Реферат: Юридична відповідальність в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні і забудові міст України
відповідальність екологічний небезпека ретроспективний
Питання юридичної відповідальності широко досліджувалось в праві, в різних його галузях. В еколого-правовій науці дослідження проблеми юридичної відповідальності здійснювалося багатьма авторами, переважно з позицій відповідальності в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. Дані аспекти проблеми юридичної відповідальності викладені в роботах В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ю.С. Шемшученко, Б.Г Розовського, В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова та інших авторів. Дослідження юридичної відповідальності в галузі забезпечення екологічної безпеки на сьогоднішній день здійснювалось лише деякими науковцями, зокрема В.І. Андрейцевим, Г.І. Балюк, В.В. Власенко, Т.Г. Ковальчук, М.В. Красновою
Зазначимо, що юридична відповідальність є одним з основоположних понять правової науки в цілому. Від розуміння цієї категорії залежить рівень забезпечення законності і правопорядку в державі. На думку дисертантки, юридична відповідальність виступає основним забезпечувальним державно-правовим засобом механізму забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.
Довідникові правові джерела визначають юридичну відповідальність як вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою.
Разом із тим, правова доктрина не містить однозначного визначення даного поняття і в юридичній літературі можна знайти чимало підходів стосовно його трактування. Найбільш обґрунтованою, на нашу думку, є позиція, відповідно до якої юридична відповідальність розглядається в широкому значенні, що передбачає наявність відповідальності як у ретроспективному (негативному), так і в позитивному значенні.
В еколого-правовому розумінні юридична відповідальність в галузі екології розглядається як особливий стан суспільних екологічних правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов’язкових вимог законодавства в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки чи застосування до винних осіб заходів державно-правового примусу.
Поряд із цим, В.І. Андрейцев дає визначення позитивної еколого-правової відповідальності, як особливої форми стану суспільних екологічних відносин, в яких реалізуються заходи державно-правового впливу до відповідальних осіб, що спрямовані на забезпечення позитивних юридично значущих дій в галузі раціонального природокористування, поліпшення навколишнього середовища та екологічної безпеки населення.
П.Є. Недбайло свого часу прийшов до висновку, що перш за все слід вести мову про відповідальність за виконання припису правової норми, тобто про відповідальність «за здійснення позитивних дій». Це так звана «позитивна відповідальність», соціальне значення якої полягає в досягненні позитивної мети шляхом здійснення діяльності, що відповідає «об’єктивним вимогам даної ситуації і об’єктивно зумовленим ідеалам часу».
Аналіз чинного законодавства України у сфері відповідальності в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні і забудові міст дозволяє дисертантці висловити наступні підходи в цьому аспекті. По-перше, одним з видів юридичної відповідальності в досліджуваних правовідносинах є позитивна відповідальність, під якою, на нашу думку, слід розуміти стан регулятивних правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, у межах яких відповідальними суб’єктами активним способом реалізується спеціальна правосуб’єктність.
Наприклад, проектна установа розробляє генеральний план міста і у відповідності із вимогами екологічної безпеки і тим самим здійснює позитивну дію. Подібна позитивна дія базується на високому рівні екологічної правосвідомості, усвідомленні наявності екологічного ризику при плануванні міста, а також на необхідності забезпечення безпечного життєвого середовища в місті для теперішнього і наступного поколінь.
Отже, в даному випадку мова йде про позитивну екологічну відповідальність в регулятивних правовідносинах екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, в яких реалізується спеціальна правосуб’єктність, в основі якої лежить ініціативність, активні дії та творчий підхід суб’єкта такої відповідальності (в нашому випадку архітектора, який виконує проектні роботи).
Крім того, на думку дисертантки, заходи позитивної юридичної відповідальності в правовідносинах екологічної безпеки у плануванні і забудові міст повинні застосовуватися при незабезпеченні державою в особі відповідних органів влади екологічної безпеки середовища проживання людини в місті внаслідок здійсненої забудови. Мається на увазі позитивна відповідальність держави перед людиною за створення повноцінних екологічно безпечних умов життєдіяльності людини у місті.
Поряд з позитивним регулюванням відносин відповідальності в сфері забезпечення екологічної безпеки людини та охорони навколишнього природного середовища у плануванні та забудові міст України чинним законодавством передбачаються юридичні засоби негативної юридичної відповідальності.
Підставою виникнення цього виду відповідальності є, як відомо, скоєння правопорушення, склад якого становлять суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона. На думку, Г.І. Балюк суб’єктами екологічних правопорушень є фізичні та юридичні особи; об’єктом виступають суспільні відносини з раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення правопорядку і безпеки населення; суб’єктивна сторона представлена виною у формі умислу або необережності; об’єктивна сторона виражається у протиправному діянні, що порушує вимоги екологічного законодавства, шкоді (загрозі шкоди) навколишньому природному середовищу або здоров’ю людини, а також у причинному зв’язку між діянням і шкідливими наслідками.
Досліджуючи екологічне правопорушення у плануванні і забудові міст України, на нашу думку, необхідно враховувати такі його риси, як екологічна направленість, небезпека та протиправність. Екологічна направленість правопорушення передбачає, що та чи інша поведінка особи спрямована на негативну зміну навколишнього природного середовища міста або зачіпає охоронювані законом екологічні інтереси та право на екологічно безпечне середовище в місті.
Екологічна небезпека включає багатогранні фактори ризику, можливість їх негативного впливу на життя і здоров’я людей внаслідок здійснення планування і забудови міст з порушенням вимог екологічної безпеки.
Протиправність правопорушення в галузі забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст зводиться до того, що винні особи порушують прийняті в Україні правові норми (норми екологічного, містобудівного законодавства, санітарного законодавства, а також вимоги нормативних документів), якими закріплені вимоги екологічної безпеки містобудівної діяльності
Виділення ретроспективної відповідальності в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, як різновиду юридичної відповідальності в сфері екологічної безпеки в цілому, дає нам змогу вести мову про склад екологічного правопорушення в цій сфері. Це зумовлюється необхідністю встановлення об’єкта посягання, яким на нашу думку, виступає по-перше, життя і здоров’я людини, а по-друге, навколишнє середовище міста, з точки зору його безпечності для проживання (перебування) в ньому людини. Разом з тим, можна виділити і об’єкт правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, який становлять відповідні правовідносини в галузі забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності. Крім того, необхідно чітко встановити суб’єкт правопорушення (юридичну чи фізичну особу), її ставлення до скоєного правопорушення, в якій об’єктивній формі правопорушення було вчинено.
На думку дисертантки, в залежності від об’єкта посягання можна виділити наступні види правопорушень в сфері забезпечення екологічної безпеки при плануванні і забудові міст України: правопорушення в сфері охорони життя і здоров’я людей у плануванні та забудові міст (антропоохоронні); середовище-охоронні правопорушення норм та вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст.
Крім того, екологічні правопорушення у плануванні та забудові міст України, на нашу думку, можна класифікувати за галузевим підходом на адміністративні екологічні проступки, дисциплінарні екологічні правопорушення, екологічні делікти, екологічні злочини, що можуть бути вчинені в сфері забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності. Виходячи з цього, ми можемо вести мову про застосування дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та майнової відповідальності, яка на думку В.В. Петрова може носити назву «еколого-правова відповідальність».
Дисциплінарна відповідальність у сфері забезпечення екологічної безпеки може мати місце, наприклад, коли суб’єкти правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме, посадові особи державних органів або органів місцевого самоврядування допускають порушення встановленого трудового розпорядку при виконанні ними своїх професійних службових обов’язків по розробці та прийняттю містобудівної та проектної документації, складанні експертного висновку екологічної експертизи проектів тощо. Дисциплінарне стягнення накладається у відповідності з положеннями Кодексу законів України про працю.
Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України передбачена ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про адміністративні правопорушення, законодавчими актами містобудівного законодавства. Підставою настання даного виду відповідальності є адміністративне правопорушення в сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Зокрема, у відповідності із положеннями ст. 79–1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачається застосування до винних осіб заходів адміністративної відповідальності за недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції або прийняття в експлуатацію об’єктів і споруд, а так само недодержання строків, встановлених для кожного етапу будівництва природоохоронних об’єктів чи споруд або строків прийняття її в експлуатацію
Як зазначалося нами вище, під екологічними вимогами в даному випадку необхідно розуміти, перш за все, вимоги екологічної безпеки, а також вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, які містяться безпосередньо в правових нормах чинного екологічного законодавства України та опосередковано в правових нормах містобудівного та санітарного законодавства України.
Враховуючи комплексність і інтеграційність правовідносин екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, а також екологізацію чинного законодавства України, вважаємо за можливе віднести до екологічних правопорушень і склади адміністративних проступків, передбачених ст. ст. 96, 96–1, 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, це адміністративна відповідальність за надання недостовірної інформації (в т.ч. екологічної – авт.) про умови проектування і будівництва чи необґрунтована відмова в наданні такої інформації; за проектування об’єктів і споруд з порушенням затвердженої в установленому порядку містобудівної документації; недодержання термінів надання замовникові висновків комплексної експертизи проектної документації або обґрунтованої відмови щодо її надання.
Як бачимо, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення роблять акцент на охороні навколишнього природного середовища у здійсненні планування та забудови, що безумовно є важливим напрямком, але, на нашу думку, з позицій гуманістичної школи екологічного права має розглядатися в контексті забезпечення екологічної безпеки людини, що проживає (перебуває) або буде проживати (перебувати) в місті.
На підставі вищевикладеного дисертантка вважає за доцільне доповнити чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення наступними складами адміністративних проступків: затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови з порушенням встановлених вимог екологічної безпеки; недотримання вимог екологічної безпеки у забудові територій міст.
Ведучи мову про кримінальну відповідальність в сфері екологічної безпеки у плануванні та забудові міст, необхідно звернутися до положень Кримінального Кодексу України, зокрема, розділу 8-го, який має назву «Злочини проти довкілля». Так, у відповідності із положеннями ст. 236 Кримінального Кодексу України встановлюється кримінальна відповідальність за порушення правил екологічної безпеки, а саме за порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва підприємств, споруд та інших об’єктів. Відмежування в даному випадку застосування адміністративної та кримінальної відповідальності здійснюється за об’єктивною стороною екологічного правопорушення, а саме за ступенем суспільної небезпеки. Критерії такого розмежування не встановлені в чіткому вигляді діючим законодавством, що, на наш погляд, значно ускладнює вибір виду і засобу відповідальності в досліджуваній сфері. Крім того, дисертантка вважає за доцільне доповнити об’єктивну сторону складу злочину передбаченого ст. 236 КК України діяннями, які полягають в порушенні порядку проведення екологічної експертизи, вимог екологічної безпеки під час планування територій.
Важливим видом юридичної відповідальності за правопорушення в сфері екологічної безпеки у плануванні та забудові міст є цивільно-правова відповідальність, яка може бути застосована поряд з дисциплінарною, адміністративною та кримінальною відповідальністю. Це відповідальність за здійснення планування та забудови міста з порушенням вимог та норм екологічної безпеки, внаслідок чого було завдано шкоди життю і здоров’ю людини, яка проживала (перебувала) в місті.
Основним елементом складу цивільно-правового правопорушення в досліджуваній сфері є майнова шкода. На нашу думку, проживання (перебування) людини в місті, яке було сплановане до забудови всупереч вимогам екологічної безпеки, може призвести до захворювання, втрати працездатності або навіть смерті людини. В даному випадку майнова шкода виникає в результаті втрати особистих немайнових благ людини (життя і здоров’я) і потребує компенсації в грошовій формі (витрати на лікування тощо).
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--