містять організаційно-правові засоби, в яких від імені держави уповноважені органи вправі порушувати питання про стягнення такої шкоди, вказують на способи такої компенсації, порядки встановлення розмірів збитків. Меншою мірою такими нормами врегульовані питання процедур стягнення обсягів таких збитків.

Якщо припустити, що забудова міста була здійснена з порушенням затвердженого у встановленому порядку Генерального плану міста щодо забезпечення вимог екологічної безпеки (наприклад, житловий будинок зведений у безпосередній близькості до автозаправної станції з пунктом технічного обслуговування автомобілів на відстані 20 м), то відповідальність повинна настати, не з моменту настання факту заподіяння шкоди життю та здоров’ю мешканців такого будинку, а з моменту створення небезпеки її заподіяння. В нашому випадку, з позицій дисертантки, таким моментом має бути визнаний момент надання дозволу на будівництво або момент прийняття будинку в експлуатацію в залежності від фактичних обставин справи.

На думку дисертантки, юридична відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України є різновидом юридичної відповідальності в цілому і відповідальності в сфері забезпечення екологічної безпеки зокрема. Отже, їй притаманні як загальні ознаки юридичної відповідальності, так і особливі риси, обумовлені характером правовідносин екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України. При цьому необхідно виокремлювати позитивну та негативну(ретроспективну) відповідальність в досліджуваній сфері.

Підсумовуючи вищевикладене, з позицій дисертантки, юридичну відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України можна визначити як особливий стан охоронних правовідносин екологічної безпеки, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов’язкових вимог екологічної безпеки містобудівної діяльності (позитивна відповідальність) чи застосування до осіб, винних у скоєнні правопорушень в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, заходів державного примусу (негативна відповідальність).

Підсумовуючи викладене в розділі 2-му роботи, дисертантка має підстави зробити наступні висновки:

1. Організаційно-функціональне забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави як один із розпорядчо-виконавчих державно-правових засобів механізму правового забезпечення екологічної безпеки у досліджуваній дисертанткою сфері передбачає по-перше, наявність системи органів управління, наділених повноваженнями щодо забезпечення екологічної безпеки в цій галузі, а по-друге, наявність відповідних функцій управління, що здійснюються відповідними органами в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. При цьому, управління в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність відповідних організаційно-правових структур, спрямована на регулювання планування та забудови міст з метою забезпечення пріоритетного дотримання вимог екологічної безпеки у здійсненні містобудівної діяльності, попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в місті.

2. Правове регулювання взаємодії органів управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України загальної та спеціальної компетенції характеризується відсутністю впорядкованих зв’язків між відповідними органами, централізацією в межах ієрархії органів державної влади та органів місцевого самоврядування на рівні органів як загальної так і спеціальної компетенції. Організаційно-правове забезпечення екологічної безпеки не пов’язане із межами адміністративно-територіального поділу держави і повинне будуватися за екосистемним принципом на підставі національних, регіональних та місцевих програм забезпечення екологічної безпеки у містобудуванні, що створило б передумови для підвищення ефективності управлінського впливу в цій галузі.

3. За сучасних соціально-економічних умов територіальне планування є важелем, який може забезпечити гармонійний розвиток територій міст, виходячи з економічних, соціальних та екологічних інтересів. Екологічне планування (прогнозування), територіальне планування та соціально-економічне прогнозування є інтеграційним процесом. При цьому інтегруючим чинником виступає, з одного боку, територія, а з іншого боку, необхідність забезпечення пріоритету дотримання вимог екологічної безпеки під час планування та прогнозування. На думку дисертантки, взаємоув’язка всього спектра прогнозів та планів з урахуванням дії прямих і зворотних зв’язків забезпечить у сукупності ефективне узагальнене комплексне планування, яке безперечно матиме екологічне спрямування.

4. Державний контроль в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України поєднує в собі функції антропоохоронного контролю, включаючи екологічний контроль за містобудівною діяльністю, архітектурно-будівельний контроль в галузі забезпечення екологічної безпеки містобудування та санітарний контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст. З метою підвищення ефективності управлінського впливу виконання функції антропоохоронного контролю в галузі планування та забудови міст України необхідно покласти на Міністерство охорони навколишнього природного середовища, зокрема, на Державну екологічну інспекцію, яка діє в його складі.

5. Функціональне зонування територій як функція управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст нашої держави включає в себе здійснення уповноваженим органами заходів щодо забезпечення природного права людини на безпечне для її життя та здоров’я навколишнє середовище міст. Дисертантка пропонуєздійснити зонування територій міст за рівнем екологічного ризику для життя і здоров’я людини, визначити і нормативно закріпити особливі вимоги екологічної безпеки для здійснення планування та забудови відповідних зон міст, встановити заборони для окремих видів забудови, обмеження щодо взаєморозташування зон тощо. З цією метою доцільним видається розроблення та прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

6. Утримання та охорона зелених насаджень міст як функція управління в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України – це діяльність уповноважених організаційно-правових структур, інших суб’єктів містобудівної діяльності (підприємств, установ, організацій та громадян) в сфері забезпечення дотримання правових вимог щодо кількості та місця розташування зелених насаджень на міських територіях з метою попередження настання екологічної небезпеки у плануванні та забудові міст України.

7. Зацікавлена громадськість в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України – це соціально-активна частина суспільства зацікавлена в безпечному для життя і здоров’я людей стані навколишнього природного середовища в містах та попередженні можливості настання екологічної небезпеки в майбутньому, яка добровільно бере участь у процесі планування та забудови міст України у формі проведення місцевих референдумів, громадських обговорень, загальних зборів громадян за місцем проживання, діяльності органів самоорганізації населення, громадських екологічних експертиз, здійснення громадського антропоохоронного контролю, діяльності громадської ради при Мінрегіонбуді України, а також зборів, мітингів, походів, демонстрацій. Наявна необхідність внесення змін і доповнень до Закону України «Про планування та забудову територій» від 20 квітня 2000 року і закріплення обов’язковості додержання, окрім державних, громадських та приватних інтересів, також екологічних інтересів громадськості у здійсненні планування та забудови міст України.

8. ???????? ???????????????? ? ?????? ???????????? ??????????? ??????? ? ?????????? ?? ???????? ???? ??????? ? ?? ????????? ???? ????????? ????????????? ??????????? ???????, ??? ????? ????????? ???????? ?????????????? ????????? ??????????????? ??????? ???????????? ???????????? ????? ????????????? ? ?????? ???????????? ??????????? ??????? ? ?????????? ? ???????? ???? ??????? (????????? ????????????????) ?? ???????????? ?? ????, ?????? ? ??????? ????????????? ? ?????? ???????????? ??????????? ??????? ? ?????????? ?? ???????? ????, ??????? ?????????? ??????? (????????? ????????????????). ³?????????????? ? ??? ?????? ????????? ?? ???????? ???????????????? ?? ?????, ?? ????????? ????? ??????????? ???????, ?? ??? ???? ????????? ??????????? ????????? ? ?????????? ?? ???????? ????, ? ?? ?? ????, ?? ?? ???????? ? ??????? ?????????????.

Література

1. Экология города: [учеб. для студ. вузов / ред. Стольберг Ф.В.]. – К.: Либра, 2000. – 286 c.

2. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 1998.

Т. 1: А-Г. – 1998. – 672 с.

3. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 1999.

Т. 2: Д-Й. – 1999. – 744 с.

4. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 2002.

Т. 4: Н-П. – 2002. – 720 с.

5. Юридична енциклопедія: в 6 т. /. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 2002.

Т. 5: П-С. – 2003. – 736 с.

6. Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений / Явич Л.С. – М.: Госюриздат, 1961. – 152 с.

7. Яковлєва О. Планування для міста майбутнього / Яковлєва О. // Урядовий кур’єр. – 2005. – С. 10.

8. Яременко В.В. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах / Яременко В.В., Сліпушко О.М. – К.: Аконт, 2005. – 862 с.

9. Малишева Н.Р. Еколого-правові питання науково-технічного прогресу / Малишева Н.Р., Єрофєєв М.І., Петрина В.Н. – К.: Наукова думка, 1993. – 157 с.

10. Миняев И.Е. Организационно-правовые основы экологической службы города: автореф. дис. … канд. юрид. наук / Миняев И.Е. – М., 1991. – 20 с.